«Золотовалютні резерви України (ЗВР) останнім часом все більше нагадують бочонок меду в лапах у Вінні-Пуха. Міністерство фінансів всі залучає валюту за допомогою нових і нових позик, а НБУ все рапортує про зниження ЗВР »,-так бачать валютний процес користувачі Всесвітньої павутини. У результаті навіть у недосвідчених у фінансових питаннях людей створюється враження, що за відсутності додаткового зовнішнього фінансування Україна зможе підтримувати відносну фінансово-економічну стабільність лише в порівняно короткостроковому періоді.
Гривнедефіцит, дефляційні процеси (якими так хваляться держчиновники і які з урахуванням світової економічної практики куди більш небезпечні, ніж ті процеси інфляційні), приріст піраміди ОВДП, запаморочливе падіння темпів зростання промвиробництва, різке гальмування темпів зростання ВВП загнали країну у фактичну рецесію, заглушили ділової та споживчий оптимізм, але лише тимчасово зберегли в очах обивателя ілюзорну стабільність гривні. Судячи з усього, кілька років «безхмарною мармеладної» життя української грошової одиниці, а заодно і національної економіки в цілому закінчуються.
Хмари над гривнею почали прискорено збиратися рівно рік тому, коли Національний банк країни почав свою в цілому протиприродну політику під умовною девізом «утримати курс 8 грн. за дол всяку ціну ». Саме в жовтні минулого року в матеріалі «Троекурсіе» ZN.UA попереджало і читачів, і чиновників про те, що валютна політика жорсткої адміністративної прив'язки курсів чревата не тільки макроекономічними ризиками, але і значною втратою золотовалютних резервів країни. Що в кінцевому підсумку і сталося.
Чиновники, втім, як завжди, попередження проігнорували, а ось деякі читачі, судячи з усього, все ж звернули увагу на вічнозелені грошові купюри, які в нашій країні не друкуються енергійно і цілеспрямовано. Не в останню чергу завдяки цьому увазі більше 5 млрд. дол з валютних засіків - як корова язиком злизала.
Між іншим, процес триває й донині.
Всохли на п'ять мільярдів
Для наочності нагадаємо, що на кінець грудня 2010 р., тобто півтора роки тому, ЗВР становили 34,57 млрд. дол, і чиновники самого вищого рівня публічно заявляли: ще пара-трійка місяців, і в резервах буде не менше 40 млрд.
Підбадьорені обіцянкою золотовалютного раю українці приготувалися до різкого поліпшення особистого добробуту.
Але замість п'яти мільярдів «плюса» сейфи фінансового регулятора впродовж 2011 року схудли майже на 3 млрд. дол, а на протязі дев'яти місяців поточного року ще практично на 2 млрд. дол Остання відчутна втрата сталася в червні поточного року, коли ЗВР країни всохли ледь не на 5% всього лише за один місяць.
Згідно з офіційними даними Національного банку України, золотовалютні резерви України на 1 вересня 2012 р. склали 29 млрд. 994,49 млн. дол
В цілому за період, трохи перевищує півтора року, замість очікуваного приросту в 5 млрд. дол золотовалютні резерви зменшилися практично на ті ж 5 млрд.
Більш того, могли втратити не п'ять, а близько 10 млрд. дол, якби не поповнення резервів за рахунок нарощування зовнішніх боргів, номінованих, природно, у валюті.
МВФ майже нічого не дав у борг, зате приростити борг допоміг Мінфін. Зокрема, в лютому 2011 р. були розміщені єврооблігації та залучено 1,5 млрд. дол строком на 10 років під 7,95% річних. У червні 2011 р. здійснено випуск п'ятирічних облігацій зовнішньої державної позики на суму 1,25 млрд. дол з процентною ставкою 6,25%. У липні поточного року (сума бондів, до речі, була збільшена вдвічі від запланованого) були розміщені також п'ятирічні єврооблігації на 2 млрд. дол вже під 9,25% річних.
Схема гасіння пожежі колишня, а вливання вже не ті
Втім, ще рік тому положення не було настільки критичним. Однак замість плавного чисто символічного зниження курсу гривні, яке допомогло б спустити пар на ринку, було ухвалено рішення «заливати» ринок по повній програмі і тримати курс, незважаючи на економічні реалії.
