— У Німеччині промислові приміщення, теплиці й житло опалюють європіччю. Вона працює, як газова плита. Колись був на заробітках і привіз таку собі. Користуюся вже понад 10 років, — розповідає 46-річний Сергій Устимчук із села Якушинці Вінницького району.
Із жінкою доглядають худобу, мають теплиці.
— Раніше думав, чим гріти ті приміщення. Ставив котли, робив парове опалення. Свиням варили їсти на дров'яній плиті в літній кухні. Доки закипить 10-літрова каструля, проходило дві години. Тепер їсти худобі готуємо за 40 хвилин. Вода закипає дуже швидко.
До німецької печі чоловік придбав торік ще дві, українського виробництва.
— Наші не гірші за німецькі. Якісні й працюють за тим самим принципом. Одну завіз матері в село. В неї нема газу, їсти готувала на балоні. Останнім часом вони неякісні. Постійно возив заправляти, — каже Сергій. — Поставив у кухні європіч замість плити. Всю зиму мати ще й опалює нею хату. Безшумна, працює, як газова плита. Єдине — не радять ставити у спальні, бо спалює кисень. Цього року мати лише раз палила грубу, коли були сильні морози.
Європіч працює на солярці й гасі. Пальне заливають у бак.
— За годину в печі згорає менше склянки палива. За добу — майже 2 літри. Виходить, опалення коштує лише 30 гривень на день, — говорить Сергій. — Це найдешевший спосіб нагрітися й водночас приготувати їжу. Піч гарна, компактна, не займає багато місця.
Раз на два місяці чоловік проводить технічний огляд печі. З бака зливає залишки солярки й протирає її від пилу та бруду.
— Ще не було такого, що не завелася чи не працювала. Але мене так навчили німці. Вони дуже дбають про техніку, — пояснює Сергій. — Таку плиту добре ставити на дачі чи в селі. Потрібна весь рік. Улітку для приготування їжі для себе та господарства. Її зручно переносити. Коли з хлопцями їдемо рибалити з ночівлею, беру із собою. Легка, важить трохи менше 6 кілограмів, поміщається в багажник. На ній смажимо свіжу рибу.
Європіч коштує від 700 до 1200 гривень.
