Глава Київської муніципальної асамблеї розповів, які, на його думку, слід перш за все вирішувати завдання, що стоять перед міськими властями
Незважаючи на те що Київ мріє про стабільне і мирному часу і повернення в Україну зарубіжних інвесторів, багато хто саме інвестиційні об'єкти продовжують будуватися. На Поштовій площі на кошти інвесторів як і раніше споруджують підземний торгово-розважальний центр.
На Московському проспекті будівельники закінчують зведення житлового комплексу та торгово-розважального мегацентри. Уряд, в свою чергу, вирішило не зупиняти в країні програму пільгового будівництва житлових будинків («70 × 30»), а за перший квартал 2014-го громадяни України вклали в будівництво житла більше, ніж за весь попередній рік.
- Світова практика свідчить, що в умовах кризи підйом економіки завжди починається завдяки будівництву, - підкреслює Іван Салій, голова Київської муніципальної асамблеї та столичної міськдержадміністрації (в 1992-1993 роках) . - Свого часу і Рузвельт, і Саркозі завдяки цьому виводили свої країни з кризи. Адже, наприклад, коли починають зводити житло, то робота з'являється не тільки у будівельників, а й у працівників багатьох суміжних галузей: в пропорції 1:8.
В Україні житла будується прикро мало - 6,8 мільйона квадратних метрів - по 0,15 «квадратів» на одного жителя в рік. При цьому жахає частка державного фінансування - 0,4 відсотка, в столиці за 2013 рік - всього 0,1 відсотка. А в окремих індустріальних регіонах житлових будинків практично не будують. У країнах з розвиненою економікою будують в 5-10 разів більше, ніж в Україні.
У Києві слід зробити декілька основоположних речей. Насамперед, продовжувати державну програму житлового будівництва «70 × 30» і відновити міську програму «50 × 50». Правда, раніше виділяли 42 мільйони гривень, тепер буде лише 10 мільйонів, а потрібно 500 на рік! Почати будувати орендне житло з правом його викупу. Орендне - це теж соціальне житло, і в таких будинках, наприклад, в Гельсінкі живе 47 відсотків городян, в Парижі - 53, у Відні - 76, а Берліні - 88! У Нідерландах на тисячу жителів припадає 150 соціальних квартир, у Швеції, Данії, Німеччині - по 100 квартир.
Словом, в Європі сьогодні до 60 відсотків громадян проживають в знімних будинках і квартирах, в США - 35 відсотків населення. Муніципалітети будують, обслуговують і здають квартири в оренду громадянам не втридорога, як зараз у Києві відбувається з орендою приватних квартир.
В Україні комунального житла залишилося шість відсотків, державного - 1,4 відсотка, в приватному секторі орендується 92,6 відсотка житла. Потрібно будувати житлові будинки, брати їх на баланс і обслуговування, надавати квартири в оренду і з правом викупу.
Ще одне завдання: розблокувати програму реконструкції «хрущовок»: переглянути законодавчу базу, яка так викривлена, що ніхто не наважується розпочати процес. Їх потрібно зносити і забезпечувати киян новим житлом. Я вже не кажу про гостинках з їх мізерними габаритами і аварійними комунікаціями.
Будинки, побудовані в 50-60-х роках минулого століття, будинки типу «хрущовок» знесли або модернізували в усіх країнах світу, крім України. Не розпочато термомодернізація і панельних будинків перших серій.
Як живе переважна кількість громадян України? 10 відсотків або 1,7 мільйона домогосподарств мають на одну людину житлової площі менше 7,5 квадратних метра, а 42 відсотки, або 7,1 міллліонов - менше 13,65 квадратного метра на людину, тобто нижче норми, передбаченої статтею 47 чинного Житлового кодексу.
У Європі за кількістю кімнат на одну людину визначається показник забезпечення житлом: у Франції, Іспанії - по 1,8 кімнати, Швеції, Данії - по 2 кімнати, а в Німеччині та Великобританії - 2,2 і 2,3 кімнати відповідно. Європа продовжує розвивати сектор соціального житла.
Пропоную під доступне і соціальне житло, для реконструкції житлових масивів земельні ділянки надавати безкоштовно і з інженерними мережами.
Держава має моральні зобов'язання перед черговиками, які очікували квартири по 15-20 і більше років. Попередній уряд занадто рано дозволило собі жити за ліберальними законами, відмовившись від покладеного на нього соціальної місії. Тепер належить вибиратися з такої ситуації.
- За чинним генеральним планом розвитку столиці кількість житла в Києві до 2020 року має збільшитися в півтора рази, - продовжує Іван Салій. - Де його будувати? У центрі слід взагалі заборонити зводити житлові будинки, як, втім, і на Оболоні, і на Троєщині. Крім того, в столиці необхідно буде заборонити будувати житлові будинки вище 16-20 поверхів (не тільки в центрі, а й на околицях), адже висотки неймовірно дорогі в експлуатації.
В останні роки навколо Києва заклали близько 200 (!) Котеджних містечок, а добудовані і заселені з них трохи більше 10. Спільно з областю, з якою необхідно буде зорганізуватися в Київську агломерацію з кордоном по майбутній Великій Окружній дорозі, що проходить в радіусі 50 кілометрів від міста, можна вирішити завдання малоповерхового і котеджного будівництва з спорудою інфраструктури і зручних комунікацій, звичайно ж.
У самій столиці під адміністративним та громадським забороною повинна знаходитися забудова всіх зелених зон, берегів Дніпра та дніпровських островів, території лісопаркових господарств міста. Адже це «легкі» мегаполісу і бренд Києва.
Щоб позбутися корупції в найбільш проблемною галузі в місті (виділення ділянок землі і будівництво), необхідно всі процедури проводити в електронному режимі: від подачі заявки до отримання дозволу на будівництво, щоб максимально уникнути контактів з чиновниками з таких питань, а базу цих даних зробити доступною кожному киянину. Тоді всі будуть знати: де, що і хто збирається зводити, на яких підставах і які існують обмеження на конкретне будівництво.
Сьогодні потрібно не блокувати будівництва, а будувати і будувати - багато і більше.
