Зниження вартості товарів і послуг - завжди приємна новина для споживачів. Теоретично купівельна спроможність громадян зростає, що сприяє економічному зростанню. Але, на жаль, на практиці все виглядає трохи інакше.
Якщо скласти список європейських країн з найнижчою інфляцією, то напевно Україна його очолить. Ціни ростуть повсюдно, і уряду багатьох країн спеціально стимулюють їх підвищення, навіть всупереч перевагам потенційних виборців. У нас же відбувається зворотний процес. Вже четвертий місяць поспіль ціни падають. Вельми незначна інфляція за підсумками 2012-го на рівні 0,6% змінилася дефляцією, щомісяця фіксуючою зниження вартості товарів і послуг на 0,8-0,9%. Що ж тут поганого? Справа в тому, що низька інфляція або дефляція чудово поєднуються зі зростаючою економікою. Але якщо цього не відбувається, зниження цін лише посилює негативні економічні процеси. Багато розвинених країн, що зіткнулися з різким уповільненням економічного зростання, спеціально вживають заходів для підвищення вартості товарів та послуг, розраховуючи, що таким чином вони підтримають своїх виробників. Суть проста. Чим дорожче товари, тим більше доходи підприємств, що в свою чергу збільшує зайнятість і підштовхує економіку до зростання. Треба визнати, що подібні кроки - ознака відчаю. Тобто всі можливі заходи були використані, і залишилося йти по самому непопулярного шляху - вливати гроші в економіку, запускаючи друкарські верстати. При цьому чудово розуміючи, що в майбутньому така економічна політика може призвести до знецінення грошових заощаджень громадян і навіть викликати гіперінфляцію. Але якщо цього не робити, то економічний армагеддон настане прямо зараз. В Україні влада не обтяжують себе таким важким вибором. Більш того, зниження цін завжди можна використовувати в популістських цілях, розповідаючи, з якими труднощами вдалося домогтися цінової стабільності після економічного хаосу попередників. Тільки влади замовчують, що на самому справі дефляція відбувається зовсім не тому, що в країні створені всі умови для розвитку підприємництва та випуску конкурентоспроможної продукції. Ціни падають з тієї простої причини, що в країні різко знижується платоспроможність громадян. Зазвичай в період кризи підприємства, що зіткнулися з падінням попиту на власну продукцію, свої потенційні збитки перекладають на плечі споживачів - простіше кажучи, виробляють менше, але продають дорожче. Приблизно так відбувалося після кризи 2008-го. Але якщо в країні немає позитивних економічних змін, то рано чи пізно настає момент, при якому подальше підвищення цін і скорочення виробництва безглузді. І тоді підприємці намагаються продати хоч щось, починаючи збувати залежаний товар зі знижкою навіть собі в збиток. Власне це зараз і відбувається. Економіка країни вже офіційно увійшла в стан рецесії. Хоча точніше було б сказати - чергової кризи. За даними Держстату, в першому кварталі 2013-го був зафіксований негативний зростання ВВП - мінус 1,3%. Враховуючи, що економіка падає безперервно дев'ять місяців поспіль, можна сміливо говорити про те, що почалася горезвісна друга хвиля економічних потрясінь. Правда, вона не буде такою великою, як у 2008 році. Проблема лише в тому, що якщо нічого не робити, то наслідки можуть стати катастрофічними. Довго працювати в збиток підприємства не зможуть, якщо вони, звичайно, не претендують на щедрі дотації з бюджету. І в певний момент їм доведеться приймати для себе важкі рішення: скорочувати персонал, переводити співробітників на неповний робочий день, зупиняти виробництво. І тоді темпи падіння економіки можуть виявитися куди вище нинішніх. У неофіційних бесідах співробітники київських центрів зайнятості говорять про різке напливі людей, що втратили роботу. Повальні скорочення і звільнення почалися кілька місяців тому. Чи це не початок майбутніх проблем? Заперечення чиновників про те, що розвинені країни теж знаходяться не в кращому економічному становищі, залишимо на користь бідних. На пострадянському просторі лише Україна з Молдовою зіткнулися з падінням ВВП. У всіх інших держав національні економіки тільки ростуть. Причому, в деяких випадках темпи перевищують 11%, як у Туркменістані. Поки всі надії влади пов'язані з відновленням попиту на нашу продукцію на зовнішніх ринках. Мовляв, з другого півріччя почнеться зростання цін на український експорт, що призведе до зростання економіки. Справедливості заради слід зазначити, що минулого року були аналогічні припущення, які, на жаль, не збулися. І поки немає жодних причин стверджувати, що 2013-й стане для українських експортерів, терплять колосальні збитки, переломним. Зате є всі підстави вважати, що і в нинішньому році Україна опиниться в світових лідерах за темпами зниження цін.Економіка країни вже офіційно увійшла в стан рецесії