НБУ не скупився з валютними інтервенціями на міжбанківському валютному ринку, а уповноважені держбанки, отоварили на тому ж міжбанку, весело і завзято «спускали» долари, а заодно і золотовалютні резерви всієї країни задешево населенню і спекулянтам зокрема. Останні тут же перекидали десятки і сотні тисяч доларів на чорний ринок і «заробляли», якщо так можна висловитися, вельми непогану маржу.
Велике відділення районного або міського держбанку, який бере участь у цій грі, мало у своєму розпорядженні від 50-100 тис. дол і більше щодня (у Києві суми, звичайно ж, були незрівнянно вище). Відповідно, для того щоб купити кілька тисяч доларів, достатньо було з ранку, близько 11:00 або відразу після обіду, з 14:00, підійти в держбанк, пред'явити паспорт і придбати практично будь-яку суму валюти. У черзі довелося б втратити від п'яти хвилин до півгодини максимум.
Зараз же, через рік, становище кардинально змінилося. І хоча курс на готівковому і безготівковому ринку вдалося дещо збити за допомогою тих же міжбанківських «заливок», судячи з усього, з валютою в країні справи йдуть неважливо.
Адже якщо схема гасіння валютного пожежі залишилася колишня, то розміри вливань зменшилися значно. Поки (на момент здачі матеріалу в друк) ситуація в регіонах наступна. Багато великі районні або міські відділення держбанків обмежили валютний пайок для стражденних 500 доларами на один паспорт, а кількість отоварених зеленню по суперпільговий курсом часто не перевищує 20 осіб на день.
Відповідно, населення, що намагається поліпшити своє життя вже сьогодні, змушене займати чергу за валютою буквально з семи-восьми годині ранку. Хоча отоварювати жаданими купюрами починають лише з обіду.
Фактично операція «Троекурсіе-2» запущена в момент, коли золотовалютний гаманець неабияк потріпався. Зменшилися його розміри, та і якість резервів.
Тому-то і змінився розмір валютного пайка від практично необмеженого (на один паспорт можна було прикупити і п'ять, і 10 тисяч доларів) до скромної півтисячі вічнозелених. Та й ті доводиться вибивати з боєм після багатогодинного очікування.
Нагадаємо параметри Троекурсія-1 в жовтні минулого року і порівняємо його з нинішньою ситуацією.
Офіційний курс НБУ минулої осені - близько 7,97 гривні за американський долар (зараз - близько восьми гривень, виріс на три копійки). Курс, за яким парочка уповноважених держбанків постачали валютою населення під час паніки на валютному ринку минулої восени 2011 р., - близько 8,01 гривні за американський долар. Зараз продаж - 8 грн. 11 копійок (приріст склав 10 коп). І, нарешті, третій, ринковий курс - восени 2011 року він дорівнював 8,06 гривні / дол. В даний час ринкові курси після піку в 8,30-8,40 на початку паніки коливаються в межах 8,15-8,25 грн. за один вічнозелений, тобто ринкові курси у порівнянні з минулим роком піднялися на 10-20 коп.
Дисбаланс
Нагадаємо також, напередодні першого етапу економічної кризи 2008 року валютні резерви країни були порівняно «чистими», незначно обтяженими зовнішніми і внутрішніми зобов'язаннями.
1. Державний і гарантований державою борг України в 2008 році не перевищував 20 млрд. дол і з великим запасом перекривався золотовалютними резервами країни.
2. У липні 2012 року державний і гарантований державою борг України виріс на 3,6% в порівнянні з показниками на кінець червня (2,15 млрд. дол) - до 62,174 млрд. дол
3. З решти 30 млрд. дол резервів перед МВФ залишаються непогашеними зобов'язання на 8,6 млрд. дол, ще 10,2 млрд. дол країна повинна по єврооблігаціях, близько 2 млрд. дол уряд заборгував по кредиту Міжнародному банку реконструкції та розвитку, ще мільярд доларів необхідні на покриття частини кредиту ВТБ банку Росії, ну і інші дрібниці ... Загальний казан тільки зовнішнього держборгу дотягує до 27 млрд. дол Ще близько 20 млрд. дол тягне внутрішній борг. Решта - близько 15 млрд. дол - це гарантовані державою борги приватних інвесторів. Навіть без урахування суми гарантій, виданих приватним фірмам, Україна повинна кредиторам близько 47 млрд. дол золотовалютних резервів покривається трохи менше двох третин загальної суми заборгованості.
