Зміст статті
Поняття терміну «валяння»
Походження техніки валяння
Різновиди валяння
Поняття терміну «валяння»
Зваляли — не означає завалялося! Таким непоказним словом «валяння» — називається процес, в результаті якого виходять такі дивні речі, неповторні, унікальні і дуже модні. Є ще інший термін — фелтінг, якщо так вам більше подобається. І це саме валяння із вовни, молоде та раннє, як все добре забуте старе, міцно осіло на перших місцях в індустрії моди. У тому числі і в декорі інтер'єру.
Гарний привід познайомитися ближче, чи не так? Спочатку будь-якого пізнання непогано звернутися до Вікіпедії. А вона нам говорить, що термін «фелтінг» походить від англійського «felt » — войлок, фільцування, фільц, набивання. І що це «особлива техніка рукоділля. В процесі якої з вовни для валяння створюється малюнок на тканини або холсті, об'ємні іграшки, панно, декоративні елементи, предмети одягу або аксесуари.
Сьогодні валяння із вовни — це елітний вид рукоділля (чи все-таки мистецтва?). Тому що тільки натуральна, стовідсоткова вовна може збитися у войлок. Якщо є домішки синтетики, або будь-який дешевий варіант не підходить. Натуральна вовна вельми неприваблива. Набагато красивіше виглядає вовна вибілена і готова до продажу. І зовсім райдужно виглядає спеціально забарвлена і підготовлена для валяння вовна.
Постачальники вовни володіють миролюбним характером і чарівною посмішкою! Є й інші друзі людини, які діляться своєю вовною: верблюди, кози та ін. Але для валяння із вовни використовують саме овечу вовну. А вона, в свою чергу, буває різної якості. Якість визначається не товщиною шерстинки, а її тонкістю! Тонину виражають у тисячних частках міліметра — мікрометрах (мкм). Найкраща — це тонкорунна, мериносова вовна. Причому та, яка зістріжена восени. Крім тонини, якість вовни залежить від того, якої породи овечка, де вона живе і чим харчується. Ось які тонкощі! Є навіть спеціальні таблиці, що визначають якість вовни.
Так що якщо вас зацікавило валяння з вовни, при купівлі сировини визначте, яка в неї тонина. З мериносової вовни будуть виходити тонкі вироби, шарфи, наприклад. З більш грубої те, що повинно добре тримати форму, наприклад, сумки.
Походження техніки валяння
Як і у будь-якого явища, що привертає увагу, у валяння із вовни теж є своя легенда. Перша вовна була збита в Ноївому ковчезі. За легендою, поки всі тваринки чекали кінця потопу, вівці все линяли і линяли. І топталися ногами по власній вовні. І зваляли потихеньку перший у світі, екологічно чистий вовняний килим — войлочний. Саме слово «войлок» походить від тюркського «ojlyk» — покривало. Це просто непрядений текстиль з натуральної вовни.
І крім гарної звістки, яку принесла голубка в дзьобі, людство отримало ще й новий вид рукоділля. І, підозрюю, що не тільки валяння ...
І пішла жара, валяння з вовни набрало оборту! Овець розплодилося багато, шерсті давали вони неміряно. Народ, оцінивши по достоїнству те, як вона утримує тепло, при цьому пропускаючи повітря, став валяти довгими зимовими вечорами взуття, одяг та предмети інтер'єру. Та що там предмети! З вовни валяли цілі юрти! Для виготовлення однієї юрти, наприклад, потрібно 100 кілограм вовни. Це був привід зробити овець свійською твариною. Тому що якщо зловити одну дику, і вмовити її постригтися, максимум, що вона може дати — це п'ять кіло вовни.
Потреба в організації овечих пасовищ спонукало людину потоваришувати ще з конем і собакою. Одному-то, без помічників, не впоратися, дистанційного керування не було, тому що батарейки ще не винайшли. Так, поступово людина знайшла можливість бути взутою, одягненою, ситою, і з дахом над головою. У різних місцях землі: на Кавказі, Памірі, Тибеті, Алтаї, Афганістані, Ірані, Балканах, Перу, Норвегії та Фінляндії, розвивалося і удосконалювалося валяння войлоку.
