Якщо влаштувати конкурс на саму соковиту траву, що росте навколо стадіонів минулорічного чемпіонату Європи з футболу, беззастережну перемогу в ньому здобуде донецький Парк культури і відпочинку імені Ленінського комсомолу. Парк названий на честь першого радянського атомного підводного човна і оточує «Донбас Арену» - стадіон «Шахтаря» - кращої команди Східної Європи і чемпіона України. Траву тут дбайливо постригають, а близько півночі автомат включає систему поливу, яка лякає сидять в парку закохані парочки. «Шахтарю» не доводиться турбуватися про витрати - клуб містить найбагатший українець - Ринат Ахметов. Він побудував стадіон, платить за всіма рахунками і стежить за тим, щоб ціна квитків на матчі не перевищувала фінансових можливостей вболівальників, багато з яких працюють у шахтах і на заводах, що належать бізнесменові. У промислових містах вугільного басейну Східної України густий забруднене повітря, здається, можна різати ножем, зате в Як утіха жителі можуть розважитися і порадіти спортивним досягненням європейського рівня.
Зовсім інші настрої панують у Львові, в тисячі кілометрів на захід від Донецька. Будівництво львівського стадіону обійшлося в 2,9 мільярда гривень (280 млн. доларів), засоби виходили переважно державних джерел. Під час чемпіонату на стадіоні було розіграно три матчу групового етапу, потім відбулося ще вісім ігор (в основному клубних), зараз же подальша доля об'єкта опинилася під питанням. На арені могла б грати місцева команда «Карпати», яка, як і «Шахтар», виступає у вищій лізі чемпіонату, однак власник клубу не зміг домовитися з містом і вирішив, що обслуговування нового стадіону обходиться занадто дорого, а заодно він не приносить команді удачі. Виступи на власному стадіоні «Карпатам», втім, теж не допомогли: минулого сезону клуб з 30 матчів програв 17 і звів внічию шість, зайнявши в турнірній таблиці останнє місце перед зоною вильоту. Вдобавок після останнього туру чемпіонату команда вирішила продати 19 футболістів, у тому числі грав донедавна в познанському клубі Lech Шомерон Штилича (Semir Štilić).
У минулому сезоні на «Арені Львів» під час ремонту свого стадіону грав ужгородський клуб «Говерла». На його зустріч з «Шахтарем» прийшло трохи більше п'яти тисяч чоловік, тобто 30 тисяч жовто-синіх крісел залишилися порожніми. Керуючий об'єкта намагається латати бюджет, влаштовуючи конференції та весілля, але справа йде туго: щоб покрити зарплату персоналу ресторану, прибирання об'єкта, рахунки за електрики, грошей не вистачає. До кінця року кошти на утримання стадіону буде виділяти міністерство освіти, яке одночасно відповідає за спортивну сферу. Що буде далі? У Львові всерйоз думають про те, чи не розібрати чи стадіон на будматеріали.
Якщо будувати, то з розмахом
Це була не єдина невдала українська інвестиція до ЧЄ-2012. «У ході підготовки до чемпіонату на першому місці стояв не спорт і навіть не політика, а бюджетні гроші, які потекли рікою в будівельні фірми. Все було зав'язано на їх інтересах », - вважає співробітник Українського Центру економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова Юрій Якименко. Гроші витрачалися легко, найчастіше заробити давали компаніям, пов'язаним з правлячою Партією Регіонів, так що будівництво велося з розмахом. На підготовку 16 матчів українські платники податків витратили 61 мільярд гривень - сьому частину річного бюджету країни. Через рік після чемпіонату його наслідками зайнялася українська Рахункова палата і прокуратура, які без особливого поспіху вивчають корупційні схеми, а також журналісти, що намагаються знайти винних у розтраті бюджетних коштів.
Символом такої щедрості стала вертолітний майданчик у Каневі неподалік від могили Тараса Шевченка. Люди Віктора Януковича пояснювали, що під час чемпіонату вклонитися великому національному поетові приїдуть заможні українці за кордону - настільки багаті, щоб переміщатися по країні на вертольоті. Передбачалося, що після чемпіонату візити до Канева стануть невід'ємним елементом візитів іноземних високопоставлених осіб, які зможу прилетіти сюди з Києва, щоб вшанувати пам'ять літератора (за аналогією з тим, як в Баку делегації в обов'язковому порядку відвідують мавзолей Гейдара Алієва - батька азербайджанської незалежності). Вертолітний майданчик під Каневом обійшлася в 87 мільйонів гривень (11 млн. доларів) і за перший рік своєї роботи прийняла всього кілька рейсів. Вдобавок у майданчика досі немає всіх необхідних сертифікатів, але її власники сподіваються отримати їх вже цього року, щоб не упустити наступне велика подія: двохсотий річницю з дня народження Шевченка.
