Розглядаючи проблеми енергоефективності існуючого житлового фонду, хотілося б зупинитися на такому питанні, як облік спожитих енергоресурсів. Необхідність оснащення житлових будинків приладами обліку, як найважливіша державна завдання, була поставлена практично з перших днів незалежності України. Складалися Державна і регіональні програми оснащення житлового фонду лічильниками, виділялися значні бюджетні кошти на їх реалізацію (наприклад, в бюджеті на поточний рік передбачено 160 млн.грн. на ці цілі) однак за 20 років лише третина житлового фонду країни обладнана общедомовыми лічильниками теплової енергії. Якщо і далі все піде такими темпами, то тільки років через 40 проблема буде вирішена.
На моє глибоке переконання, причина такого становища в спочатку неправильному підході до вирішення поставленої задачі. Набагато ефективніше було б на законодавчому рівні заборонити теплопостачальним організаціям відпускати теплову енергію споживачам без урахування обсягів споживання, зобов'язати їх встановити прилади обліку споживаної енергії на всіх, що ними обслуговуються об'єктах, встановивши реальний термін для виконання цих вимог. Банальне порівняння про те, що покупець не ходить на ринок зі своїми вагами, як не можна краще відповідає даній ситуації. До речі, такий підхід характерний для багатьох країн. Там постачальники енергоресурсів є власниками приладів обліку, вони здійснюють їх техобслуговування і повірку, що дуже важливо. У нас же ця проблема взагалі не вирішена. Постачальник послуг, у нашому випадку теплової енергії, повинен бути зацікавлений в об'єктивному її обліку, тоді зацікавленість з'явиться і у споживачів, якщо буде виконаний наступний необхідний крок.
Організація обліку споживаної енергії сама по собі не зможе скоротити теплоспоживання і економію енергоресурсів. Необхідно забезпечити регулювання їх споживання. В даному випадку можна розглядати регулювання за погодними умовами. А що відбувається сьогодні? Клімат змінюється, в зимові місяці позитивна температура стала нормою, а теплопостачальні організації постачають тепло з параметрами теплоносія практично однаковими, як для негативних і позитивних температур зовнішнього повітря І тут починається, так зване, « форточное регулювання»: для підтримки комфортних умов мешканці створюють штучні тепловтрати, відкриваючи кватирки. Вирішити цю проблему можна встановленням індивідуального теплового пункту (ІТП) з погодних регулюванням, який в автоматичному режимі залежно від зовнішньої температури повітря зменшить, або збільшить подачу тепла в обсягах, необхідних для підтримки комфортних умов проживання. Таке об'єднання обліку та регулювання на общедомовом рівні дозволить оптимізувати енергоспоживання будинку, а мешканцям наблизитися до більш реальним рівнем оплати за спожиті енергоресурси.
Проте ці заходи остаточно не вирішують проблему реальної оплати за спожиту енергію для кожного конкретного мешканця будинку. Мешканці будинку мають різні поняття про комфортних умовах: хто-то відчуває себе комфортно при + 18 градусів, а кому-+25 мало. Крім того на температуру в приміщенні впливає кількість мешканців, наявність побутової техніки та ряд інших факторів. При цьому за тепло всі платять однаково – пропорційно займаної загальної площі. Вихід з такого становища – організація поквартирного обліку та регулювання. Для нових будівель, побудованих після 2009 року, згідно з державним будівельним нормам це є обов'язковим, і у мешканців таких будинків проблем немає. Складніше мешканцям раніше побудованих будинків, хоча технічно особливих проблем тут немає. На кожному опалювальному приладі (радіаторі) в квартирі встановлюються автоматичні радіаторні терморегулятори, за допомогою яких можна задавати бажану температуру в приміщенні і сам пристрій буде її підтримувати, збільшуючи або зменшуючи потік теплоносія через радіатор. Таким чином, мешканці мають можливість самі регулювати рівень теплового комфорту в своїх квартирах, а, отже, і обсяги споживання теплової енергії.
Облік витрати теплової енергії в таких будівлях здійснюється шляхом встановлення на кожний радіатор в квартирі спеціальних пристроїв – лічильників-розподільників. Ці недорогі пристрої дозволяють визначити кількість відданого тепла кожним опалювальним приладом. Знаючи свідчення общедомового теплолічильника і свідчення радіаторних лічильників-розподільників нескладно здійснити перерахунок у гігакалорії і визначити реальне теплоспоживання кожної квартири. Такий підхід дозволяє правильно розподілити плату за опалення кожному власнику квартири при тому, що він має можливість регулювати теплоспоживання на свій розсуд. Правда залишається невелика частина платежів за опалення загальнобудинкових приміщень (ліфтових холів, коридорів і т.п.), які будуть розраховуватися за старою схемою, тобто з квадратним метрам.
Порушуючи цю проблему, головне, що хотілося б підкреслити – облік споживання енергоресурсів не можна розглядати у відриві від можливості регулювання цього споживання. В іншому випадку сама ідея енергоефективності залишиться лише ідеєю і ніколи не буде реалізована, як це відбувається у нас зараз.
Олександр Горбатовський, заступник генерального директора зі стратегічного розвитку Данфосс ТОВ, лауреат державної премії України з науки і техніки, заслужений будівельник України.
