Стінні перегородки та перемички

Перегородки ділять внутрішній простір будинку на окремі приміщення. Міжкімнатні перегородки несуть в основному власну масу. Перегородки можуть встановлюватися на окремі фундаменти, плити перекриття, балки. Міжкімнатні перегородки в садових будиночках робляться, як правило, полегшеними — з гіпсових плит, цеглини (у 1/2 або 1/4), дерева. На міцність, довговічність та звукоізоляційні якості перегородок впливають спосіб та якість кріплення до стін, підлоги, стелі.

Між перегородкою та стелею залишають проміжок 0,1-0,2 м, рівний величині осідання будинку. Проміжок закладається клоччям, змоченим в гіпсі. Перегородки повинні спиратися на балки (лаги), а не стояти на підлозі. При опорі на балку перегородку закріплюють брусками перерізом, рівним перерізу підлогової дошки, та плінтусами.

Перегородки першого поверху краще встановлювати на цегляних стовпчиках (власних фундаментах). Між стовпчиками рекомендується спорудити цегляну звукоізоляційну діафрагму в 1/2 цеглини.

Для забезпечення конструктивної самостійності перегородки, а також зменшення її звукопровідності чиста підлога і лаги двох суміжних приміщень не повинні стикатися. Для перегородок другого поверху, мансарди спорудження окремих фундаментів неможливе. Пристрій перегородки по балці не завжди вдається через розташування самої перегородки за планом перпендикулярно осям балок перекриття або між ними.

Легкі стінні перегородки часто ставлять між балками. В цьому випадку під лагою зміцнюють дошку, поставлену на ребро. При установці перегородок упоперек балок спочатку на них укладають лаги, а потім дошки, поставлені на ребро.

З різними цілями (відділення квартир, теплого приміщення від холодного) перегородки роблять із тонких колод. Такі перегородки важкі, їх будують на балці, під яку ставлять стовпчики (остання операція проводиться при виготовленні фундаменту та цоколя).

Дерев’яні перегородки роблять з різних конструкцій (одинарні, подвійні, потрійні). Одинарні перегородки роблять із дощок 50-60 мм завтовшки. Якщо перегородку планується обштукатурити, дошки необхідно в декількох місцях надколоти, це захистить штукатурку від розтріскування.

На стелі і підлозі дошки закріплюють брусками, між собою дошки скріплюють шипами або цвяхами.

Поліпшену звукоізоляцію забезпечують подвійні дерев’яні перегородки, що складаються з довгих дощок або щитів шириною 50—60 см і толем, картоном або пергаміном між ними. Для виконання потрійних дерев’яних перегородок між двома вертикальними рядами дощок розташовують ще один по горизонталі або по вертикалі орієнтованих дощок. B потрійних дощатих перегородках ізоляцію можна укладати як з одного боку, так і з двох.

У дерев'яних рубаних будинках бажано почекати доки будинок осяде (близько року), а лише потім ставити перегородки.

Каркасні перегородки складаються з обв'язування, стійок та обшивки, а між шарами обшивки закладають заповнювач. Ширина таких перегородок зазвичай складає 5-10 см, відстань між стійками — 0,4-1,2 м. Стійки кріпляться до обв'язування на цвяхах або шипах, після цього обшивку кріплять повністю з одного боку, потім з іншого. Для перегородки, що утеплює, другу сторону роблять поступово, у міру заповнення утеплювачем (тирса, вапно, гіпс).

У кам'яних будинках перегородки зводять одночасно із стінами. Їх виконують завтовшки в 1/4 або 1/2 цеглини (мал. 1).

Перегородки завтовшки 1/2 цеглини, завдовжки до 5 м та заввишки до 3 м можна викладати без армування. Перегородки завтовшки в 1/4 цеглини армуються сталевими сітками 520x520 мм із арматури діаметром 6 мм. Цегляні перегородки рекомендується зводити не лише в кам'яних будинках, але і в приміщеннях із підвищеною вологістю: ванних кімнатах, туалетах, кухнях.

