— Кухня була найхолоднішим місцем у квартирі, а стала найтеплішим. Батарея маленька, тому тепло було тільки біля неї. Тепер кімната прогріта рівномірно. Особливо добре після вулиці, коли змерз у ноги. Стаєш і нікуди не хочеться іти, — каже 34-річний Микола Степанюков із Вінниці. У кухні нещодавно придбаної квартири власноруч зробив теплу підлогу.
— Купили житло у 4-квартирному старому будинку. На перший взгляд, умови були нормальні. Думали, почекаємо з ремонтом до літа. Але коли взявся чіпляти мийку, зачепив дерев'яний пол. Подивився, а він трухлявий. Таке впєчатлєніє, шо тільки на верхньому слої краски держиться — знизу все кришиться. Як звідти тухлим потягнуло й побачив слимаків, то рішив окончатєльно, що підлогу треба робити прямо зараз.
Квартира Миколи розташована на першому поверсі. Сусід підказав, що підлога з бетонної стяжки буде дуже холодною — потрібен підігрів.
— Почитав в інтернеті, як воно робиться. Зрозумів, що це реально. Маю трохи навичок, бо два роки працював на стройці в Києві, — продовжує. — Є запітка пол а від електрики і є від котлів. Я вибрав від котла — водяну систему, бо не треба витрачатися на матеріали. Пісок і цемент мав. Докупив пінопласт, пластикові труби й металічну сєтку.
Залив вирівнювальний шар бетону. Одразу поклав на нього листи пінопласту. За два дні поверх закріпив поліетиленову трубу, діаметром 1,5 см та довжиною 50 м. До пінопласту притискав скобами.
— Початок труби примотав проволкою до котла, що стоїть на кухні. Стелив уздовж довшої стіни зигзагом — через кожні 25 сантиметрів. Там, де мали стояти холодильник і тумбочки, минав. Коли замотав усе, кінець труби підвів до котла. По ній вода повертається і нагрівається. Зверху поклав металеву сітку — для монолітності стяжки. Залив так, щоб бетон покривав трубу на сантиметр-два. Підлогу підключив спеціаліст. Сам не ризикнув. Той поставив краник, яким регулюю подачу гарячої води в пол.
Поверх теплої підлоги господар поклав керамічну плитку. Температура повітря на кухні тримається на рівні 20–22°.
— Вмикати водяну теплу підлогу можна не раніше як за тиждень після заливки, — каже монтажник 40-річний Віталій Кобець. — Інакше стяжка може потріскати. Знизу слід робити гідроізоляцію — плівкою чи руберойдом, щоб підлога не псувалася від вологи. Під трубку стелять металізовану підкладку. Має бути фольгою догори, щоб максимально віддавалося тепло.
Водяна підлога є вигідною для великих приміщень. Для малих рекомендують таку, що працює від електрики. Буває двох видів — кабельна та інфрачервона.
— Кабельна має два способи монтажу, — пояснює 28-річний Ігор Поліщук, консультант спеціалізованого магазину столиці. — Простий, коли кабель кріплять до основи. І матовий — коли кабель вже закріплений, його розмотують, як доріжку. Такий коштує вдвічі дорожче. Інфрачервону підлогу роблять за допомогою плівки із вмонтованими карбоновими елементами. Виглядає як зебра — смугами. Тому й гріє нерівномірно. Має недолік — чутлива до механічних пошкоджень. Якийсь шурупчик упав, шкрябнув — і плівка псується, треба міняти. До електричної підлоги додатково купляють терморегулятор.
Тепла підлога не потребує особливого догляду. Має звичайне покриття — керамічну плитку, паркет, лінолеум чи ламінат.
26 градусів — рекомендована температура для водяної теплої підлоги в житлових кімнатах. Для ванних і коридорів цей показник може сягати 31°С. Вища температура — шкідлива. Якщо ногам занадто тепло, це провокує варикозне розширення вен.
