Ворота і дахи, різні огородження і елементи ігрових та спортивних снарядів, труби й дверцята, радіатори й казани, гаражі і карнизи, і всі інші вироби, де може знайти застосування метал.
Плюсів у цього матеріалу багато: він міцний і довговічний, здатний переносити високі температури і «тримати» удар. Мінус один - здатність корозії і руйнування його впливом кисню.
Чим захищати метал?
Одним з найефективніших методів захисту від атмосферної корозії вважається нанесення захисних лакофарбових матеріалів. Великі виробники ЛФМ обовязково включають в асортиментну лінійку продукцію «для металу». Це, як правило, покриття, що утворять при висиханні тверду плівку органічних речовин з пігментами і наповнювачами. Товщина плівки визначається призначенням покриття, а захисні властивості – товщиною шару і характером взаємодії з поверхнею основи.
Є три груп засобів для захисту металевих поверхонь: грунтовки, фарби й універсальні препарати «три в одному» (наприклад, Alpina Direkt Auf Rost від Caparol, Poli-Hammer від «Полі-Р»), які наносяться прямо на іржу.
Грунтовка – незамінний засіб боротьби з атмосферним окислюванням, одне- або двошарове грунтування проводиться перед фарбуванням, що крім захисних властивостей дозволяє остаточному покриттю мати кращу адгезію до основи. При виборі складу грунтовки важливо знати, що для різних металів використаються різні грунтовки. Це саме той випадок, коли до напису на банку «грунтовка універсальна» варто віднестись скептично. Чорні метали мають потребу у високому антикорозійному захисті, в той час як до поверхні кольорових у складів, що наносяться, повинна бути гарна адгезія.
Захисні властивості цинку загальновідомі. Оцинкована поверхня довше не піддається корозії, а тому для сталі та інших чорних металів кращою вважається алкідная грунтовка із змістом цинку. Існує кілька її різновидів: на фосфаті цинку (використається під алкідні фарби); на хроматі цинку (сполука застосовується для тих же цілей, але підходить і для деревяних поверхонь). Для алюмінієвих основ використовують спеціальні грунтовки на цинковій основі або уретанові фарби. Мідь, латунь і бронзу звичайно не фарбують – ці метали поставляються на ринок із заводською обробкою, що захищає поверхню і підкреслює її красу. Якщо ж цілісність такого «фірмового» покриття згодом порушується, його краще повністю видалити за допомогою розчинника, після чого основу варто пополірувати й покрити епоксидним або поліуретановим лаком.
Вважається, що найкращий матеріал для покриття металевих поверхонь — нітроемалі. Вони швидко висихають навіть при кімнатній температурі. Але ці емалі дуже чутливі до вологи, і якщо відносна вологість повітря в кімнаті більше 70 %, плівка емалі при висиханні може покритися білими плямами. Покривати оцинковану жерсть і вироби з неї (у кухні і ванні – це витяжні вентиляційні труби, труба водонагрівального стовпчика) теж не потрібно. Як би добре ви ці труби не були знежирені, нітрофарбові покриття довго на них не протримаються. Поясненням є непомітні для нас вібрації, що добре поширюється по поверхні тонкого металевого аркуша. Взагалі, чим масивніше предмет, поверхню якого ви збираєтеся покрити нітрофарбою, тим більше ймовірність того, що шар фарби довго залишиться в цілості. Саме через це і підвищену вологість за межами будинку (квартири) нема змісту покривати нітрофарбою грати на вікнах.
Як правило, в інструкції завжди вказується для обробки яких поверхонь призначений той або інший продукт. Наприклад, для грунтування кольорових металів, у т.ч. алюмінію й міді (а також оцинкованої стали, пластику і скла), можна використати високоадгезивні Feidal Super-Haft Grund (Feidal), а для чорних металів - антикорозійний Feidal Allgrund. Швидковисихаюча матова грунтовка «Ростекс Супер» (Tikkurila) з короткою міжшаровою витримкою вважається ідеальною для обробки сталевих, оцинкованих, зашкурених алюмінієвих поверхонь.
Грунтовки, тиксотропні емалі й фарби для металу звичайно наносяться досить товстим шаром. Якщо ви не шанувальник методу розпилення, а віддаєте перевагу фарбуванню «вручну», придбайте круглу щітку для фарбування із твердою щетиною (мяка щетина плоскої щітки розподіляє фарбу гірше).
Матеріали для обробки металевих поверхонь розробляються з урахуванням умов експлуатації основи. Тому що більшість металоконструкцій використовується все-таки у «вуличних» умовах, то й робити обробку можна прямо на будівельному майданчику практично при будь-якій погоді. Процес нанесення може бути механізований (використовуються фарбопульти), що дозволяє не тільки збільшити продуктивність, але й заощадити час.
Готуємо основу для фарбування
Як стверджують фахівці, 70 відсотків успіху при роботі з металевими основами залежить від правильної підготовки самої основи. Оцінити його стан, зробити очищення, вдало підібрати систему захисту (не забуваючи про умови експлуатації), нанести її без порушення технології - ось основні правила, дотримати які не дуже складно.