Народи, що спеціалізувалися на цьому, змушені були вести кочовий спосіб життя. Тому що вівці повинні були їсти траву, і трава не встигала так швидко відростати. Доводилося постійно переїжджати. Можливо, так і зародився туризм. І, розпакувавши речі, майстри негайно приступали до валяння. Валяли юрти, як ми вже знаємо, килими, подушки і покривала, прпони для коней, деталі сідла. Домашнє всіляке начиння — навіть мішки, шапки і бурки, інший одяг, зимове і літнє взуття також виготовляли з вовни. Вовняні вироби рятували від спеки та холоду, від вітру, а воїнів — навіть від ворожих стріл. Навіть лікарі та ковалі використовували вовну у своїх чаклунських справах. А те, що вона оберігала від злих духів — і так зрозуміло. Будь-яка річ, зроблена з душею, оберігає від зла.
Археологи відкопали вироби з войлоку в похованнях Гірського Алтаю. Це був одяг для коней, для людей і домашнє начиння. Археологи визначили їх 5 століттям до нашої ери. Такі ж давні колекції відкопали на території Сирії, Єгипту та Китаю. Ви уявляєте, що це значить? Що річ, яку ви створите ретельно, і з хорошої сировини, може прожити кілька тисяч років! Надихає — це вам не кошики з газет сплетені.
Різновиди валяння
Так як майстри в той час інтернетом не користувались, досвідом не обмінювалися, то й виробили різні стилі в різних сторонах світу. Давайте розглянемо валяння з вовни в різних стилях:
- іранська традиція стилю: обов'язково присутній червоний, чорний і білий колір. Візерунок викладають кольоровою вовною на підкладці, скручують в рулон і клеють;
- традиція пазирского (алтайського) стилю: це метод аплікації — візерунки не «ввалюються» як в іранському стилі, а накладаються як аплікація. Дуже докладна, буквально ювелірна робота, яскравих соковитих кольорів;
- сюнкская традиція: полотно однотонне, і як ніби простьобаного візерунком в одну нитку.
Ось такі три основні напрями, від них, звичайно, пішло безліч модифікацій. Тому що всім сподобалися красиві і практичні валяні речі. Кожен майстер перейняв, і додав щось своє. Слов'яни, наприклад, придумали «полувойлоки» — основа ткана, а зверху — візерунки. А найвідоміше — це, звичайно ж, валянки!
У благородній Західній Європі завжди все оснащували технічно. У тому числі і валяння. Придумували то вали, то великі воронки. В кінці-кінців додумалися до фетру, який не що інше, як найтонший войлок! І вже джентельмени хизуються в капелюхах! Татаро-монгольське іго тільки за лікті себе кусає: навіщо мовляв рознесли по світу свої чудові секрети! Тепер ліцензії на войлок не здобути! Доведеться і далі жити грабунком і насильством. А європейці відмахнулися від них і продовжували вдосконалення процесу валяння, коли не було воєн. Так і придумали вони вже в ХХ столітті голкопробивний спосіб виготовлення войлоку, який і використовується сьогодні широко як хобі по всьому світу.
Сьогодні валяння за допомогою голки — це сучасний спосіб. А голочка для валяння не проста, а спеціальна! Вона називається трикутною. Крім незвичайної «ручки», забезпечена ще і трикутним кінчиком з зачіпками. Такий кінчик здатний «збивати» шерстинки в піну, тобто у войлок!
У нашому технократичному ХХI столітті переживають свіжу молодість всі старовинні промисли. І гордо називаються етнікою. Коли з якого-небудь виду рукоділля знімається вантаж життєвої необхідності, він стає мистецтвом. А валяння із вовни — і поготів! Сучасні майстри використовують старовинні техніки, придумують свої, приєднують різні матеріали — шовк, дерево, метал, скло, кераміку!
Для художника володіння технікою — це ще один спосіб самовираження. І як добре, що сьогодні ми володіємо цією свободою! Є дві техніки валяння — суха і мокра. Більш детально майстер-класи дивіться в статті Фелтінг — мокре валяння вовни). Якщо вам подобається валяння із вовни, ви його освоїте на раз! А поки що наслоджуйтеся!
