Розвинені країни все більше уваги приділяють альтернативним джерелам енергії. Наприклад, в Європі вже нікого не здивуєш встановленими на будинках сонячними панелями, що перетворюють світло в електроенергію. В Україні теж будують сонячні електростанції, але переважно промислові. А ось в побуті вони, на жаль, масово поки не використовуються. Тим часом наукові співробітники Національного університету «Львівська політехніка» створили не має аналогів у світі гнучку гібридну систему з сонячної батареї, суперконденсатора і електронного блоку. Тобто все звели в єдину автономну систему енергозабезпечення. Один з найвпливовіших технічних експертів - американський журнал «Наука і дослідження» (R & D Magazine) - вніс винахід львів'ян поряд з роботами НАСА в список 100 кращих розробок світу, що відповідає «Оскару» серед винахідників!
- Гібридна система схожа на листковий пиріг: зверху сонячні батареї, а під ними суперконденсатор, - розповідає «ФАКТАМ» один з розробників, доктор фізико-математичних наук, професор кафедри фізики Львівської політехніки Григорій Ільчук . - Вона гнеться, кріпиться до чого завгодно. При цьому система більш ефективна і значно дешевше закордонних негнучких аналогів, набагато легше, «бере» і розсіяне світло, вона екологічно більш безпечна. Сфера застосування величезна. Наприклад, освітить і обігріє туристичну намет, забезпечить енергією побутові прилади. Прикріплена до сумці, зарядить ваш мобільний телефон ...
Кажуть, всім великим винаходам передує випадковість. Щось подібне сталося і на цей раз.
- До мого колишньому учневі, який працює в одному американському НДІ, звернулися співробітники Тайванської текстильного науково-дослідного інституту з пропозицією розпочати роботи в сфері акумуляторів сонячної енергії для перетворення її в електричну, - згадує другий розробник, професор Віктор Токарєв . - Вимога - гнучкість і ефективність конструкції. У США цим не займалися, порадили звернутися у Львівську політехніку. Замовники спочатку скептично поставилися до цієї пропозиції: «Там розгул криміналу, хаос! Та й що може запропонувати економічно відстала країна? »Проте, повагавшись, на контакт з нами вийшли.
- Вони дійсно вели себе дуже насторожено, - підтверджує Григорій Ільчук. - Спершу приїхали до Львова, ознайомилися з нашими розробками, патентами, лабораторіями, а вже потім заговорили про перший етап роботи - створення гнучкого суперконденсатора ...
- Я почав займатися суперконденсаторами спільно з членом-кореспондентом НАНУ Корнієм Товстюк ще в 1992 році, а через рік для проведення розробок зареєстрував у Львові ТОВ «Ацер», в активі якого тепер патенти в Україні та за кордоном, співпраця з компаніями США, Японії, Німеччини. Однак думка зробити суперконденсатори гнучкими ніколи в голову не приходила, - вступає в розмову третій учасник проекту, кандидат фізико-математичних наук Ігор Чернілевський. - Подумали - можемо! А потім здивувалися: навіщо? Тайванські текстильники пояснили: «Ми робимо новий вид одягу -" енергетичний "текстиль». Відмінна ідея!
Нами був проведений колосальний обсяг роботи. При цьому замовник встановив дуже жорсткий контроль, кожен зразок возили в Тайвань на тестування. Ставлення до нас змінилося лише після інноваційного форуму в Тайвані. Наш суперконденсатор, представлений тайванської стороною, мав шалений успіх. Всі дивувалися: «Як, це розробила України?» Після чого співробітництво стало ще більш щільним. Пройшли другий етап створення гібридної системи ...
Дружина пошила мені сумку, а на неї пришила суперконденсатор. З цією сумкою я пішов у Львові на виставку електроенергетичного обладнання. Показував багатьом, але ніхто не зацікавився. У Трускавці проходив міжнародний економічний форум - на нас нуль уваги. Те ж саме на форумі з енергозбереження. Але зате у Флориді (США) нам вручили «Оскар» серед винахідників. Це додало впевненості. А то ми вже засумнівалися: чи тим займаємося?
* «Цю сумку, на яку пришитий суперконденсатор, я показав на виставці електроенергетичного обладнання у Львові, - розповів Ігор Чернілевський. - Але ніхто не зацікавився »
Тим часом замовники отримали кілька патентів на цей винахід в Тайвані, Євросоюзі, США та Японії, заплативши 500 тисяч доларів. Текстильники починають виробництво гнучкої автономної системи енергозабезпечення, допрацьовують технологію, українці модифікують свою систему.
- Прикро, що в нашій країні все це не потрібно, - нарікає Григорій Ільчук. - Ми намагалися зацікавити міська влада Львова та своїм соціальним проектом САЛО. Це система автономного локального освітлення. Можна встановити таку в під'їздах, на вулицях, в парках, школах і дитячих садках. Система окупається всього за півтора року! Але міськрада не звернув уваги на нашу пропозицію.
