Парламент України на позачерговій сесії в передостанній день липня ратифікував угоду про зону вільної торгівлі (ЗВТ) у рамках СНД. З дев'яти країн, що підписали цей документ, України третьою після Росії і Білорусії ратифікувала його.
Йдеться про документ, підписаний прем'єр-міністром України Миколою Азаровим у Санкт-Петербурзі ще 18 жовтня 2011 року. На розгляд в український парламент цей документ надійшов лише в липні 2012 року. У вітчизняному експертному середовищі відразу були висунуті численні версії, чому Договір про зону вільної торгівлі з СНД так довго «гуляв» по кабінетах, перш ніж потрапив на розгляд до Верховної Раду.
Відразу пригадалася критика документа, що прозвучала з вуст не тільки представників опозиції, а й політиків і чиновників від влади, включаючи главу фракції Партії регіонів Олександра Єфремова. Головним спірним моментом називали той факт, що в режим вільної торгівлі з СНД не включені позиції з таких важливих для України товарів, як цукор, газ, нафта і трубопрокат. А також те, що в документі міститься норма про можливі санкції до тієї сторони, яка встановить режим вільної торгівлі з третіми країнами або об'єднаннями. Зрозуміло, що в таких умовах, на тлі парафованої угоди про ЗВТ з Євросоюзом, Київ може в підсумку виявитися перед вибором - або вільно торгувати з Європою, або з СНД.
Боргова яма в перспективі
У той же час аналіз нинішньої ситуації свідчить, що владі необхідно вживати екстрені кроки, спрямовані на кардинальні зміни торговельної політики України. Правда, наскільки введення ЗВТ з СНД чи з ЄС змінить ситуацію на краще - велике питання. Втім, по порядку.
Отже, згідно з даними Державної служби статистики України, за перші п'ять місяців цього року негативне сальдо зовнішньої торгівлі товарами зросло на 15,9%, або на $ 0783000000, - до $ 5,715 млрд. Тобто Україні продала товарів за кордон на $ 5,7 млрд менше, ніж закупила за кордоном. При цьому експорт товарів збільшився на 5,8% - до $ 28204000000, імпорт - на 7,4%, до $ 33,918 млрд. Коефіцієнт покриття імпорту експортом склав 0,83, тоді як в січні-травні-2011 - 0,84. Тобто в динаміці, в порівнянні з аналогічним періодом минулого року, розрив між експортом та імпортом збільшується, Україні все більше купує, ніж продає. Знижується і кількість країн, з якими торгує країна: у 2012 році зовнішньоторговельні операції України здійснювала з партнерами з 202 країн світу, тоді як рік тому їх було 206.
Зауважимо, що така ситуація - лише продовження тенденції, зазначеної і в минулому році. Зокрема, за 2011-й негативне сальдо зовнішньої торгівлі України товарами і послугами склало $ 6747000000, що в 2,2 рази (або на $ 3,72 млрд) більше, ніж роком раніше. Згідно з опублікованою Держстат Україна інформації, приріст негативного сальдо зовнішньої торгівлі товарами в 2011 році склав 52,1%, або $ 4860000000, - до $ 14,2 млрд (експорт товарів збільшився на 33,1%, або на $ 17 млрд, - до $ 68410000000, тоді як імпорт - на 36%, або на $ 21860000000,-до $ 82610000000). При цьому позитивне сальдо зовнішньої торгівлі послугами в 2011 році зросло на 18%, або на $ 1,14 млрд, - до $ 7,45 млрд. Експорт послуг збільшився на 16,5%, або на $ 1,94 млрд, - до $ 13,7 млрд, імпорт - на 14,7%, або на $ 0,8 млрд, - до $ 6,25 млрд. Тобто Україні все більше продає за кордон послуги, але все більше купує за кордоном товарів.
