Українці платять багато податків - і за кількістю, і за розміром своїх доходів. Проте державні і медичні послуги, освіта і пенсії, які отримують українці за свої податки, дуже далекі від того, що можна було б очікувати за такі гроші.
Якби я і мій роботодавець не платили податки, то щомісяця я могла б самостійно утримувати двох пенсіонерів, півтора лікаря чи вчителя, одного міліціонера або одну третину депутата Верховної Ради.
Проте на додаток до податків, які я плачу, я все одно плачу за послуги лікарів, педагогів, а також утримую родичів - пенсіонерів, яким явно не вистачає заробленої за довге трудове життя пенсії.
Чи не краще справи йдуть і у роботодавців. За даними Світового банку, в 2012 році підприємці перерахували до бюджету 55,5% доходів, з яких 43,3% становлять податки на працю.
Всього за показником "оподаткування", який визначається Всесвітнім банком при складанні рейтингу Doing business, Україна зараз займає 165 місце з 194. При цьому в банку зазначають, що завдяки скороченню кількості податків України за рік навіть покращила свою позицію - на цілих 20 сходинок.
Згідно з опитуваннями, проведеними Центром Разумкова, майже 3% опитаних вважають, що сплачені українськими платниками податки розкрадають чиновники. Ще 28% вважають, що у них просто відбирають чесно зароблені гроші. Третя за чисельністю група - 17,6% - це ті, хто вважають, що податки хоч і не розкрадаються, але все одно використовуються неефективно.
Тільки 6,9% опитаних вважають, що за рахунок податків їх платник підтримує тих, хто потребує цього найбільше, і тільки 4,3% опитаних упевнені, що сплачені податки повернуться до них або до їх близьким.
Скільки ми платимо?
У Центрі соціально-економічних досліджень CASE підрахували, що від кожного громадянина, який отримує місячну зарплату у розмірі 2157 грн, держава отримує 2092 грн податків. За рік ця сума становить понад 25 тисяч грн.
З них понад 17,3 тисячі грн - це податки та соціальні внески. 15% податку на доходи фізичних осіб та 3,6% соціального внеску платить сам працівник, і ще 36,75% - єдиний соціальний внесок, який платить роботодавець. Левова частка цих платежів йде на фінансування Пенсійного фонду. Втім, навіть такі величезні, порівняно з іншими країнами, відрахування до Пенсійного фонду, забезпечують лише дві третини від його реальної потреби. Решта - так званий дефіцит Пенсійного фонду - також фінансуються з бюджету - через перерозподіл інших податків.
Ще майже 8000 грн, за розрахунками експертів CASE, - це так звані "непрямі податки", або податки, сплачені в магазині - ПДВ (20% від собівартості товару), а також акцизи й імпортні мита.
Виходить, що працівник в Україні отримує в середньому стільки ж, скільки платить податків, але, як каже автор дослідження Дмитро Боярчук, практично нічого за це не отримує від держави:
"Якщо подивитися відносні показники того, що ми платимо, я, напевно, не пригадаю жодної іншої країни, де б податки на зарплату досягали майже 50%. Але є ще й абсолютні величини. І якщо подивитися ті абсолютні суми, які йдуть на фінансування медицини чи освіти, то нам до європейського рівня ще досить довго йти ", - говорить експерт.
Директор економічних програм Центру Разумкова Василь Юрчишин також радить дивитися на абсолютні цифри і враховувати, що робота українців сильно недооцінена, а отже, і податки, які платять українці, також порівняно невеликі в абсолютному вимірі, пише Бі-бі-сі. Але треба враховувати і зворотний бік цього замкнутого кола - відносно великі податки змушують підприємців та працівників "не світити" всі свої доходи:
"З одного боку, в Україні робота є вкрай недооціненою, і зарплати кваліфікованих працівників дуже низькі. Отже, не можна розраховувати, що і податкові платежі та відрахування до соціальних фондів будуть значними. Крім того, розподіл коштів, вже надійшли до бюджету, не є зрозумілим і прозорим. А кількість податків, які ми платимо, взагалі підштовхує до тінізації доходів, тому вести нормальне життя на ті кошти, які залишаються після сплати податків, просто неможливо ", - каже Василь Юрчишин.
За даними CASE Україна, з зарплати в 3601 грн, яку роботодавець повинен нарахувати, щоб сплатити "чистими" працівнику 2157 грн, на руках у цього працівника для "чистого" споживання залишається 1670 грн.
На що витрачаються податки?
Більше половини від того, на що витрачаються податки - 58,1% - складає виплата пенсій. При цьому середня пенсія в Україні становить менше 1500 грн на місяць.
Серед інших головних напрямків, на які витрачаються гроші платників податків - освіта і медицина (більше 10% і 5,8% відповідно). При цьому зарплати українських лікарів та вчителів - одні з найнижчих в цілому в економіці і складають близько 2500 грн на місяць.
