У столиці знову заговорили про необхідність знесення або реконструкції п'ятиповерхівок, що дісталися в спадщину від СРСР.
Адже в 2017 році закінчується термін експлуатації хрущовок, побудованих в 1957 році. Ми згадували, як з'явилися і що означають для кожного з нас ці непоказні сірі будинки.
Дорожче, ніж в Європі
Проблема з житлом в Україні, природно, і в Києві, склалася історично. Як-то так вийшло. Ще до революції 1917 року зняти квартиру тут коштувало дорожче, ніж у Лондоні, Парижі чи Берліні. Трохи дорожче обійшовся б апартаменти тільки в Петрограді. "Цукрова столиця Європи" (як тоді називали Київ) була затребувана Росією і рештою світу. Звідси попит і дефіцит житла.
Ситуація істотно погіршилася після Другої світової війни. Підриви центру міста в 1941 році (коли центр нинішньої столиці України перетворився в руїни) призвели практично до гуманітарної катастрофи. Кожен п'ятий будинок в Києві був повністю зруйнований, до третини будинків міста були пошкоджені. Ще до закінчення війни, у 1944 році, було прийнято постанову міськради, яке визначило норму житлової площі на одну людину: 6 квадратних метрів, не більше і не менше. Надлишки конфісковувались, на площі, що звільнилися вселялися потребують (пам'ятаєте Булгакова і його "Собаче серце"?). Для Києва це стало реальністю. Ущільнювалися навіть кухні, де ще з царських часів були встановлені сміттєпроводи. Їх заварювали, а в звільнилися просторі приміщення селили цілі сім'ї. І це був далеко не найгірший варіант. Інших чекали бараки, де в точності по Висоцькому - "на тридцять вісім кімнаток всього одна вбиральня".
Будинок для кожного четвертого українця
Не дивно, що постанова ЦК КПРС від 31 липня 1957 року тут сприйняли із захопленням і надією. У ньому говорилося: "В країні соціалізму, де влада належить трудящим, піднесення життєвого рівня і добробуту народу є однією з найважливіших завдань. Для Комуністичної партії і Радянського уряду немає мети більш високою, ніж турбота про благо і щастя народу", і далі йшов список республік, де будуть в першу чергу побудовані будинки для цих самих трудящих. На другому місці після РРФСР (що природно) йшла Україна, тут заплановано звести майже 30 млн кв. метрів житла. Навіть сьогодні здається - це фантастика. А адже зробили, побудували. Корявенько, з проблемами, але житлове питання тоді вирішили, пообіцявши, що при комунізмі, який ось-ось настане, жити стане набагато краще.
На сьогоднішній день хрущовки складають самий потужний сегмент вітчизняного житлового фонду. В них живе кожен четвертий українець (23 відсотки всього багатоквартирного фонду, це 72 мільйони квадратних метрів). Тільки в Києві нарахували 3055 будинків, побудованих в 1960-1970-х роках. Чиновники регулярно піднімають питання про необхідність або знесення або реконструкції застарілих будівель. Тільки далі розмов справа не доходить - на такі масштабні проекти у влади просто немає грошей. Втім, дослідження показали, що при правильній експлуатації і своєчасному капітальному ремонті ці будинки можуть простояти до 150 років. Так що на наш вік ще вистачить…
В масовій забудові брали участь усі: від студентів до кримінальників. Фото: Кадр з фільму
до Речі
5 маловідомих фактів про п'ятиповерхівках
Мода на настінні килими, які були обов'язковим атрибутом у квартирах в кінці минулого століття, безпосередньо пов'язана з хрущовками. Звуко - і теплоізоляція в "соціальне житло" залишала бажати кращого, а варіантів для утеплення (у зв'язку з малим метражем) практично не було. От і придумали вішати килими на стіни.
В деяких серіях хрущовок був передбачений шафки на кухні, вбудований в стіну. У цьому місці товщина стіни була всього в півцеглини, і взимку мешканці використовували його в якості холодильника, адже далеко не кожен міг дозволити собі таку розкіш, як справжній.
Ці будинки не випадково п'ятиповерхові. В СРСР у ті роки практично не було заводів по виробництву ліфтів. По ГОСТам ж пересічному громадянину не можна було підніматися вище п'яти поверхів, тому на них і зупинилися.
Одну з серій - 438 - розробили в київському інституті "Діпромісто". За цим проектом будувалися перші будинки в кінці 50-х - початку 60-х років. Планування таких будинків була вкрай незручна. Площа кухні становила всього 4-5 кв. м, а кімнат - 7-8 кв. м. Правда, стелі були високими, за старими стандартами - 3 метри. У таких будинках немає підвалів, а всі комунікації прокладені під підлогою квартир на першому поверсі. Якщо трапилася аварія, паркет доводилося знімати.
Проектувальники хрущовок вирішували і соціальну задачу, спеціально поставлене перед ними владою, - "вбити в людях комунальний синдром". Справа в тому, що, отримуючи квартиру, новосели відразу ж намагалися перевезти до себе родичів і знайомих з сіл і віддалених районів. Вважалося, що комуналка - це нормально. У 2-3-кімнатою квартирі жили 2-3 сім'ї. Цю звичку і психологію вирішено було зламати. Так у проектах з'явилися прохідні кімнати.
Був випадок
Склалася як картковий будиночок
Радянська влада пишалася тим, як за лічені роки практично вирішила житлове питання. Пропагандистська машина, крім усього іншого, розкручувала також тему надійності і безпеки цих будинків. Стверджувалося, що завдяки простоті конструкції вони можуть витримати навіть невеликий землетрус. Однак ПП траплялися регулярно. Одне з найгучніших сталося в Донецьку в ніч з 20 на 21 червня 1981 року. Порівняно нова п'ятиповерхівка (здана в експлуатацію в 1960 році) склалася як картковий будиночок, поховавши під уламками 6 осіб. Офіційно причини трагедії так і не були названі. За однією з версій, в основу фундаменту був закладений не водостійкий цегла, в підвалі завжди стояла вода, яка і размягчила основу. Завали розібрали швидко, на звільненому майданчику облаштували футбольне поле, а в засобах масової інформації про те, що трапилося не сказали ні слова. Але спрацювало "сарафанне радіо", про те, що трапилося говорили не тільки в Донецьку, але і по всій Україні. Трагедія породила масу чуток про системну помилку в цьому проекті хрущовок, і люди, боячись, що їх будинок в будь-яку хвилину розвалиться, намагалися всіма силами позбутися від квартир у подібних будівлях.
В тему
Винайшов панельну конструкцію будинків французький архітектор Ле Корбюзьє. Перші такі будинки з'явилися ще в 20-ті роки в Нідерландах, потім у Німеччині. В СРСР "батьком хрущовок" вважають архітектора Віталія Лагутенко, дідуся лідера групи "Мумій Троль" Ілля Лагутенко.
Крім максимальної простоти і дешевизни панельні будинки дуже швидко будувалися. Найчастіше конструкції везли прямо з заводу, монтували і обробляли вже на місці. Будинок могли зібрати за два тижні. Рекорд поставили будівельники з Ленінграда, які звели п'ятиповерхівку за 5 діб.
Перша хрущовка була здана в експлуатацію в 1957 році, остання - в 1985-м.
