Ключове питання в нових російсько-українських домовленостях: що Янукович пообіцяв Путіну взамін за безпрецедентно щедрі поступки ? Путін завжди був людиною гранично прагматичним і нічого не може зробити просто так. Озвучені вчора заходи підтримки Росією української економіки не просто вражають своїми масштабами - вони можуть мати довгострокові, інституційні наслідки для самої Росії.
Що стосується знижок до цін на газ, то тут ситуація не така серйозна, як може здатися на перший погляд. Так, ціну знизили сильно (з $ 406 до $ 268,5 за тисячу кубометрів), але не потрібно забувати, що таке зниження відбувається на тлі різкого і системного скидання обсягів закупівель російського газу Україною в останні 5-6 років. Якщо в 2007-2008 роках Україна, згідно газпромівським звітам емітента (найбільш точна і послідовна звітність, яка відображає експортні операції), купувала близько 50 млрд кубометрів нашого газу (54300000000 на піку в 2007 році), то в 2012 році - вже лише 33 млрд, а за 9 місяців цього року і зовсім 18 млрд кубів, після чого Україна оголосила про припинення закупівель російського газу до весни. За підсумками 2013 року, як нещодавно повідомив прем'єр Азаров, буде закуплено всього 26 млрд кубометрів російського газу.
Зменшення обсягів закупівель російського газу більш ніж наполовину - така ціна, яку Росія заплатила за те, що «перетиснув» в попередні роки з ціновими війнами проти України, відключенням газу та іншими витівками (ми вже писали про це). Україна мало того що скинула власне споживання газу приблизно з 70 млрд кубометрів на рік до менш 50 сьогодні (причини цього як в економічних труднощах, так і в заходи економії), з яких більше 20 млрд вона цього року добуде сама. Крім цього, мало місце і серйозне заміщення газу вугіллям, нестачі в якому Україна не відчуває (а збільшення його видобутку ще й вигідно для економіки близького Януковичу Донбасу). Споживання вугілля на Україні в останні роки зросла майже до рівня початку 90-х років, а співвідношення споживання вугілля і газу в первинному енергобалансі зрівнялося - по 36%, проти 30% на 40% кількома роками раніше.
В умовах такої катастрофічної втрати українського ринку (колись найбільшого в Європі) «Газпром», так чи інакше, був би змушений або знизити ціну з захмарних і неринкових $ 400 за тисячу кубометрів, або змиритися з подальшим зниженням споживання свого газу Україною - Підганяли і зростання чорноморської газовидобутку, і реверсні закупівлі газу з Європи, і триваюче заміщення Україною природного газу вугіллям. Тому не зовсім правильно просто взяти і перемножити різницю між старою і новою ціною для України на обсяг поставок і сказати: ось вони, втрати Росії близько $ 3 млрд на рік від зниження ціни на газ. Істотну частину з цих грошей «Газпром» втратив би й так.
А от історія з кредитуванням України з коштів Фонду національного добробуту набагато більш неприємна і пов'язана з серйозними інституційними наслідками. По-перше, Росія прийняла політично мотивоване рішення вкласти нафтогазові надприбутки в сміттєві облігації. Це дуже небезпечне рішення з точки зору довгострокових наслідків, так як всякого сміттєвого у нас навколо повно, і зараз, після роздруківки такого забороненого досі навіть для домашніх лобістів інструменту, як ФНБ, навколо Путіна вишикується черга прохачів. Ось власник «Русала» Олег Дерипаска недавно в телеінтерв'ю міркував про те, як державі треба б активніше переходити до кредитування «реального сектора», а там, дивись, і Вірменія з Киргизією чого попросять за вступ до Митного союзу. Емітувати «єврооблігації» при бажанні може будь-який, хоч Сомалі. А ось ФНБ у нас не гумовий, на найближчі роки його обсяг прогнозується менш ніж $ 100 млрд на рік. Раніше ми таких ризикованих штук не робили, а от яка лобістська вакханалія може початися тепер, складно навіть уявити.