4. Україна витрачає валютних коштів значно більше, ніж заробляє, постійно нарощуючи свій зовнішній борг. Основною причиною цього є хронічне перевищення обсягів імпорту над експортом. За даними Держкомстату, негативне сальдо зовнішньої торгівлі товарами України в січні-червні 2012 року склало 7,216 млрд. дол, що на 29,7% більше в порівнянні з аналогічним періодом 2011 року (5,563 млрд. дол). Як очікують експерти, до кінця поточного року розмір «торгової діри» може збільшитися до 10-10,5 млрд. дол Нескінченно такі темпи зберігатися не можуть, інакше підемо за грецьким сценарієм, ось тільки підтримувати нас ані Євросоюз, ані Сполучені Штати, ні Росія не поспішають.
У таких умовах фінансувати ще й підтримка стабільного курсу гривні до долара на готівковому і безготівковому валютних ринках країни довго вже не вийде. Що і було підтверджено зайвий раз мізерним розміром валютних подачок під час чергового загострення ситуації на валютному ринку країни на початку вересня поточного року.
One Way Ticket?
Тим часом макроекономічні ризики в національній економіці стрімко наростають.
Хоча цілком імовірно, що фінансово-економічних шоків, а значить, і різкого обвалу гривні, в поточному році зможемо уникнути, і все обмежиться лише незначним корекційним зниженням, яке влаштовує всіх: вкладників банків, кредитних позичальників, фінансові установи і промисловість.
Цьому повинні посприяти й горезвісний введення досить пристойних обсягів валюти в країну під вибори з кіпрських та інших заповідних зон, і якийсь запас міцності, недоторканний запас, створений спеціально, щоб протриматися до виборів, ну і вдале збіг обставин. Адже відразу після виборів - листопад і грудень - це два передноворічних місяці, коли тиск на валютний ринок традиційно слабшає, юридичні особи зайняті продажами, а споживачі покупками до довгих зимових свят.
У розрізі поточного року каталізаторами нестабільності на валютному ринку можуть стати поствиборна плутанина, чергові зимові закупівлі в «особливо великих розмірах» блакитного палива для моторошно енерговитратною промисловості, ну і, звичайно ж, цінові тенденції щодо товарів нашого традиційного експорту.
А в загальному при відсутності нових значних зовнішніх джерел позики Україна зможе підтримувати своє фінансово-економічне статус-кво лише строго обмежене і порівняно нетривалий час.
Альтернативою відновлення програми кредитного співробітництва stand-by з МВФ могли б послужити лише революційні реформи, на які країна не може зважитися (а вірніше, банально не бажає їх проводити) ось вже більше 20 років. А у відсутності таких реформ і без stand-by не виключено, що протримаємося лише кілька місяців. Якщо звичайно:
1. Не буде спроб зібрати додаткові податки з малого і середнього бізнесу, розмір яких навряд чи перекриє витрати на адміністрування цих зборів.
2. Принцип «своїм - усе, ворогам - закон», не зміниться на принцип «закон один для всіх».
3. Суддів будуть обирати і контролювати жителі населених пунктів, а не Мін'юст.
4. Серед депутатів масово з'являться юристи, лікарі, вчені та чесні журналісти.
5. Профіцит держбюджету буде досягатися не за рахунок нових непідйомних позик і розпродажу за безцінь держвласності або, і того гірше, останнього поки ще нерозграбованою надбання нації - землі, а за рахунок зростання ВВП, притоку прямих іноземних інвестицій хоча б на рівні сусідніх європейських країн колишньої соціалістичної співдружності і різкого скорочення витрат на утримання бюрократичного апарату.
Тоді ні гроші МВФ, ні кошти інших міжнародних позичальників Україні будуть дійсно не потрібні.
Тоді й сама країна перестане займати «почесні» лідерські місця в хвостах рейтингів, випереджаючи лише жаркі африканські країни в корупції, прозорості, легкості ведення бізнесу, неналежного стану доріг, конкурентоспроможності та ін
Тоді не тільки ціни на продукти і товари народного споживання будуть як в Європі, але і доходи населення хоча б наблизяться до доходів жителів європейських країн.
На жаль, поки що це утопія.
«Гуманітарка» або реформа
А тому в наступному році Україні, резерви якої вже закінчується, як повітря потрібні кошти. І часу на бездіяльність залишилося небагато.
