Україну почали уникати як європейські, так і російські інвестори. На тлі незначного зростання позицій країни в світових рейтингах конкурентоспроможності переважну частину припливу капіталу в країну формують лише кіпрські інвестори. Ці кошти заводять українські бізнесмени для участі у приватизаційних угодах і скупок "дочок" іноземних банків. Інвестиційний клімат країни настільки складний, що ситуацію може змінити тільки кардинальна зміна ставлення держави до економіки і інвесторам, кажуть експерти.
Погіршення інвестиційного клімату України призвело до відчутним наслідків, а саме - до втечі європейських капіталів. У минулому році в Україну надійшло прямих іноземних інвестицій (ПІІ) на суму $ 4,13 млрд (з урахуванням відтоку капіталу і курсових переоцінок), що менше, ніж роком раніше - $ 4,55 млрд. При цьому зниження припливу ПІІ відбулося на тлі номінального поліпшення позиції України у багатьох впливових рейтингах, оцінюють інвестиційний та бізнес-клімат. У рейтингу Doing Business, що розраховується Всесвітнім банком і Міжнародною фінансовою корпорацією, Україна піднялася на 15 позицій - до 137-го місця ( см. "Комерсант" від 24 жовтня 2012 ). А в рейтингу конкурентоспроможності країн, який складає Всесвітній економічний форум, Україна подолала 9 позицій - до 73-ї ( см. "Комерсант" від 6 вересня 2012 ).
Орієнтація на Кіпр
Катастрофічність ситуації стає зрозумілою, якщо проаналізувати географічну структуру припливу інвестицій (див. графік). Основний обсяг інвестицій в українську економіку надійшов з Кіпру - чистий приріст вкладень з цієї країни склав $ 3,92 млрд. Це 95% усього обсягу приросту інвестицій. Завдяки цим коштам Кіпр не тільки залишився найбільшим інвестором ($ 14520000000) країни, але і значно збільшив відрив від Німеччини, яка, займаючи друге місце за обсягом інвестицій, вклала їх в Україну втричі менше. З часткою в 27% Кіпр значно перевищує сумарне інвестиційне вплив на економіку України таких країн ЄС, як Німеччина і Франція.
У Європі знають реальне походження цих інвестицій. "У минулому році ПІІ з Кіпру виросли на 50% у порівнянні з 2011 роком - до $ 3,9 млрд, поставивши його на перше місце серед інвесторів в Україні. Приблизно дві третини цих інвестицій пішли у фінансовий та енергетичний сектори, - говорить керівник торгово-економічного відділу представництва ЄС в Україні Ніколас Бердж. - Варто зазначити, що ці показники на самому справі більше відображають реінвестиції українського і російського капіталу через Кіпр, ніж інвестиції з ЄС як такі ". Із цієї суми $ 1,81 млрд інвестицій надійшло у фінансовий сектор, $ 1,29 млрд - у промисловість, $ 476 400 000 - в нерухомість.
З Євросоюзу (крім Кіпру) Держстат помітив приплив інвестицій лише з Нідерландів (+ $ 271 млн). Інвестори з інших країн ЄС, навпаки, воліли виводити капітали з України. Обсяг німецьких інвестицій знизився на $ 1,07 млрд, а з Франції - на $ 496 млн. Таке падіння в першу чергу пояснюється втечею банківських капіталів: продажем Банку Форум, що належав німецькому Commerzbank, і ПроФін Банку, що належить французькій групі Societe Generale. Меншими темпами йшли з країни інвестиції зі Швеції (- $ 156 700 000), зокрема за рахунок продажу СЕБ Банку шведською групою SEB, а також Великобританії (- $ 36,9 млн) і Австрії (- $ 17,4 млн). В основному всі угоди з банками структурувалися через Кіпр, саме тому частка країни так сильно виросла.
Ескалація проблем
Відтік інвестицій з ЄС пояснюють погіршенням ділового та інвестиційного клімату. "Сприйняття України та існуюча реальність не є позитивними для інвесторів, тому вони шукають інші, менш ризиковані, місця для інвестування. Я часто чув від компаній з ЄС, які вже знаходяться в Україні, що вони не можуть переконати свої ради директорів збільшити інвестиції в Україну, тому що не готові приймати великі ризики на цьому ринку ", - відзначає Ніколас Бердж. Найчастіше європейські інвестори скаржаться на корупцію, тиск податківців та неефективну судову систему. "Майбутня економічна стратегія України залишається незрозумілою, тоді як бізнесу імпонувала б визначеність і передбачуваність, що дозволяє планувати майбутню діяльність. Багато компаній очікують, чи підпише Україна угоду про асоціацію з ЄС. Такий крок підтвердить прихильність уряду провести цілий ряд економічних реформ ", - уточнив пан Бердж.
