Гривня - одна з найстабільніших валют світу, а українська економіка - одна з найслабших. Останні два роки коливалися курси євро і російського рубля, та й взагалі всіх грошових одиниць сусідніх держав, але гривня стояла як укопана. Обмінний курс перестав бути індикатором економічного здоров'я: хворому все гірше, але температура нормальна. ВВП України падає п'ятий квартал поспіль. У держбюджеті на 2013-й був запланований ріст економіки в розмірі 3,5%, проте за десять місяців зафіксовано падіння на 0,6%. І це на тлі колосальних боргів.
У грудні 2013-го Україна підійшла до дефолту: наприкінці місяці уряду належало погасити короткостроковий синдикований кредит перед російськими банками в розмірі $ 750 млн, а вже в січні 2014-го виплатити МВФ $ 620 млн. Таких грошей у скарбниці не було. У перші місяці 2014 цілком міг трапитися колапс - тотальна затримка бюджетних виплат і Лавиноподібний девальвація. Але внаслідок політики стабільної гривні населення не відчуло змін економічної погоди. Дефолту не сталося завдяки московським домовленостям Віктора Януковича і Володимира Путіна. Україна отримала суттєву знижку на газ і $ 15 млрд фінансової допомоги. Колапс скасовується, триває «стабільність».
Як Кабміну і Нацбанку вдається утримувати курс гривні на тлі падаючої економіки? Протягом двох років економічний блок уряду випробував кілька методів утримання стабільності: зовнішні запозичення, адміністративні бар'єри (вимога продажу 50% валютної виручки) і психологічний вплив на фінансових гравців - від повернення слову «спекулянт» негативної конотації до магічних камланий про стабільність. Але найбільш дієвими способами впливу на обмінний курс виявилися валютні інтервенції Нацбанку і зв'язування ліквідності (Вимивання гривні з банків і взагалі з економіки).
У 2013 році НБУ викинув на міжбанківський валютний ринок кілька мільярдів доларів. У підсумку золотовалютні резерви скоротилися з $ 24 млрд в січні 2013 року до $ 18 млрд в грудні. За методикою МВФ резерви повинні перекривати суму тримісячних імпортних поставок (сьогодні резерви ледь покривають 2,5 місяця імпорту). З такими показниками уряду було все складніше шукати зовнішнє фінансування для латання бюджетних дірок. У вересні агентство Moody `s знизило рейтинг України до Caa1 - переддефолтного стану.
Інший випробуваний спосіб підтримки стабільного курсу гривні - більш не вливати гроші в економіку. У критичних ситуаціях НБУ припиняє рефінансування банків. У банківській системі настає криза ліквідності - просто кажучи, у банкірів немає грошей ні для кредитування економіки, ні для (і це найголовніше) купівлі валюти на міжбанківському ринку. Така стратегія згубна для економіки - кредитування зупиняється, ВВП падає, але благотворна для «стабільності». За найскромнішими оцінками, утримання курсу таким способом обходиться економіці в 1% ВВП.
Штучне збереження курсу гривні - це навіть не економічна мета (оскільки економічна доцільність в даному випадку сумнівна), а скоріше ідеологічна доктрина. Виграє від цього населення? На перший погляд, так, оскільки інфляція досить низька, ціни ростуть повільно. Але з іншого боку, не збільшуються і зарплати, не видаються кредити (або видаються, але за завищеними ставками). У країні майже повністю зупинена іпотека, не розвивається будівельна галузь, банки живуть в умовах грошового голоду. Головний же мінус стратегії, спрямованої на штучну стабільність, полягає в тому, що її логічним завершенням може стати раптовий обвал. До речі, в історії гривні обвали завжди були різкими і раптовими, а інакше і не може бути в ситуації, коли курс грошової одиниці підтримується штучно.
На що розраховують в уряді? За однією з версій - на диво. Виконавчий директор центру соціально-економічних досліджень «CASE-Україна» Дмитро Боярчук не виключає, що початковий план був такий: штучно підтримувати стабільність гривні до того моменту, коли світова економіка перейде у фазу зростання. Пожвавлення зовнішніх ринків теоретично повинно призвести до зростання цін і попиту на український експорт. В економіці чудеса іноді відбуваються. Останній випадок - «братня допомога» з боку Росії. Російський кредит продовжить українську стабільність як мінімум на рік. Це означає, що ще один рік в Україні буде низька інфляція, майже повна відсутність іпотеки і уповільнена стагнація більшості галузей.
Радикального поліпшення не відбудеться навіть у тому випадку, якщо почне відновлюватися світова економіка. Директор економічних програм Центру Разумкова Василь Юрчишин вважає, що коли світ почне долати стагнацію, драйверами зростання стануть зовсім інші чинники, ніж раніше. «Докризова українська модель зростання, заснована на експортної експансії товарів з низькою доданою вартістю, безнадійно застаріла, - констатує Юрчишин. - Вона не спрацює ні в короткостроковій, ні в довгостроковій перспективі ». А це означає, що і в 2014 році стабільними будуть гривня і очікування дефолту.
Стагнація - найкраще, що може трапитися з українською економікою в новому році?