Підготовка металевої поверхні до фарбування зводиться до її очищення від бруду, пухкої іржі, жирів і грунтуванню. Визначивши стан основи і тип забруднення, можна приступати до справи.
Жири, нагар, бруд, пил і кіптява можна видалити за допомогою мильного розчину або неагресивних мийних засобів.
Нову поверхню після очищення і перед нанесенням грунтовки додатково обробляють розчинниками, що очищають. Старі поверхні вимагають більш уважного до себе відношення. Старі фарба і лак видаляються механічним (за допомогою наждакового паперу або руйнівника), хімічним (використовується розчинник), або термічним (шляхом випалювання, що досить «травматично» для металу) способом.
Якщо немає потреби в повному видаленні старих шарів фарби, і при ретельному огляді ви не помітили на поверхні здуття і тріщин, що вказують на наявність іржі, то основу можна зашкурити і, загрунтувавши відкриті ділянки, розпочати фарбування.
Не забувайте перевірити стару і нову фарби на сумісність! Для цього варто зробити пробні фарбування на площі 10-15 см. Якщо покриття висихає добре, не утворюючи явних дефектів, - все в порядку.
Фарбування металу
Пофарбована металева поверхня отримує завершений вигляд і додаткові захисні властивості. На ній утвориться світло-, вологоо- і атмосферостійка плівки, що перешкоджають окисленню, а термін служби покриття продовжується до 6-8 років і більше.
Виробники ЛФМ рекомендують використовувати для фінішної обробки фарби, емалі й лаки на акриловій (шовковисто-матовий, тонкошарова фарба-універсал екстра-класу для зовнішніх і внутрішніх робіт), алкідній основі і силіконових смолам, а також фарби спеціального призначення (наприклад «рідка пластмаса» WS-Plast від W+S). Вона може бути використана без грунтування як на нових, так і на старих металевих поверхнях). Особливою популярністю користуються матеріали із серії «прямо на іржу» (Feidal Metallschutzlack від Feidal, Poli Hammer від «Поли-Р»), не потребуючого ретельного зачищення основи і полегшують проведення ремонтних робіт.
Захист для батарей і котлів
Властивості металу дозволяють використовувати його в режимі постійного або тимчасового нагрівання (печі, батареї, котли). Такі поверхні також потрібно захищати, але покриття тут використаються особливі - термостійкі. В даному випадку дуже важливо не помилитися – врахувати пожовтіння і розтріскування фарби, передчасний вихід ЛФП із ладу. Підбір матеріалів виконується виходячи з температурного режиму. Поверхні, що нагрівають не більше 80 градусів, можна обробляти будь-якими ЛФМ для металів. Наступний рівень - нагрівання до 100 градусів (батареї парового опалення) - вимагає застосування модифікованих фарб на базі алкідних і акрилових смол, наприклад FEIDAL Heizkoerperlack і FEIDAL Acryl-Heizkoerperlack відповідно. У складі цих матеріалів є спеціальні добавки, що не дозволяють покриттю жовтіти. Для зручності нанесення можна використовувати лак для батарей в аерозольному тюбику.
При нагріванні до 120 градусів краще використати адаптовані акрилові або епоксидні фарби й грунтовки (наприклад, із цинко-фосфатом або цинковим пилом), а при 150 – деякі поліуретанові покриття. Більш високі температурні навантаження (200-400 градусів) вимагають створення на металевій поверхні плівки на базі різних комбінацій етилсилікатних і епоксиефірних смол. Як пігмент у таких ЛФП використовується металева пудра, тому що звичайні пігменти при цих температурах дуже швидко вигорають. Вплив вологи при такому режимі мізерний, тому досить буває нанести один шар покриття (наприклад, грунтовки із цинковим пилом).
Наступний ступінь нагрівання – від 450 до 600 градусів – дозволяє використовувати нанесені дуже тонким шаром однокомпонентні покриття на базі силіконових смол, такі як силіконоалюмінієві, або чорна силіконова фарби «Термал» від Tikkurila (їхня робоча температура – 500 градусів, але вони витримують і короткострокове нагрівання до 650). Повне затвердіння таких покриттів відбувається лише при нагріванні до 200-230 градусів протягом не менш двох годин.
Основними помилками, що призводять до передчасної втрати ЛФП для металів захисних властивостей, є: неправильна оцінка стану основи, підбір ЛФМ без врахування матеріалу підкладки і умов експлуатації, недотримання технології виробництва і нанесення покриттів, використання неякісних, прострочених, або застарілих матеріалів (наприклад, на масляній або бітумній основі, терміни служби яких рідко перевищують 2–3 роки).
І, нарешті, при нанесенні фінішних покриттів на металеві конструкції варто керуватись не тільки практичними, але й естетичними міркуваннями. Пофарбована поверхня має виглядати приємно. Згадаєте, як перетворюється дитячий майданчик після приходу малярів, як акуратно виглядає щойно пофарбована огорожа. Сьогодні можна знайти досить багато матеріалів, що дозволяють надати старим «залізячкам» гарний і оригінальний вид. Є фарби, що імітують інші метали, фарби з ефектом шляхетної патини, перлового сяйва, золотавого і сріблястого відтінку.