Заходи по заміщенню імпорту якісними вітчизняними товарами, збільшенню експорту продукції з високою часткою доданої вартості і диверсифікації каналів закупівлі енергоносіїв в сукупності із заходами щодо зниження енергозалежності економіки країни повинні стати не просто прискореними, а надзвичайними. Інакше уникнути фінансового краху, витка запаморочливої інфляції і різкого падіння споживчого попиту (на якому, власне кажучи, і тримається майже чисто символічний економічне зростання) без гуманітарної допомоги міжнародних фінансових організацій буде дуже складно.
А що до поточних курсових потрясінь на валютному ринку, то, схоже, це всього лише розминка, прелюдія.
Хоча не виключено і міні-повторення рімейка літа 2008 року, тобто порівняно короткострокового ситуативного зміцнення гривні, що в принципі зараз і відбувається в деякій мірі. Тим не менш і населення, і бізнес мають тверді девальваційні очікування, питання лише у строках та глибині падіння гривні.
І, напевно, такі очікування обгрунтовані, адже курс гривні зусиллями НБУ не змінювався, починаючи з 2009 року, а реальна інфляція за цей період перевищила аналогічні показники Єврозони та Сполучених Штатів в кілька разів. Чи ми хочемо дотягнути до моменту, коли за суму, еквівалентну вартості кілограма вітчизняних томатів, можна буде придбати два-три кіло іспанських? Адже і так вже ціни на багато продуктів як в ЄС або навіть вище, а доходи населення нижче плінтуса.
Штучно зміцнювати гривню за допомогою гривнедефіцитом вже не вийде, оскільки методика регулятора посприяла не тільки стабільності валютних курсів, але і кредитним голоду в економіці, за що ми вже заплатили по повній програмі, так як і промвиробництво, і валовий національний продукт вже «вдарили по гальмах». Схоже, і в самому НБУ це нарешті зрозуміли і, не виключено, грошова голодовка незабаром буде знята, а разом з нею вичерпаються і очікування того, що тримати гривню на вісімці можна безстроково.
Як можна і нескінченно утримувати платіжний баланс грошима гастербайтерів і великими запозиченнями. Економіка України взагалі багато в чому тримається все ще на виробничому потенціалі СРСР і на заробітчан.
«Адміністратівка» на валютному ринку також ні до чого доброго не приводить. За прикладом ходити далеко не треба. У сусідній Білорусі ціла серія суперечливих адміністративних заходів, заборон і обмежень насторожила бізнес і людей і, врешті-решт, позамежно обвалили курс місцевої нацвалюти.
Якщо продовжувати в тому ж дусі, то повномасштабна друга хвиля економічної кризи накриє нас, як кажуть, з головою.
А основне питання зараз полягає лише в тому, щоб не допустити різкого одномоментного просідання національної грошової одиниці, адже якщо запанікує «депозітчики» і почнеться масова конвертація гривневих вкладів у валютні, і піде відтік вкладних коштів, то банківській системі (багато закордонних учасники якої, до речі, вже давно підтягуються до дверей з табличкою exit) мало не здасться.
Перевірка системи на міцність цілком може перетворитися на веселий американський свято хеллоуін, так що краще до цього не доводити.
PS Коли матеріал був підготовлений для здачі в друк, ми вирішили ще раз перевірити, як продаються долари громадянам. Для початку озброїлися телефонами гарячої лінії Нацбанку, за якими в минуле неділю чиновник НБУ радив скаржитися «у випадку, якщо в обміннику відмовлять у продажу валюти ».
На жаль, спроби додзвонитися на ті кілька телефонних номерів, які видав автовідповідач гарячої лінії, успіхом не увінчалися. Навіть кілька десятків спроб додзвонитися виявилися безрезультатними - трубку на іншому кінці дроту так ніхто в той день і не підняв.
Тоді був здійснений візит в те ж відділення одного з найбільших держбанків, яке ще в п'ятницю погано-бідно, в обмеженому кількості, але все ж «отоварюватися» доларом по заманливо курсом 8,11 обмежена кількість громадян, що нудяться в черзі.
Виявилося, що в черзі до «валютного віконця» не було жодної людини. Але, на жаль, оптіміс тичні припущення про те, що країну (як восени 2011 р.) через держбанки нарешті завалили дешевим доларом, не виправдалося.
А працівники відділення держбанку роз'яснили, що долари в необмеженій кількості по курсу 8,11 можуть продати лише тим, хто тут же відкриє вклад «Накопичувальний» як мінімум на три місяці ...