Цегляні перегородки роблять в цегляних, кам'яних та шлакобетонових будівлях на фундаментах із гідроізоляційним шаром. Перегородки можна робити з цеглини-сирцю, силікатної цеглини. Мінімальна ширина перегородки — 1/2 цеглини. Дві дротини (завтовшки 3-5 мм) закладають горизонтально, через кожні п'ять рядів на відстані не менше 2 см від краю. Таке армування збільшує жорсткість конструкції. Як і при будівництві зовнішніх стін, для подальшого обштукатурювання кладка виконується пустошовкою (шви не заповнюються розчином углиб приблизно на 1-2 см).

Нарешті, роблять найпростіші та дешевші перегородки подвійні з листів фанери завтовшки 1 см або сухої гіпсокартонної штукатурки (1-1,5 см). Перегородки з гіпсових плит укладають до пристрою чистої підлоги на до шках з прибитими по краях брусками для утворення жолоба, що перешкоджає зміщенню плит в сторони. Кладку плит починають із заливки гіпсовим розчином жолоба в лежневі. У розчин занурюють перший ряд плит жолобком вгору. Вертикальні шви між плитами заливають розчином. Перед установкою наступного ряду плит розчином наповнюють жолобок першого ряду і т. д. Перегородку не доводять до стелі на 1-2 см з тим, щоб мати можливість ретельно проконопатити і закласти розчином щілини. Високі дверні отвори захищають стійками, що упираються в перекриття. При низьких отворах дверні коробки встановлюють до пристрою перегородки. Перемичка здійснюється простим напуском плит (при ширині отвору менше 1 м) або закладкою двох стержнів арматури, що заливаються гіпсовим розчином. Для оберігання гіпсових плит від зволоження, у разі того, що спираються перегородки на бетонну основу підлоги першого поверху, під перегородку по шару толя або руберойду укладають 2 ряди цегляної кладки. Після кладки гіпсову перегородку обштукатурюють або затирають.

Над віконними та дверними отворами в кам'яних стінах перемички влаштовують із збірних залізобетонних елементів. Збірні брусків залізобетонні перемички при товщині 5-15 см можуть перекривати прольоти завдовжки до двох метрів. Якщо на таку перемичку спираються балки перекриття, то з внутрішньої сторони стіни її висота 20-30см.

Можна виготовляти перемички з антисептимованих дерев'яних брусів.

При невеликих прольотах та навантаженнях перемички викладають із цеглини (рядові, клинчасті та лучкові перемички). Висота рядових перемичок — 5-6 рядів кладки при ширині отворів до двох метрів, перемички повинні спиратися на стіни не менше чим на 25 см. Кладку ведуть із дотриманням перев'язки вертикальних швів вздовж і поперек стіни.

Рядові перемички. Опалубку встановлюють на рівні верхнього отвору, потім розстилають розчин шаром близько 3 см і закладають арматуру діаметром 5-10 мм. Кінці арматури випускають за межі отвору на 25 см. Опалубку знімають тільки після того, як кладка набере достатню міцність.

Клинчасті перемички (без арматури). Цегляну кладку ведуть по опалубці з двох сторін, починаючи з місця того, що спирається на стіни. П'яти (так називають місце того, що спирається) ведуть із нахилом, замикають посередині отвору, заклинюючи цеглину, що притісує, а замок ставлять вертикально. Шви між цеглою роблять у вигляді клина завтовшки не менше 0,5 см внизу і не більше 2,5 см вгорі. Віконний або дверний отвір (1,5 м заввишки) — висота цегляної перемички — не менше однієї цеглини. При ширині до двох метрів необхідно збільшити товщину кладки до 1,5 цеглини.

Лучкові перемички викладають по круговій опалубці. Цеглина для клинчастих та лучкових перемичок — марка не нижче 75, повнотілий, розчин — не нижче за марку 50, шви лучкових та клинчастих перемичок мають бути заповнені.

Перед купівлею заводських перемичок подивіться таблицю. Дані цієї таблиці допоможуть вам у виборі необхідних конструкцій.