Інвестиційні плани європейських компаній обмежені законодавством материнських країн. "Раніше проблеми європейських компаній можна було вирішити політичними методами. Але, чим менше українську владу турбує думка ЄС, тим більш обмеженим стає цей інструмент ", - говорить "Комерсант" керівник однієї з європейських компаній. Якщо відтік капіталу з ЄС ще можна пояснити економічними складнощами в єврозоні, то скорочується приплив інвестицій і з інших країн. За підсумками 2012 загальний обсяг інвестицій з Росії в українську економіку виріс всього на $ 185,4 млн. Більший обсяг інвестицій прийшов з Віргінських Британських островів (+ $ 219 млн). Самі українські інвестори скоротили вкладення в інші країни на $ 155 млн - до $ 6,71 млрд.
За словами в. о. торгового представника Російської Федерації в Україні Сергія Соломіна, нинішні проблеми в українській економіці призвели до посилення традиційних складнощів, з якими стикаються російські інвестори. "Найбільшою проблемою для російського бізнесу є невідшкодування ПДВ. З цією проблемою стикаються всі компанії, і вона вже стала однією з причин зупинки Донецького електрометалургійного заводу, що належить "Мечелу". Також наші інвестори скаржаться на труднощі в роботі з митницею та податковою службою, що часто вимагає втручання торгового представництва, - розповів він. - Однак зростаючі складнощі з наповненням бюджету України призвели до посилення такого тиску, в результаті чого багато російські інвестори вже обговорюють відхід з України або призупинення своєї діяльності в країні ".
За словами пана Соломіна, обережності російським інвесторам додає і невизначеність у виборі курсу економічної інтеграції України: "Українська влада стоять перед вибором, яку модель інтеграції - з ЄС чи Митним союзом - їм вибрати. Російський бізнес чекає остаточного рішення, оскільки це дозволить чітко визначитися з вибором стратегій роботи ". В якості прикладу торговий дипломат привів нафтопереробку. "Вступ до Митного союзу знизить ціни на нафту для України, що суттєво підвищить привабливість інвестицій в нафтопереробну промисловість ", - пояснив він.
У пошуках точки входу
Для залучення інвесторів уряд безуспішно прагне створити нові майданчики для співпраці. Ще кілька років тому великі надії покладалися на інструмент державно-приватного партнерства, що дозволяє залучати приватні інвестиції в інфраструктурні проекти. Однак ці плани залишилися нереалізованими. "Проблема в тому, що до останнього часу в бюджеті були гроші на інфраструктурні проекти. Тому чиновникам завжди було простіше лобіювати проект в Кабміні, ніж залучати інвесторів з боку ", - пояснив керівник однієї з компаній. Не поліпшують клімат і просувні урядом національні проекти, участь в яких гарантує інвесторам більшу надійність вкладень.
Єдиним прикладом залучення іноземного капіталу, втім боргового, який не відіб'ється на ПІІ, стала угода про виділення Експортно-імпортним банком Китаю торгового кредиту на $ 1 млрд для будівництва залізничної лінії з Києва в аеропорт Бориспіль. Але реалізація навіть цього проекту ще не розпочалася. Залучення інвестицій для інших проектів поки неможливо, або супроводжується скандалами, як із проектом LNG-терміналу. У Європейському банку реконструкції і розвитку вже запропонували поліпшити інвестиційний клімат за допомогою інституту бізнес-омбудсмена.
У сформованій ситуації єдиним прикладом приходу стратегічного інвестора став договір з американською компанією Shell, однак експерти акцентують увагу на тому, що це точкова операція. "Безумовно, це дуже важливий прецедент, але для зміни загальної оцінки безпеки вкладень в Україну цей приклад не повинен бути одиничним. У такому випадку, разом з поступовим поліпшенням ділового середовища всередині країни, ми могли б побачити реальне зростання інвестицій в країну ", - говорить виконавчий директор" Європейської бізнес асоціації "Ганна Дерев'янко. Експерти сходяться на думці, що без зовнішніх інвестицій і технологій перспективи зростання української економіки туманні, тому потрібна зміна підходів держави до захисту прав інвесторів. "На жаль, я бачу набагато більше зусиль по захисту українських компаній від зовнішньої конкуренції, ніж зусиль по залученню ПІІ ", - відзначає пан Бердж.