На практиці ці цифри - дуже тривожний дзвінок для української економіки, адже це означає, що країна заганяє себе в безвихідний економічний тупик. Кошти у вигляді кредитів, які українська влада набрала з лишком за кордоном (у першу чергу - у МВФ), в масі своїй не йдуть на розвиток виробництв, на закупівлю нових технологій, виробництво засобів виробництва, розширення та модернізацію промислових потужностей і, як наслідок, забезпечення товарами власних потреб і зростання експорту, а ... повертаються за кордон для закупівлі товарів. Тобто кредити мали б сенс, якби за їх рахунок України ставала потужним і конкурентоспроможним експортером і піднімала свою економіку, а не «Проїдала» отримані позики.
В результаті, не змінюючи кардинально ситуацію в економіці, Україні ще й залишається в боргах, як у шовках. Так, згідно з офіційним повідомленням Міністерства фінансів України, сукупний державний борг України (прямий і гарантований) в 2011 році виріс на 9,1%, або на $ 4918000000, - до $ 59,216 млрд. При цьому і сукупний внутрішній держборг зріс за 2011-й на 11,3%, або на $ 2203000000, - до $ 21,741 млрд. При нинішній виплаті боргів, за даними Мінфіну, орієнтовний показник держборгу в кінці третього кварталу буде дорівнює близько $ 49 млрд (391 400 000 000 грн), обсяг внутрішнього держборгу на кінець III кварталу 2012 року можна очікувати на рівні $ 26 млрд (207 700 000 000 грн). Та плюс, як повідомив в липні Мінфін, України в третьому кварталі 2012-го планує запозичувати 18 млрд грн, з яких близько 8 млрд грн ($ 1 млрд) можуть скласти зовнішні позики.
Песимістичний прогноз
Західні аналітичні структури відзначають, що зростання негативного сальдо зовнішньої торгівлі продовжує залишатися найбільш серйозним ризиком для економіки України. Зокрема, в опублікованому прогнозі Ukrainian Economic Trends Forecast компанії Da Vinci AG на третій квартал 2012 року говориться, що до кінця цього року негативне сальдо зовнішньої торгівлі України складе близько - $ 9,8 млрд. Як констатують аналітики Da Vinci AG, в цілому українська економіка потрапила в дуже неприємну ситуацію, оскільки сьогодні йдеться не тільки про зниження конкурентоспроможності українських експортерів, але і про «схлопуванні» зовнішніх ринків збуту у зв'язку зі зниженням попиту.
Це означає, що країні треба терміново шукати надійних торгових партнерів, готових купувати українські товари. При цьому українська влада, залучаючи до реалізації великих інфраструктурних проектів іноземні компанії, ще більше посилить-ляет ситуацію. Наприклад, будівництво ряду автодоріг в країні здійснювали і здійснюють французькі, італійські та азербайджанські компанії, що, по суті, є імпортом послуг і збільшує навантаження на зовнішньоторговельний баланс.
Примітно, що нові партнери Україну, на яких сьогодні Київ робить ставку, виявляються не такими вже перспективними, як це може здатися з офіційних повідомлень про різні досягнутих домовленостях. Зокрема, як свідчать статистичні дані, новоявлений «Друг» України в особі Китаю зовсім не поспішає рятувати українську економіку збільшенням обсягів закупівель українських товарів, навпаки, він розглядає нашу країну виключно як новий і перспективний ринок збуту.
Зокрема, негативне для України сальдо торгівлі товарами з Китаєм в 2011 році склало понад $ 4 млрд - сам по собі нехороший показник. Але вже за підсумками першого кварталу 2012-го експорт до Китаю, в порівнянні з аналогічним періодом минулого року, зріс лише на 3,8%, а імпорт китайських товарів в Україну продемонстрував зростання в ... 25,4%! Тобто обсяги українських товарів, що йдуть в Китай, ростуть незначно, тоді як лавина китайської продукції, що надходить на український ринок, збільшується шаленими темпами.
