Керівник групи радників голови НБУ про економічну динаміку України
Країна наразі опинилася в найскладнішому періоді економічного спаду. Та, за словами окремих економістів, усталена думка, що Україна переживає наслідки світової фінансової кризи, є хибною. Головні ж причини спаду економіки — прорахунки уряду і парламенту, що проводили недалекоглядну економічну політику, починаючи від кінця 2007 року. Про економічні реалії України та прогнози щодо подальшої динаміки економіки читачам "Хрещатика" розповідає керівник групи радників голови НБУ Валерій Литвицький.
— В якому стані перебуває сьогодні економіка України?
— Відбувається зниження обсягів виробництва. Так, у будівництві ця ситуація триває вже рік, у промисловості — два квартали. За міжнародними стандартами статистики, ми можемо формально констатувати, що в промисловості та будівництві — рецесія, економічний спад. Оскільки на ці галузі припадає третина ВВП, це означає, що українська економіка занурилася в кризу. Інші галузі, які становлять дві третини ВВП, перебувають у передкризовому стані. В січні 2008 року спад мав місце лише в одній галузі — в будівництві. Тоді темп падіння сягав 25 %. Сьогодні ця галузь продемонструвала в 10 разів швидше падіння — 57 %. Якщо взяти промисловість, то там досягнуто історичний максимум падіння за роки незалежності та післявоєнного періоду — 34 %. Подібна ситуація мала місце в січні 1994 року, коли падіння було на рівні 32 %.
— Чи якісь галузі мають позитивну динаміку розвитку?
— Сьогодні в стані зростання лише одна галузь — сільське господарство, інші демонструють негативну динаміку. На сільське господарство припадає 7-8% ВВП, динаміка зростання — 0,5%, що, фактично, є рівнем статистичної похибки.
— Ви згадували про дві третини галузей, що перебувають у передкризовому стані.
— На них припадає приблизно 17 % українського ВВП. Серед них — дуже важлива сфера транспорту, яка продемонструвала 35 % падіння. Далі маємо зниження обсягів виробництва в торгівлі — близько 8 %. Ще в січні минулого року галузь зросла на 20,8 %. Ці дві галузі можна назвати такими, що впритул наблизилися до рецесії, кризового стану, адже падіння дуже значне.
— Чим спричинена така ситуація?
— Ще до 2009 року аналітики схилялися до думки, що сценарій розвитку подій має V-подібний характер — "м’яка посадка". Сьогодні ситуація така, що реально має місце L-подібний сценарій розвитку, коли стагнація може тривати кілька кварталів. Звичайно, ще рано драматизувати ситуацію, проте замислитися є над чим. Сьогодні широко розповсюдженою є думка, що причиною є світова криза. Та я вважаю, що все криється в інвестиційній апатії. Інвестори не йдуть в Україну через хибну бюджетну політику 2008 року, інвестиції в основний капітал за підсумками року зросли лише на 1-2 %. Якщо інвестиційний попит не задоволено, то маємо падіння промисловості та передкризовий стан інших галузей. Наявна також апатія експорту. Так, від жовтня 2008 року стався його обвал. Прогнозисти всього світу не очікували такого різкого погіршення зовнішньої торгівлі. З іншого боку, не можна все прив’язувати до неї, адже були і причини нашого внутрішнього походження, які не сприяли зростанню.
— Чи можете їх назвати?
— До них належить невдала політика зовнішнього експорту. Так, видатний український врожай 2008 року практично не зрушив з місця сільське господарство. Від експорту Україна не отримала валюту, що стало чинником підвищення курсу. Проблеми експорту частково мають і внутрішнє походження: погода робилася в Україні. Галузеві програми прийшли, проте не превентивно, а постфактум. Також має місце дистонія чи то пак ерозія зовнішнього попиту. Зараз майже щотижня йдеться про обмінний курс. Споживча сила гривні знижується через те, що інфляцію розігнали до історичного максимуму. Вищий її темп був лише в 2000 році. Сьогоднішні 22,3 % інфляції дуже пресують споживчий попит, що впливає на гривню. Так, наприклад, за результатами січня падіння роздрібного товарообігу становило 8 %. Такого не було вже впродовж багатьох років. Споживчий та інвестиційний ресурси визначають наші проблеми, вони їх рухають.
— Які загальні підсумки економічної динаміки можна зробити за результатами перших місяців 2009 року?
— У річній траєкторії ці місяці є найскладнішими, і ми їх пройшли невдало. Я не драматизую ситуацію, проте факт лишається фактом: політизація економічного життя не була вдалою, інвестори та бізнесмени отримали цілу купу негативних сигналів і щодо бюджету, і щодо цін на газ. Треба більше думати про антиінфляційний консенсус, населення найбільше боїться коливань обмінного курсу.
— Чи існують альтернативні пропозиції щодо "лікування" економіки?
— Слід переглянути бюджет, зменшивши акцент на споживчі видатки. Варто також шукати шляхи відновлення активної співпраці з МВФ, зменшити політизацію, домогтися об’єднання навколо питань, які дозволять в найближчих місяцях отримати позитивну динаміку. Також конче необхідно зняти тиск на Національний банк і дати йому спокійно працювати, впливати на курс, допомагаючи, а не вставляючи палки в колеса. Приймаючи рішення щодо "лікування" економіки, треба переглянути весь антикризовий пакет, де є рішення, які дуже загострюють проблему цінової стабілізації. Крім того, звичайно, треба й надалі проводити широкомасштабну прозору програму рекапіталізації банків відповідно до світових стандартів. Окремо необхідно врегулювати питання співпраці з Міністерством фінансів, наповнення змістом меморандуму, що існує між міністерством та Національним банком. У цьому ж форматі має тривати робота щодо стабілізації валютного курсу, уникнення надмірної його волатильності (англ., мінливості).
— Чи можете дати якісь прогнози щодо подальшої економічної динаміки?
— Наразі ситуація не виглядає дуже добре.
