Столична влада закриває очі на те, що безпритульні захопили занедбані будинки в самому серці Києва й «окупували» Хрещатик
Причину такої сліпоти можна пояснити лише бажанням «подарувати» заповітні ділянки забудовникам. Задоволення від прогулянки центральною вулицею країни все частіше затьмарюється неприємними зустрічами. Хрещатик активно окуповують бомжі. Бездомні п’янички використовують лавки як спальні місця, а смітники — як їдальні.
Один з бомжів облаштував собі «спальні хороми» якраз поруч із Київрадою — у будівлі зачиненого на реконструкцію ЦУМу. Його «побратим» дрімає під крамничкою недалеко від метро. «Людям ніде присісти, а бомжі нагло порозлягалися по лавках. Це ж розсадник антисанітарії, жах і ніхто їх не ганяє», — обурюється жіночка, минаючи їх.
Буквально за кілька хвили повз дрімаючого на ослоні бездомного проходить патруль, скоса подивившись на нього, міліціонери курсують далі. На питання, чому ж вони нічого не роблять, відповідь коротка: «Так він же нічого не порушує, нікого не чіпає», після чого парочка в синій формі швидко йде далі.
Насправді, за ст. 178 Кодексу адміністративних порушень, міліціонери мають право зробити попередження або оштрафувати на суму в 17–85 грн. людину, яка з’явилася у громадському місці напідпитку, ображає людську гідність і суспільну моральність. Якщо вдуматися у зміст статті, то виходить, що міліція має привід для спілкування з бомжами, а от бажання — ні. Адже безхатченки грошей не мають, а охоронці порядку не хочуть витрачати час на роз’яснювальні бесіди.
Навіть у день фіналу Євро-2012, коли бомжі влаштували купання у фонтані неподалік пам’ятника Тарасу Шевченку, при цьому використовуючи шампунь, піна від якого повністю покрила басейн, доблесна міліція ніяк не відреагувала на це.
Ну а Поділ уже давно став володіннями безхатьків, тут вони поводяться набагато привільніше, ніж туристи чи інші громадяни. Своїм потуранням влада буквально заманює бездомних у центр Києва. Бомжі ж активно захоплюють квартири в занедбаних будинках і навіть самі забудовують центр персональними «котеджами». Усього за кілька десятків метрів від майдану Незалежності, у легендарній садибі Мурашка на Малій Житомирській, 12а, бездомні не тільки захопили кілька квартир, а й з підручних матеріалів побудували у дворі хатинку. Її збили зі старих дощок і інших будматеріалів, знайдених швидше за все, у сусідніх розвалених будинках. Усередині хатинка схожа на залізничне купе: два ліжка й столик, на стінах — фото глянсових красунь із журналів. Є й електрика — її провели по повітрю від сусіднього будинку. Жіночка, яка живе в цій хатинці, відмовилася спілкуватися з журналістом і зачинила двері. Тож нам так і не вдалося з’ясувати, хто й коли збудував цю хатку в центрі столиці.
А от безхатько на ім’я Михайло, який проводив традиційний обхід території центральних вулиць столиці, розповів, що на третьому поверсі садиби Мурашка живе родина з дитиною. На підтвердження його слів — розвішена білизна на балконі.
Крім того, за словами Михайла, садиба стала своєрідним перевалочним пунктом: він періодично залишає тут на зберігання макулатуру та інші знайдені речі. За словами бездомного, центр столиці став для бомжів своєрідною землею обітованою, тут простіше розжитися вторсировиною, а на смітниках біля елітних будинків можна знайти речі і продукти, які ніхто навіть не розпаковував.
«Буває, консерви викидають трохи прострочені, але насправді вони хороші, їх можна їсти. Багато гарних речей, майже нових. Я торік пальто зимове знайшов дуже гарне, кілька разів знаходив старі мобільні телефони, потім здавав їх у магазин й за них дали хороші гроші», — розповідає Михайло. При цьому скаржиться, що щодня конкурентів більшає, вони захоплюють місця у занедбаних будинках.
«У центрі Києва багато таких старих будинків, де люди живуть, і на Подолі, і на Червоноармійській. У центр перебираються люди з інших районів Києва й навіть із інших міст», — повідомив Михайло. Тож уже найближчим часом центр столиці окупують безхатьки, а будинки, які б влада мала реконструювати, перетворяться на бомж-готелі з усіма його атрибутами: брудом і смородом, пацюками, розкиданими пляшками й шприцами. До того ж, занедбаний будинок, який облюбували бомжі, — це постійна загроза пожежі. Так, торік у центрі спалахнула пожежа у чотириповерховому відселеному будинку на вул. Коперника, 25. За словами жителів сусідніх будинків, винуватці пожежі — бомжі.
Але, попри всі ці проблеми й небезпеки, міська влада дала повну свободу бездомним у центрі Києва. Навіщо? Яскрава ілюстрація можливої відповіді — усе та ж садиба Мурашка. У липні Верховний Суд України скасував незаконне рішення Київради й два будинки на Малій Житомирській повернув у комунальну власність столиці. Однак вони для міської влади тягар, оскільки тепер потрібно думати про консервацію і реставрацію будинків. Але це нікому не потрібно. Інвесторам вигідніше побудувати нову висотку, а чиновникам отримати відкат.
«Для влади важливий не цей будинок, а земля під ним. Це величезний фінансовий ресурс і саме тому на 99% можна припустити, що зараз вирішується, кому віддати цей об’єкт. На жаль, ми не маємо зараз прикладів того, щоб влада відновлювала пам’ятки архітектури. Якби столицю очолювали відповідальні люди, вони знайшли б інвестора, який би відновив садибу Мурашка. Але дуже ймовірно, що зараз відбувається підкилимна боротьба, щоб визнати цей будинок таким, що не підлягає відновленню, знести й на його місці побудувати черговий ТРЦ або готель», — підсумував директор аналітико-дослідницького центру «Інститут міста» Олександр Сергієнко.
Один зі способів «допомогти» садибі Мурашка й іншим пам’яткам архітектури в центрі столиці, аби вони якнайшвидше стали непридатними для відновлення, — віддати їх божам, які зроблять усе, щоб швидко зруйнувати будинок, можна навіть їм «допомогти», організувавши пожежу, при цьому звинувативши в ній бездомних.