І ось, згідно з прогнозом все тієї ж Da Vinci AG, негативне сальдо торгівлі товарами між Україною і Китаєм може збільшитися в 2012 році до $ 4,5 млрд, а в наступному досягти позначки в $ 5 млрд. Натомість, зрозуміло, китайцям радість. Як повідомило Головне митне управління КНР, зовнішньоторговельний оборот цієї країни за перші шість місяців 2012-го досяг $ 1,84 трлн, що на 8% вище минулорічних показників. І такі успіхи в тому числі і за рахунок Україна.
Але хто ж забезпечує український експорт, хто купує наші товари? Дані Держстату Україні свідчать, що головні торговельні партнери Україна - країни СНД, обсяги експортних поставок у які в січні-травні 2012 року склали 36,8% від загального обсягу українського експорту. Тоді як в Азію пішло 27,2% українського експорту, до Європи - 24,5% (у тому числі в країни Європейського Союзу - 24,1%), Африки - 8%, Америки - 3,3%. Найбільші обсяги експортних поставок здійснювалися в Російську Федерацію - 26,5% загального обсягу експорту товарів з України (у списку - залізничні локомотиви, механічні машини, чорні метали), Туреччину - 5,6% (чорні метали, жири та олії тваринного і рослинного походження, добрива), Єгипет - 4,2% (зернові культури, чорні метали, жири та олії тваринного і рослинного походження), Польщу - 4,1% (чорні метали, руди, шлак і зола, електричні машини), Казахстан - 3,8% (вироби з чорних металів, залізничні локомотиви, механічні машини), Індію - 3,6% (жири і масла тваринного і рослинного походження, чорні метали, палива мінеральні, нафта та продукти її перегонки), Італію - 3,5% (чорні метали, насіння і плоди олійних рослин, добрива).
Зони «вільного падіння»
Здавалося б, сама доля велить Україна розвиватиме відносини з головним споживачем українських товарів - з країнами СНД. Та тільки імпорт з цих країн також досить перевищує експорт: негативне сальдо тут становить за підсумками перших п'яти місяців аж $ 3,6 млрд! На думку аналітиків, Україна залишається у великому мінусі в торгівлі з СНД насамперед через закупівель дорогого російського газу, і перекрити збитки поставками стали, продукції машинобудування, добрив, продуктів дуже складно. Таким чином, ЗВТ з СНД мала б сенс, по-перше, при вирішенні з Росією газового питання, а по-друге, якщо договір про ЗВТ буде поширюватися і на цукор, газ, нафта і трубопрокат. Тобто на те, чого зараз в документі немає.
Втім, ЗВТ з ЄС в нинішній ситуації не більш приваблива, оскільки Україна також закуповує європейських товарів значно більше, ніж продає в Європу своїх. І на європейському напрямку в плані товарообігу в осяжному майбутньому ніяких змін чекати явно не варто: дає про себе знати не тільки політична складова, але і, в першу чергу, криза в єврозоні.
Так, останнім часом відзначається скорочення темпу зростання ВВП країн Євросоюзу, що неминуче позначається і на обсязі українського експорту в ЄС, причому поліпшень в перспективі не передбачається. При тому, що сьогодні товарообіг України з європейцями і без того має не менше, ніж з СНД, негативне сальдо: за підсумками січня-травня 2012 року в Європи ми більше купили, ніж продали, майже на $ 4 млрд. А подальше зниження українського експорту в країни єврозони на тлі кризи в ЄС, упевнені аналітики, здатне привести до погіршення цього негативного сальдо до кінця 2012 року відразу на 10-15%.
Висновок очевидний: єдине, що може «витягнути» українську економіку, - це вкладання одержуваних кредитів, як і власних коштів, в українську промисловість, в модернізацію та розвиток виробництва. І тільки з перетворенням українських виробників в конкурентоспроможну силу має сенс розглядати питання створення зон вільної торгівлі з ким би то не було. А без цього будь-яка ЗВТ в результаті або кардинально не впливає на поліпшення ситуації, або взагалі стає черговим кроком до повного розвалу української економіки.