По-друге, ці гроші мають всі шанси ніколи не повернутися. В української економіки огидні перспективи, а угода між Януковичем і Путіним - на відміну від угод з тим же МВФ - зовсім не диктує Україні якісь умови з проведення важливих структурних реформ, в результаті яких створювався хоча б шанс на світло в кінці українського економічного тунелю. Ми просто на рік-півтора відтягаємо дефолт економіки, яка тепер, швидше за все, зануриться в ще більший хаос - з одного боку, через посилення внутрішньополітичного протистояння, а з іншого - через те, що лінива і злодійкувата українська бюрократія отримала зараз чіткий сигнал від Путіна: можна далі красти і нічого не робити, не проводити ніяких реформ, займатися популізмом, Путін сплатить всі чеки з російського Фонду національного добробуту. Хороший поведінковий стимул, нічого сказати. Потім ми будемо підписувати угоди з Україною про пролонгацію, реструктуризації та списання цих боргів під якісь фантики - як робимо зараз з країнами третього світу, - тому що віддавати все одно буде нічим.
ФНБ не створювалася як механізм ризикованих інвестицій - навпаки, його завданням якраз завжди було забезпечувати збереження нафтогазових надприбутків для майбутніх поколінь, ризикувати наші чиновники не вміють, та це й не їхні гроші, щоб довіряти їм ризиковані вкладення. Про те, що можна було б зробити на ці кошти і якими теплими словами ми згадаємо вкладені в сміттєві українські бонди $ 15 млрд, якщо станеться новий виток фінансової кризи і бюджетні проблеми, я взагалі мовчу - тут вже хто тільки не висловився.
Що ж пообіцяв Янукович натомість за зірваний їм джекпот? Якщо тільки не передати Росії якісь території, то все інше - нісенітниця і не варто тих руйнівних наслідків, які несе за собою порятунок потопаючої української економіки за рахунок нашого Фонду національного добробуту. Митний союз, як показує досвід Білорусії і Казахстану, приносить цим країнам тільки чергові російські субсидії в обмін на геополітичну лояльність. А отримувати мільярди лише в обмін на обіцянки щось там не підписувати з ЄС (що означає лише продовження дотування Росією української економіки через імпорт українських товарів без митних бар'єрів) або в майбутньому щось там підписати з Росією - Тоді це майстерність «розводок» у виконанні Януковича. Та й внутрішньополітично він зараз досить слабкий, у нього практично немає шансів виграти президентські вибори, що, так що якщо український президент і пообіцяє Росії щось особливо серйозне, то слід прямо сумніватися в його політичній спроможності виконати обіцяне.
Як би там не було, приблизно позначився вектор, здатний втопити «путіноміку». З одного боку, внутрішній популізм, що не наповнений грошима і сприяє різкому зростанню дефіцитів регіональних бюджетів, вже досягла, за різними оцінками, від трильйона до півтора. З іншого - Розкидання щедрих мільярдів на цілі відновлення СРСР. І це на тлі непрацюючих держінвестицій (більш ніж двократне зростання до близько 2 трлн рублів на рік), витікають капіталів і вийшла в нуль економіки. В принципі, сам по собі нуль був би справою поправним, якби Путін не став ось так от смітити грошима заради збирання колишніх радянських земель.
Але проблема в тому, що і землі зібрати буде непросто - де конкретні зобов'язання Януковича в обмін на щедру допомогу Москви? - І може підірвати наші фінансові можливості, щедро роздаючи наші гроші направо і наліво своїм геополітичним дружкам на пострадянському просторі. Адже Митний союз вже обернувся для Росії програшем: майже півтора десятка мільярдів доларів дотацій Білорусії і Казахстану і смутні перспективи взаємин Росії з цими країнами? Нічого, там навіть нахабно дозволяють собі заарештовувати наших бізнесменів і відпускати тільки в обмін на частку в російських активах. Позначається відсутність практичного досвіду роботи в бізнесі у Путіна - від його старань Росії одні збитки, а спроба відновлення СРСР може обернутися для нас новою катастрофою - НЕ геополітичної, а фінансовою. На своїх кишенях це відчують всі.