По 3,9% і 3,1% витрат йде на забезпечення правоохоронної системи і державний апарат відповідно. Примітно також, що всі ці області - державне управління, правоохоронна система, освіта і медицина - також регулярно фігурують на високих місцях в рейтингах корумпованості.
"Якщо подивитися на міліцію, яка нам коштує набагато більше, ніж армія, то виникає питання: від кого ми захищаємося? Якщо говорити про освіту, то ми витрачаємо відносно багато, але ці кошти розмиваються, і жоден український ВНЗ не входить ні в один зі світових рейтингів. Що стосується медицини, то за ті податки, що ми сплачуємо, ми повинні були б отримувати медичні послуги безкоштовно. А в реальному житті ми в кращому випадку маємо приміщення, де сидять лікарі, які беруть за свої послуги додаткові гроші, не кажучи вже про те, скільки коштують ліки ", - говорить Дмитро Боярчук.
Що робити?
Серед розвинених країн чи не найвищий рівень податків спостерігається в країнах "нордичного соціалізму". Там податки на порядок вище, ніж в інших європейських країнах. Якщо частка податків у ВВП становить у Швеції, Данії, Норвегії та Фінляндії понад 50%, то в найбільшій європейській економіці - Німеччини - цей показник трохи більше третини.
Український показник співвідношення податків до ВВП близький до німецького, але в ньому не враховуються податки на фонд оплати праці та відрахування до соціальних фонди. Разом з ними, очевидно, Україна за відносним показником відрахувань наближалася б до "нордичному соціалізму". За оцінками Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), Україна належить до країн з найвищими податками, - разом з державами Північної Європи. Проте ефективність того, як ці податки витрачаються в Україні і в країнах Північної Європи - зовсім різна.
Є ще один варіант, яким, наприклад, користуються США, де податки складають менше 16% від ВВП. Він полягає в тому, що держава збирає зі своїх громадян мінімальна кількість податків, а громадяни зате можуть самі подбати про себе і, через благодійність, про інших.
"Україна, незважаючи на відносно великі податки, навряд чи наздожене скандинавські країни за рівнем якості державних послуг, - каже Василь Юрчишин. Головна перешкода - такий великий переділ грошей через державний бюджет у вигляді податків і виплат можуть робити тільки ті країни, де рівень корупції традиційно дуже низький, а рівень прозорості - високий:
"Скандинавський варіант дуже привабливий, але він вимагає великої довіри населення до влади, мінімальної корупції та прозорості бюджету. На жаль, ні по одній з цих позицій Україна не досягла якогось прийнятного рівня, і саме за цими показниками програє всім європейським країнам. Інший варіант, коли всі платять мало, і кожен сам за себе, також навряд чи приживеться у нас через вихованих Радянським Союзом патерналістських настроїв. У нас все ще велика частина населення вірить, що держава повинна піклуватися про своїх громадян ", - каже Василь Юрчишин та радить рухатися в обох напрямках - намагатися зменшити корупцію і одночасно зменшувати у громадян почуття залежності від держави разом із зменшенням податкового навантаження.
Разом з тим, Дмитро Боярчук стверджує, що змінити ситуацію з податками можуть тільки кардинальні реформи і скорочення неефективних бюджетних витрат. Але на першому етапі, каже експерт, було б корисно, якби українці самі почали платити податки, а не тільки бачили їх в бухгалтерській звітності. Тоді вони б краще розуміли, що можуть і повинні вимагати від держави за сплачені податки:
"У нашій пострадянській ментальності немає розуміння того, що бюджет - це не тільки те, що людина отримує, а це і те, що він платить. Люди повинні розуміти, що вони не винні державі за безкоштовну медицину, освіту, а також за те, що їх не чіпає міліція. Звичайно, добре було б, якби громадяни власноруч платили податки, як це відбувається у більшості цивілізованих країн, - говорить Дмитро Боярчук, і як приклад "зміни свідомості" наводить малих підприємців. - Ми бачимо, що у приватних підприємців, які самі платять щомісяця 200 грн, ставлення до держави, до чиновників, до системи - зовсім інше "
| Конкурентноздатність економіки / з 144 країн | Легкість ведення бізнесу / з 185 країн | Сприйняття корупції / з 174 країн | Розвиток людини / з 186 країн | Процвітання / з 142 країн | |
| Україна | 73 | 137 | 144 | 77/186 | 71/142 |
| Швеція | 4 | 13 | 4 | 10 | 3 |
| Данія | 12 | 5 | 1 | 16 | 2 |
| Фінляндія | 3 | 11 | 1 | 22 | 7 |
| Норвегія | 15 | 6 | 7 | 1 | 1 |
| Німеччина | 6 | 20 | 13 | 9 | 14 |
| США | 7 | 4 | 19 | 4 | 12 |
За даними World Economic Forum, World Bank, Transperency Int., UNDP, Legatum Institute, 2012 рік