Поки в обложеної Раді проходить обговорення відставки уряду, а президент країни Віктор Янукович полетів до Китаю на переговори, Slon попросив главу Фонду ефективної політики Гліба Павловського оцінити можливі сценарії розвитку подій на Україні.
- Чи можна вірити обіцянці прем'єр-міністра Азарова про те, що угода з Євросоюзом підпишуть наступного року? А обіцянкам Януковича об'єднатися з опозицією?
- Що взагалі сьогодні на Україні не блеф, крім розбитих голів? Весь «європейський курс» президента був блефом, блеф і готовність Європи укласти Україну в обійми заради свободи Тимошенко. Ось вже два тижні тиша - єврочиновники забули ім'я «Тимошенко». Зате напад «Беркута» на киян у суботу стало реальним шоком, який потряс Київ. Тут незвичні до владного мордобою.
Ми бачимо серед протестуючих дивні групи, які то розчиняються в них, то атакують адміністрацію, причому самі ж мітингувальники таврують їх «провокаторами». Такого не було в 2004 році. Усім тоді було зрозуміло, що Ющенко валить Януковича. А сьогодні не завжди ясно, кого валять. Вимагають відставки Януковича, але блокують чомусь не президентську адміністрацію, а уряд. Хтось валить Азарова, хтось міністра внутрішніх справ Захарченко, з ким сам Янукович, неясно, - той їде в Китай.
Сьогодні деякі фракції влади шлють на вулицю свою агентуру, щоб покерувати процесом. А поруч з ними ідеалістичні, безкорисливі молоді люди, що відкидають насильство. Нам, битим москвичам, такого не зрозуміти: пострадянська Україна - суспільство корумповане, зате непоротое. У них є європейський пафос, хоча немає пафосних лідерів. І, судячи з усього, вони не вміють самоорганізовуватися. Там, де видно організація, - це люди із заходу України, що приїхали «брати Київ». Або свободівці, а то і напіввійськові кліки, типу «Братства» Дмитра Корчинського. Щось типу російських «Місцевих», але в більш жорсткому варіанті і з подвійною грою.
Не факт, що опозиції вдасться звалити уряд Азарова, Янукович притримував це на потім. Хоча кимось доведеться пожертвувати. Які рішення вчора брали судді? Вони відпускали людей на підставі того, що тих незаконно затримала міліція, - це пряма вказівка на винуватого - Захарченко, міністра МВС. А він мав би стати головою адміністрації замість Льовочкіна. Тепер Янукович, їдучи в Китай, все ж залишив Льовочкіна на господарстві.
- Як себе зараз вести російській владі?
- Є путінський проект залучення України до Митного союзу. Все б нічого, але у нього на Україні немає міцного політичного адресата і партнера. Ні договороспроможною сили при владі, а адміністрація Януковича вже не виглядає такою. Росії краще утриматися від авансів, особливо фінансових, - через рік вибори президента. А у Януковича сьогодні немає міцної політичної опори, крім Донбасу. Йому треба розширювати її, але сьогодні мені важко уявити, як він це зробить. Путіну треба було б змусити його це зробити, а не знову скаржитися на «зовнішні сили ». Інакше хіба може Москва розглядати нинішній Київ як партнера у довгостроковій програмі? Митного союзу, Євразійського - чого завгодно? Ні.
- Чим у кращому випадку для опозиції закінчиться Евромайдан? Відставкою уряду?
- Буде провалом, якщо все закінчиться просто звільненням якогось бюрократа. Потрібно розширювати політичну основу влади. Йдуть розмови в Раді про нову коаліцію. Значить, потрібна якась програма, її треба розробляти. Не бачу, щоб це відбувалося.
Найменш цікаві заяви президента, уряду та лідерів опозиції у вірності європейській орієнтації. Навіть група Ахметова вже присягнулася на європейських цінностях. Підписання угоди з Євросоюзом не створювало ніякої реальної основи для євроорієнтацію України. Але тепер Угода окропила кров молоді, побитої «Беркутом», і опозиція набула сакральну тему на президентських виборах. Відтепер це не вибір Брюсселя або Москви, а відмова в легітимності державному насильству. Що, до речі, не заважає і взаємодії з Митному союзом.
- Що далі буде з Януковичем? Які його шанси виграти президентські вибори?
- Янукович - легітимний президент України. Легітимність його буде порушена, якщо тільки він раптом оголосить надзвичайний стан. Але тоді він перестане бути потрібний українському бізнесу, на який спирається, і стане не потрібний навіть українському схід. Сьогодні він центральна фігура будь-якої нової політичної угоди з опозицією. Але в особистій якості він вже не може бути гарантом для Росії, потрібна більш широка політична гарантія.
Нею могла б стати нова урядова коаліція. Однак Януковичу страшно йти на розформування уряду, адже Азаров зберігався їм як останній баласт до виборів 2015 року ...
- Як для Володимира Путіна Дмитро Медведєв?
- Не зовсім. Український уряд, на відміну від Москви, реально управляє країною, а Азаров не мріє стати президентом. Він готовий, в разі чого, бути принесений Януковичем в жертву, і цього не боїться. Взагалі, ядро уряду - це молоді агресивні політики. Реальні люди, які не мають наміру віддавати владу, але готові заради цього піти на компроміси. А якщо Янукович раптом злякається і перейде в відступ, не втримається ні він, ні вони. Йому нікуди відступати, тоді він може перейти з лідерів в обвинувачувані. Він сам створив такий прецедент у «справі Тимошенко».
- І що б ви порадили Януковичу зараз, щоб переобиратися на другий термін?
- Я не хочу давати порад лідеру, який спирається на бійців «Беркута». Але Янукович готовий боротися до кінця. У Москві дарма вважають його незграбним недотепою. Він хитрий і жорсткий політик. Звичайно, він наробив майже фатальних помилок, але тепер спробує виправити ситуацію. У нього залишився рік на налагодження нової машини переобрання, адже стару стратегію він сам же зруйнував своїм «проєвропейським» блефом з раптовим відмовою від нього. Сьогодні він кандидат без своєї теми і без своєї пропозиції виборцям. Але повторюю, біля східного виборця без Януковича гри немає.
Тим часом вже початок грудня. На Україні, як і в Росії, через тиждень увагу налаштується на Різдво, відпустки і канікули. Опозиції неможливо стане тримати всіх у мобілізованому стані. Якщо вона прямо зараз протягом тижня не доб'ється чогось від влади, то мізки почнуть перетікати з вулиць під ялинку. І влада відчує себе в більш стабільному становищі. Українця не можна довго утримувати в політизованому стані. Державні справи не його світ.
- А як тримати? За допомогою провокацій?
- Ну ні, звичайно. Хоча ми поки бачимо масу провокацій і, думаю, побачимо ще. Провокацією був і «штурм» президентської адміністрації Корчинським, і пропозиція депутата з Криму ввести російські війська, і мітинг провладних депутатів-мільйонерів з Партії регіонів. Треба звикнути до неясності на кілька днів. Думаю, вулична вольниця перетече в звичні Україні міжелітні терки. Вони тут легко домовляються, «Непримиренні» з «прімірімимі», ми це бачили багато разів. Європейський вибір тепер стане ідеологією опору, а не колишнім маятником між Москвою і Брюсселем. Але на сході України як і раніше немає альтернативи Януковичу. А Київ уже більше проти влади, ніж за асоціацію з ЄС.
З Москви корисніше спостерігати за подіями, а не кричати «Банзай» всім штурмуючим офіс Януковича. Оскільки ці штурмуючі можуть бути на зарплаті у штурмуемих. І дай бог, щоб не було крові.
