Для обробки фасадів окрім звичайної штукатурки застосовують декоративну. Це дає можливість різноманітити кольорове оформлення будинку та імітувати дорожчі види обробки.
 |
Існує декоративна штукатурка декількох видів:
– кольорова на вапняно-піщаному розчині з додаванням фарбувальних пігментів;
– кам'яна на цементному розчині з кам'яною крихтою певної гірської породи;
– терразитова із спеціально приготованих терразитових сумішей (кварцевого піску, кам'яної крихти, слюди, вапна-пушонки та цементу);
– сграффіто на двох та більше кольорових розчинах різного кольору, що дають можливість створювати рельєфний барвистий малюнок.
Кольорова вапняно-піщана штукатурка економічніша. До складу її входять вапняне тісто, портландцемент марки 400 (білий або сірий), кварцевий пісок або висівки гірських порід та пігменти. За допомогою різних методів нанесення покривного шару (наляпуванням, створенням набірних та комбінованих фактур) і його обробки (у пластичному або напівзатверділому стані) отримують різноманітну фактурну обробку поверхні.
 |
Кам'яна декоративна штукатурка найбільш трудомістка та складна. Як заповнювач в розчині використовується кам'яна крихта певної гірської породи. Затверділу поверхню кам'яної штукатурки обробляють ударними інструментами (троянкою, бучардою або зубилами). Після такої обробки поверхня нагадує природний камінь (мармур, граніт). Замість обробки ударними інструментами застосовують і інший спосіб – після затвердіння кам'яну штукатурку протравлюють 5-10% -ним розчином соляної кислоти, а потім промивають водою. В цьому випадку поверхневий (цементний) шар затверділої штукатурки руйнується кислотою і утворюється рельєфний виразний малюнок із кам'яної крихти.& nbsp;
Терразитова штукатурка готується на розчинах вапна-пушонки, цементу, слюди. Як заповнювачі використовуються кварцевий пісок та кам'яна крихта різної величини. У напівзатверділому стані терразитову штукатурку обробляють цвяховими щітками, циклюванням зубчастою циклею, піскоструминним апаратом. Після такої обробки поверхня виглядає як туф або піщаник.
 |
Декоративна штукатурка сграффіто – особливий вид штукатурки для декоративно-художньої обробки будівель. Спочатку наносять кольоровий підготовчий шар, потім 2-3 кольорових покривних шари, після чого по незміцнілому розчину (не пізніше 5-6 год. після його нанесення) видряпують (частково зрізають) верхній шар (шари) спеціальними інструментами (скобликами, лопатками, долотами). Таким чином, оголюються шари штукатурки, що лежать нижче, і створюється рельєфний барвистий орнамент або малюнок.
До декоративної штукатурки також можна віднести венеціанську штукатурку. При нанесенні венеціанської штукатурки виходить покриття, що складається з дуже маленьких часток гіпсу, мармуру, вапна, натуральних неорганічних добавок і звичайно води. Після використання венеціанської декоративної штукатурки впродовж декількох днів відбувається процес карбонізації (штукатурка поглинає вуглекислий газ), що є результатом утворення дуже міцної плівки на поверхні стіни. Вважається, що венеціанська декоративна штукатурка абсолютно безпечна для людини, тому ця штукатурка може бути використана в спальнях, дитячих садках, лікарнях.
Нанесення декоративної штукатурки
Грунтовка під штукатурку. До грунтовки можна приступати після остаточного висихання захисного шару, армованого сіткою (приблизно через 3 дні). Грунтуючу фарбу слід наносити кистю, рівномірно за один прохід. Тривалість висихання фарби складає приблизно 4 години. Погрунтована поверхність спрощує процес нанесення декоративних штукатурок і збільшує їх адгезію до захисного шару.
Приготування декоративної штукатурки. Штукатурки, що випускаються у вигляді сухих сумішей, слід готувати на будівельному майданчику безпосередньо перед застосуванням. У відміряну кількість чистої холодної води всипати вміст упаковки та ретельно розмішати за допомогою дриля з мішалкою. Кількість води залежить від типу декоративної штукатурки і вказана на упаковці.
 |
Нанесення декоративної штукатурки. Тонкошарова штукатурка рівномірно наноситься на основу, на товщину зерна, за допомогою сталевої терки (напівтерка), яку тримають під кутом. Її поверхню слід розгладити і розрівняти теркою (напівтеркою), збираючи надлишки матеріалу.
Затирання теркою декоративної штукатурки. Якщо нанесена на основу штукатурка вже не прилипає до інструменту, горизонтально утримуваною пластиковою теркою слід надати їй фактуру. Для штукатурок з фактурою типу «короїд», залежно від напряму рухів терки, можна отримати вертикальні, горизонтальні або кругові лінії, визначувані зерном, що міститься в матеріалі. Штукатурки з фактурою «під гальку» набувають вигляду густо укладених зеренкаміньчиків. Фактуру структурній штукатурці можна надати за допомогою губчастого валика, терки (напівтерки), лопатки, кисті або інших інструментів. Можливостей досягнення різних пластичних ефектів – нескінченна множина. Їх повторюваність залежить від уміння та фантазії виконавця.
 |
З'єднання шарів штукатурок різних кольорів. Уздовж певної лінії слід приклеїти саклейну стрічку, нанести штукатурку, надати їй фактуру, а потім зірвати стрічку із залишками матеріалу. Після твердіння штукатурки треба захистити отриману кромку стрічкою та аналогічно нанести штукатурку іншого кольору.
Фарбування декоративних штукатурок. Висохлі мінеральні штукатурки при необхідності можна фарбувати силікатною або силіконовою фарбою. Фарбу слід наносити кистю за два шари. Для першого шару фарбу можна розбавляти водою.
Нанесення мозаїчної штукатурки. Цокольні частини будівлі, що піддаються забрудненню та частому зволоженню водою доцільно обробити мозаїчною штукатуркою. На погрунтовану основу наноситься штукатурка, а потім розгладжується металевою теркою.
 |
Додаткові рекомендації. Роботи по нанесенню декоративної штукатурки слід виконувати в сухих умовах і при відносній вологості повітря не вище 80%. Не слід виконувати роботи на поверхнях, які схильні до інтенсивної дії сонячних променів, вже нанесені шари слід захищати від дощу, сильного вітру та прямих сонячних променів за допомогою густої сітки, натягнутої на будівельні ліси.
Температура повітря та основи повинна складати від +5 до +25°С. Виключення тут складає використання кольорових полімерцементних штукатурок (мінімальна температура +9°С). При застосуванні полімерцементних штукатурок на одній площині слід працювати безперервно, використовувати воду з одного джерела і зберігати однакове її дозування.
 |  | |||
 |  | |||
 |  | |||
| |  |
Зважаючи на вміст в рецептурах мінеральних наповнювачів, які можуть трохи впливати на відтінки штукатурок — на одній площині слід використовувати матеріал з однієї партії, вказаний на кожній упаковці. Свіжоукладена штукатурка повинна оберігатися від дощу (завіси на лісах) мінімум 1 день, а кольорові полімерцементні штукатурки — мінімум 3 дні. Це при температурі +20°С та відносній вологості повітря 60%. У менш сприятливих умовах слід враховувати повільніше твердіння штукатурок.
