Митрий Нікіфоров, директор КУА "Трійка Капітал», власник інвестиційного агентства «Омега» і юридичного бюро «Стайлінг»
Причина лежить на поверхні - наскрізь прогнилі та корумповані органи державної влади. Всі без винятку. Корупція зараз є для України проблемою номер один, вона вразила всі сфери державного життя. І вітчизняному бізнесу потрібно готуватися до тривалої партизанській війні з Державою.
Україна входить до трійки найкорумпованіших країн Європи, а в загальносвітовому рейтингу сприйняття корупції посідає малопочесне 149-е місце, поряд з Бангладеш, Конго, Центрально-Африканській республікою. Ще гірше справи йдуть з економічними свободами - там ми займаємо 163 місце, поступаючись навіть таким «гігантам» світової економіки, як Лесото і Ангола. Буквально днями рейтингове агентство Fitch переглянуло кредитний рейтинг України, погіршивши прогноз зі «стабільного» на «негативний». Після перегляду рейтингу владі стане ще складніше залучати кредити від міжнародних фінансових організацій, а без зовнішніх запозичень стабілізувати економіку і погашати колишні позики уряд не зможе. Всі ці фактори і рейтинги говорять про одне - що склалася в Україні система балансує на краю прірви і рано чи пізно завалиться.
Неможливо хоч скільки-небудь тривале і ефективне існування системи влади, в якій держпосади стали предметом купівлі-продажу і розглядаються виключно як засіб заробітку або ступінь до посаді, що дає можливість заробити. Кадрова політика в держструктурах відсутня в принципі - роботу отримують або куми і родичі, або люди, відмінно вміють створювати і зберігати корупційні схеми.
І все рапорти про боротьбу з корупцією - фікція чистої води. Затримання хабарників - лише особисті невдачі окремих людей, а не системна планомірна робота. Характерний приклад - пан Волга, колишній голова Нацкомфінпослуг, який нічим не відрізнявся від своїх колег-чиновників, надходив абсолютно так само, як і його попередники і послідовники, але опинився «в непотрібний час в непотрібному місці». І в підсумку став своєрідним прикладом успіху в боротьбі з хабарництвом. Те ж саме можна сказати і про решту чиновниках, «принесених в жертву». Вони, по суті, або порушували правила гри в системі, або через зміни у вищих ешелонах влади залишалися без «прикриття» і траплялися. Чи потрібно говорити, що всі ці окремі затримання та гучні процеси не можуть вважатися повноцінною боротьбою з корупцією, стаючи, фактично, елементом для відводу очей, що допомагає зберегти систему в цілому?
При цьому рецепт боротьби з хабарництвом і кумівством давно відомі. Досить згадати успішний досвід модернізації економічних систем Сінгапуру, Гонконгу, США, Грузії. У всіх цих країнах нечисті на руку чиновники і усталені корупційні схеми були переможені завдяки наявності політичної волі керівництва держави. Наші ж влада пішла по іншому шляху - імітуючи бурхливу діяльність, створюючи незліченні комітети і відомства по боротьбі з корупцією, приймаючи наповнені гучними і правильними словами антикорупційні закони. Але всі «борці» або органічно вливаються в сформовану систему, або стають органами терору - тиску на неугодних політиків, чиновників, підприємців. При цьому хабарництво продовжує процвітати, а хабарники - займати високі державні пости!
Країна поділена між Сім'єю і декількома провладними олігархами, що неменуемо веде до деградації економіки. Поняття «віджати» вже міцно увійшло в лексикон українських бізнесменів і нікого не дивує - це сприймається як об'єктивна реальність національного бізнесу.
Будь-які економічні реформи приречені в країні, де процвітає корупція, де 50% економіки знаходиться в тіні, а 50% держбюджету просто-напросто розкрадається. Досить згадати недавній скандал, коли Держфінінспекція розірвала договору або зазначила результати тендерів на загальну суму 850 млн грн - оскільки проведені конкурси не відповідали законодавству про держзакупівлі. І це лише вершина айсберга - на самому справі суми, що виводяться з бюджету шляхом фальсифікації тендерів при держзакупівлях в десятки разів більше!
Спроби наповнити стрімко обезлюднює держскарбницю і власні кишені призводять до того, що фіскальне навантаження на бізнес постійно зростає, вводяться нові податки і побори, часто всупереч здоровому глузду і елементарній логіці. Наприклад, введення акцизів на операції з цінними папери - Коли по суті податком обклали не прибуток учасників ринку, а cash-flow (оборот). Після цього нововведення від доморощених економічних геніїв, український фондовий ринок, і до того перебував не в найкращому стані, просто «впав у кому». Угоди майже не проводяться, іноземні інвестори масово йдуть з ринку і з реального сектору вітчизняної економіки. За перший квартал цього року надходження від акцизів на операції з цінними папери склали трохи менше 20 млн грн, а за рік, за прогнозами, не перевищать 80 млн грн. Значні суми для бюджету, де дефіцит налічує мільярди гривень? Політика влади вже призвела до спаду промвиробництва на 11% і заморожуванні фондового ринку, у квітні українська банківська система зазнала рекордних збитків за останні три роки - втрати склали понад 3 млрд грн, золотовалютні резерви в червні зменшилися на 1,4 млрд. доларів. З прийняттям, так званого, вексельного закону, коли Уряд отримав можливість виконувати свої зобов'язання не живими грошима, а сурогатом у вигляді фінансових векселів - впав останній бастіон економічного розсудливості.
Міністерство доходів і зборів наполегливо продовжує вважати, що чим більше податків - тим більше надходження до бюджету. У надрах відомства вже готується ряд законів, що вводять нові збори і підсилюють тиск на бізнес. Але при цьому навіть початківець економіст знає, що не можна підвищувати фіскальне навантаження на падаючому ринку - це призведе до економічного колапсу! Але люди, які відповідають за економічну ситуацію в країні впевнені, що терором і погрозами можна змусити бізнес платити більше, а економіку - рости. Насправді ж все більше підприємців, розуміючи, що нормально працювати в таких умовах не можна, згортають бізнес, йдуть у тінь. Як результат - база оподаткування стрімко звужується.
Сумарний зовнішній борг держави і бізнесу вже перевищив $ 140 млрд. І велике питання - як Україна і бізнес планують розраховуватися за рахунками, якщо врахувати, що наша країна - не емітент доларів і вирішити проблему запуском друкарського верстата не вдасться? Цілком можлива швидка нестача валюти на внутрішньому ринку - адже платіжний баланс України як і раніше негативний, а отримувати нові кредити і транші від міжнародних фінансових організацій з кожним разом все складніше.
Створення рівних умов ведення бізнесу, доступність правосуддя, непорушність приватної власності - то без чого країна не може розвиватися і те, на що влада ніколи не піде.
Всім нам належить пройти через сильні потрясіння: і в економічній, і в політичній, і в соціальній сферах. Перш ніж почнеться економічне ріст і перетворення корумпованою держмашини, доведеться подолати період глибокого політико-економічної кризи.
