— Усі думають, що взяв по сотні вогнетривких і лицьових цеглин, склав, причепив трубу і маєш камін, — каже вінничанин 56-річний Володимир Діденко. — Міркувати починають, коли камін гасне, дим у хату йде або цегла тріскається.
Володимир Олексійович мурує каміни в будинках і квартирах.
— Першою треба зробити бетонну основу товщиною 10-15 сантиметрів і площею трохи більшою за камін, — радить майстер. — Зверху ставлю саму топку. Від традиційних, із вогнетривкої цегли, зараз відмовляються, ставлять чавунні. Такі мають кращу тепловіддачу. Між топкою й зовнішнім порталом каміна має бути зазор у 3 сантиметри. Зверху на топку ставимо нержавіючу димохідну трубу з теплообмінником. У порталі вона гола, зверху, у місці входу у стелю чи стіну — обшита 5-сантиметровим утеплювачем і поверх вкрита ще однією трубою. Це для того, щоб стіна і стеля не згоріли. Головне в каміні — димар. Труба має бути перерізом щонайменше 20 сантиметрів.
Над топкою майстер робить короб із гіпсокартону. Зсередини обшиває його фольгою. Тут накопичується гаряче повітря. До кімнати виходить крізь спеціальні отвори.
— Повітря до каміна найкраще заводити ззовні. У ньому воно нагрівається й виходить крізь отвір у коробі. Головне завдання каміна — гріти. Розпалив чугуняку, кинув жменю дрів — і тепло пішло.
Топки закривають дверцями, щоб жарини не вилітали.
— Є заокруглені — діарами, є з вертикальним відкриванням — гільйотини, є трапецевидні, — продовжує Володимир Олексійович. — Усе на смак клієнта. Зараз кожен хоче ексклюзиву. Дехто вмонтовує в камін водяну сорочку — систему з металевих трубок. Там нагрівається вода, насос ганяє її по батареях.
Як підвищити ефективність каміна?
— Можна робити камін-грубку. Такий має дві димовідвідні канали. Перший — прямий, другий — зигзагами, як у грубі. Вони перекриваються заслонкою. Відкрив прямий вихід — дрова швидко розгораються, палахкотять. Перекрив його і відкрив другий — гаряче повітря іде зигзагами, передає тепло стіні. Воно тримається до ранку.
У магазинах пропонують каміни, що працюють на дровах, газу, спиртовому біопаливі, електриці.
— Кожен має вигоди і недоліки, — пояснює Газеті.уа майстер 34-річний Дмитро Малашевич із Житомира. — Деревина під час горіння виглядає природно, але дрова треба постійно носити в хату, чистити попіл. Газовий камін виглядає, як дров'яний, не потребує очистки, горілки вмонтовані в штучні вогнетривкі поліна. Але для таких потрібен якісний газ, наше паливо забиває форсунки. Електрокаміни складаються з власне нагрівального елемента, підсвітки й вентилятора. Такі імітують вогонь, дорожчі версії створюють штучний дим і ефект потріскування. Для електрокамінів димар не потрібен. Найсучасніші каміни — на основі спиртового біопалива. Але вони теж неідеальні, їм також необхідна система відводу диму. В магазинах продають псевдокаміни. Такі лише імітують вогонь, тепла не виділяють.
