З самого початку сланцевої революції головною газовою державою Європи авансом була оголошена Польща. Ряд компаній зацікавилися її багатствами, а деякі, як, наприклад, ExxonMobil, навіть приступили до геологорозвідки. У травні минулого року польські експерти заявили, що їхня країна має запасами сланцевого газу, яких вистачить на найближчі 100-300 років. Тоді ж Управління з енергетичної інформації Міністерства енергетики США щедро збільшило цей термін до 400 років. Ці дані прокоментував сам прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск, заявивши, що потенціал сланцевого газу в його країні перевершив усі прогнози. Він також пообіцяв, що видобуток почнеться в 2014 році.
Несподівано в лютому 2012 року ExxonMobil оголосила, що її геологорозвідувальні роботи не підтвердили наявність достатніх запасів для комерційної видобутку. На тлі цього пішли розмови про те, що запасів сланцевого газу в Європі може виявитися недостатньо, щоб можна було «протистояти «Газпрому». ExxonMobil, до речі, коментує що відбувається досить обережно, відзначаючи, що видобуток сланцевого газу в Європі, можливо, почнеться через п'ять років, і не в Польщі, а в Німеччині.
Проблема польських Надочікувань криється в тому, що всі оцінки ресурсів сланцевого газу по регіонах довгий час базувалися на одному-єдиному доповіді - An Assessment of World Hydrocarbon Resources (автор - HHRogner), зробленому в 1997 році. Притому його автор спеціально підкреслив, що наведені ним дані дуже приблизні. Для того щоб більш-менш точно говорити про світові видобутих (!) Запасах, необхідно вкласти мільярди доларів в геологорозвідку. Тобто геологічна вивченість родовищ сланцевого газу була і залишається вкрай низькою.
Крім того, до 2006 року практично ніхто не займався витягом сланцевого газу в промислових масштабах - занадто дорого. Тобто про його існування знали, а в США навіть вели видобуток, але в обсягах зовсім незначних. Ситуація змінилася після впровадження гідророзриву пласта (ГРП) і горизонтального буріння. Ці методи, вже випробувані в традиційній нафтогазової галузі, дозволили знизити собівартість сланцевого газу. Вона залишилася досить високою, але при державній підтримці не виходила за межі окупності.
Питання про собівартість, до речі, залишається одним з ключових. За існуючими оцінками, навіть у США, в зоні найбільш сприятливою для видобутку сланцевого газу, показник коливається в межах 150-200 дол При цьому європейські експерти кажуть, що в Старому Світі сланцевий газ буде дорожче, ніж в США. До того ж на відміну від звичайного газового родовища, де можуть бути вилучені близько 80% запасів, сланцевого газу можна витягти не більше 20%. Виснаження свердловини відбувається на порядок швидше - за рік-два, при тому, що щільність буріння на сланці істотно вище, ніж при традиційній видобутку. Одним словом, для бурових компаній сланцевий газ - це золоте дно.
Гасла про «енергетичної безпеки», «протистояння російському впливу» - лише ширма. Тому, власне, Франція, Німеччина і Великобританія не поспішають і практично уникають гучних заяв з сланцевому питання.
До речі, всіх противників буріння на сланці в Європі деякі польські політики та журналісти без докорів совісті називають купленими «Газпромом». Навіть директору Greenpeace в Польщі довелося спростовувати вплив російського концерну на діяльність його організації. Не подивитися нам з вами на учасників європейського «сланцевого клубу» і їх опонентів. У стані опонентів виявляються Франція і Німеччина, а в «сланцевий клубі »- Польща зі скромно примкнула до неї України. Остання, до речі, нещодавно відкрила тендер на надання прав на розвідку і розробку двох крупних родовищ сланцевого газу, стверджуючи, що в східному блоці запаси можуть складати до 2 трлн. куб. м, а в західному - Від 0,8 до 1,5 трлн. куб. м. Зрозуміло, потрібні інвестиції. Зрозуміло, в чималій обсязі - близько 500 млн. дол Ясна річ, українці очікують участь усіх великих енергетичних компаній.
Та й Польща поки не сумує: адже розвідку ще ведуть Chevron і ConocoPhillips. А компанія SanLeon заявила, що визначила чотири потенційні зони для видобутку сланцевого газу на ліцензованому ділянці Гора після завершення буріння свердловини Siciny. Також компанія зазначила, що в польській свердловині була виявлена нова секція гірської породи, яка може містити газ.
Приголомшливі сланці
А справи там йдуть вельми не просто. З одного боку, американські фахівці намагаються відповісти на головне екологічний питання: небезпечний Чи гідророзрив для навколишнього середовища. Треба зауважити, що питання це аж ніяк не пусте, притому хвилює він також і європейців. Справа в тому, що з'явилися попередження, а потім і свідоцтва забруднення грунтів і грунтових вод речовинами, які застосовують при гідророзриву (деякі американські компанії в період з 2005 по 2009 рік використовували для цих цілей дизельне паливо). Екологи забили тривогу. Парламент Франції заборонив видобуток сланцевого газу на території країни, в Німеччині і Великобританії пройшли мітинги протесту. Дійшло до того, що в Англії протестувальники проникли на територію ділянки розвідувального буріння і зайняли бурову установку.
Німецький уряд зараз планує розробити суворі норми видобутку сланцевого газу. Ці норми будуть включати заборону ГРП у водоохоронних зонах з питною водою, а нові дозволи не стануть видаватися до тих пір, поки не будуть оцінені всі пов'язані з видобутком сланцевого газу ризики. Компанія Wintershall заявила про те, що розробка цього виду корисних копалин в Німеччині навряд чи почнеться раніше 2020 року.
Надлишок газу на ринку США призвела до різкого падіння цін на нього. Ціна падала до 70 дол за 1 тис. куб. м, тобто в 2-3 рази нижче собівартості видобутку газу з сланцевих порід. В результаті американська Cheasapeake Energy Corp. - Другий за величиною виробник газу в США і найбільш активний гравець на ринку сланцевого газу - відреагувала оголошенням про скорочення виробництва на 8%, а капітальних вкладень в буріння - на 70%. Одночасно з нею Statoil скорочує обсяг вкладень в провідну формацію сланцевого газу Marcellus в США (одну з найбільш вивчених і багатих газом у світі).
Золоте дно
На самому початку буму очікувалося, що сланцевий газ викличе надлишок пропозиції на енергетичному ринку, ціни поповзуть вниз і це боляче вдарить по традиційних вуглеводнів. Яким чином в рази дорожчий сланцевий газ повинен був уникнути цінового удару, залишилося за дужками. Вважалося, що прогрес технологій зробить видобуток більш рентабельною.
