Як і було обіцяно, в проекті кодексу з'явилася окрема глава, присвячена податку на нерухомість. Загальні параметри майбутнього податку напередодні вже озвучив прем'єр-міністр Микола Азаров.
Податок у десять гривень за квадратний метр на нерухомість будуть сплачувати мешканці міст, які володіють квартирою більше, ніж 100 квадратних метрів і більше 40 квадратних метрів на одну особу. Тобто якщо в сім'ї проживає три людини, то податок сплачується з квартир площею понад 120 квадратних метрів.
Мешканець села сплатить податок за житло, що перевищує 200 квадратних метрів, або 40 квадратних метрів на людину.
Надходження від податку на нерухомість підуть до місцевих бюджетів.
В свою чергу юристів вже бентежить база оподаткування.
"Порівняємо звичайний будинок в глухому селі, з солом'яним дахом і особняк під Києвом в елітному районі, з таким же метражем, але вже іншим якістю самого будинку. Виходить, бабуся і процвітаючий бізнесмен за одну і ту ж площу будуть сплачувати однакову суму податку. Моє питання: наскільки Мінфін правильно підійшов до бази визначення оподаткування?", - обурилася в коментарі "ЕП" генеральний директор аудиторської фірми "Сейя" Тетяна Зацерковна.
Втім, автори встановлюють так званий "регіональний" коефіцієнти податку - від 0,5 до 1,5 - на розсуд місцевих рад, тобто, умовно, жителі глухих сіл теоретично можуть платити 5 гривень за "понадлімітний" квадратний метр, а мешканці Кончі-Заспи - 15 гривень.
Основний недолік цієї глави - об'єктом оподаткування є тільки житлова нерухомість, що дозволить платнику легко піти від оподаткування.
Для цього достатньо зареєструвати надлишки квадратних метрів у якості нежилої нерухомості. Умовно кажучи, власник великого будинку на одну тисячу квадратних метрів, 200 квадратів зможе зареєструвати як житлову нерухомість, все інше - більярдну, сауну, басейн і будку для собаки - віднести до "не житлової" нерухомості.
Єдине, що судячи з порівняно невеликою ставкою податку до 10 гривень за метр така перереєстрація недоцільна - дешевше сплатити податок, ніж міняти документи.
Проте якщо ставки податку будуть рости, то оподаткування завжди можна буде уникнути. Сенс цього податку швидше не в тому, щоб мобілізувати доходи до бюджету, а в тому, щоб змінити свідомість населення країни: платники податків повинні розуміти, що за актив потрібно платити.
Найближчі декілька років податок на нерухомість не буде грати серйозної ролі, поки люди до нього не звикнуть, а сам податок не поширять на нежитлову нерухомість, зокрема, на виробничі, торговельні й складські приміщення, як це відбувається в більшості країн світу.