Аеропорти: великі і віддалені
Зайве оптимістично підійшло українське керівництво і до модернізації аеропортів. Розмір повітряного порту у Львові з подачі міністерства інфраструктури навіть перевершив рекомендації УЄФА. Аеропорт оснащений шістьма телетрапами, але приймає всього кілька літаків на день, в тому числі один з Варшави. Там є невелике кафе, магазин безмитної торгівлі з бідним вибором алкоголю та косметики, а по решті площі величезного, сучасного, зручного і сяючого чистотою будівлі гуляє луна. Враження підтверджують дані української Рахункової палати: за її оцінками аеропорт імені Данила Галицького використовує лише вісім відсотків свого потенціалу.
Побудований спеціально до чемпіонату новий термінал київського аеропорту «Бориспіль» теж виявився занадто великим щодо нинішнього пасажиропотоку і водночас не був пристосований до прийому великих повітряних суден. Він був зведений занадто далеко від інших будівель порту, що робить його незручним для пересадок. Наприкінці минулого року термінал обслуговував всього десять літаків на добу, зараз їх стало більше, оскільки керівництво аеропорту просто змусило перевізників перенести туди свої рейси. Однак недавнє банкрутство української авіакомпанії «Аеросвіт», що мала глобальні амбіції, не обіцяє аеропорту нічого хорошого.
У сяючому новизною повітряному порте Донецька теж спокійно, хоча передбачалося, що тут будуть пересідати пасажири, які летять із Західної Європи до Азії. Аеропорт може приймати 3100 пасажирів на годину, проте стільки народу проходить зараз через порт за півтора дня.
Багато клопоту доставляє і інший яскравий символ модернізації, проведеної до ЧЄ-2012, - швидкісні потяги, які українці називають «Хюндай» (Від назви фірми-виробника). Вони дійсно швидко їздять, долаючи відстань між Києвом і Львовом (572 км) за п'ять годин, а між Києвом і Донецьком (744 км) за сім, але через те що квитки українцям не по кишені, в будні дні ходять напівпорожніми і приносять одні збитки. Заодно нові потяги не витримують морозів. Довга зима цього року також погано відбилася на покритті зведених і відремонтованих до чемпіонату доріг, проте (як і в Польщі) на Україні відбулася часткова дорожня революція. Під'їзні дороги до Києва чи Донецька, а також до їх аеропортам, стали тепер широкими, ідеально рівними магістралями. Це, втім, не змінило середньостатистичних українських шосе - навіть важливі артерії на багатому сході країни поцятковані вибоїнами. У поєднанні з буйним темпераментом місцевих водіїв та технічним станом їхніх машин подорож по таких дорогах може виявитися досить небезпечним.
Підвели вболівальники
Будівництво «білих слонів», як англійці називають дорогі, великі і безглузді інвестиції, не применшує того факту, що завдяки чемпіонату України отримала позитивну рекламу (незважаючи на те, що на імідж країни кидали тінь політичні питання і заклики до бойкоту чемпіонату через справу Тимошенко). «Турнір в деякій мірі повернув нас до світу, ми стали трохи більш європейцями. Але не варто перебільшувати і забувати, що ЧЄ - це всього лише спортивний захід », - підкреслює Юрій Якименко. Українці, як і поляки, сподівалися, що вболівальники стануть приїжджати до них у майбутньому, а заодно розкажуть про свої позитивні враження рідним і знайомим. Проблема в тому, що вболівальники підвели: незатребувані квитки повертала, наприклад, англійська федерація, і навіть на фінальному матчі залишалися порожні місця. Спогади само швидко випаровуються: зараз студенти і школярі з промислових міст сходу країни, Луганська чи Сєвєродонецька, насилу можуть пригадати, в яких точках Польщі проходили матчі (найбільші проблеми виникають у них з далеким Вроцлавом). Опитування, проведені серед німецьких вболівальників, показали, що близько 70% не планувало повертатися на Україну. Поки зростання туристичного інтересу відчув лише Львів, який ще не відкрили для себе подорожуючі із заходу і в тому числі з Польщі.
На головній вулиці Києва, як і рік тому, стоїть наметовий табір прихильників сидить у в'язниці Юлії Тимошенко. У містах-організаторах чемпіонату все ще висять привітальні плакати, але керівництво країни вже думає про нові масштабних заходах, які могли б додати України блиску. На наступний день після фіналу «Євробачення» в Мальме, де у організаторів виникли серйозні технічні проблеми, українці почали згадувати, що 10 років тому в Києві конкурс пройшов зразково. Футбольний чемпіонат зі спортивної точки зору теж був цілком вдалим, тому влада вирішила продовжувати в тому ж дусі. У 2015 році Україна буде приймати у себе чемпіонат Європи з баскетболу (Львів вже будує спортивний зал на вісім тисяч глядачів, а Київ реконструює свій Палац спорту), заодно країна включилася в боротьбу за проведення командного чемпіонату Європи з легкої атлетики 2017 року та зимової Олімпіади 2022 року - теж у Львові та околицях.
