За підсумками 2011 року Україна посідала 149-е місце в світі за легкістю ведення бізнесу, в 2012-му ми скотилися вже на 152-е місце серед 183 держав.
При цьому сім мільярдів гривень з «хвостиком» витратив український бізнес на непродуктивні витрати - оплату дозвільних процедур, стандартизацію, «відкати», подарунки чиновникам і т.п. Про це свідчить дослідження Міжнародної фінансової корпорації (IFC) «Інвестиційний клімат в Україні: яким його бачить бізнес», обговорення якого недавно пройшло в регіонах України та в Києві.
Не мине й десяти років ...
У 2012 році експерти IFC ввели новий індикатор, що оцінює процедури, пов'язані з доступністю підключення до електроенергії, адже жоден вид господарської діяльності без цього неможливий. І за цим показником Україна відразу ж опинилася на 169-му місці у світі ...
Більш-менш прийнятні позиції Україна має лише за двома показниками - легкості отримання кредитів і виконання контрактів, тобто найбільш сприятлива атмосфера у нас у взаємовідносинах «бізнес-бізнес». Як тільки мова заходить про відносини в сегменті «бізнес-влада», відразу ж виникає безліч проблем. Зокрема, це процедури, пов'язані зі сплатою податків, отриманням дозволів на будівництво, реєстрацією власності і навіть закриттям бізнесу.
Хоча в цілому необхідні процедури у дозвільній сфері помітно спрощуються. У 2006-2008 рр.. половина всіх суб'єктів господарювання змушена була отримувати хоча б одне нове дозвіл або оновлювати старе протягом року. У 2010-2011 рр.. цей показник у фізичних осіб-підприємців знизився практично вдвічі.
Тенденція до поліпшення ситуації збереглася і в 2012 році, кілька скорочуються терміни, необхідні на набуття заповітного дозволу. Якщо в 2006-му на його отримання потрібно було витратити майже два місяці (52-56 календарних днів), то тепер цей час зменшилося до півтора місяців.
- Потрібно розуміти, з яких показників це починалося, - відзначає експерт IFC Сергій Глущенко. - У 2002 році загальна кількість затрачуваних днів перевищувало 100. Скорочення більш ніж у два рази, але за якою тривалий проміжок часу - 10 років!
Нещодавно в законодавство України запроваджено принцип «мовчазної згоди». Він полягає в тому, що якщо орган влади або чиновник порушує терміни видачі дозвільних документів, то суб'єкт господарювання може, не чекаючи дозволу, починати свою роботу, грунтуючись на тому факті, що терміни видачі документів були порушені.
Цікаво, що порушення термінів видачі дозволів органами влади мали місце в 2010 році тільки в 8% випадків. І половина підприємців - близько 4% - скористалася при цьому правом «мовчазної згоди».
Однак є й ложка дьогтю в бочці меду: на отримання всіляких дозволів фізичні особи-підприємці витратили близько 850 млн грн, а юридичні особи - близько мільярда гривень.
У хаосі перевірок
Україна - лідер за кількістю контролюючих органів, навіть серед пострадянських країн. Масштаби втрат, які несе український бізнес у зв'язку з перевірками, вражають - 3,2 млрд грн.
Протягом багатьох років охоплення підприємств перевірками досить високий. З 2008 року, коли вже запрацював новий закон про державний нагляд і контролі, який передбачає проведення повномасштабної реформи в цій сфері, істотних змін так і не відбулося. Якщо в країнах Євросоюзу сукупний охоплення підприємств перевірками в рік, як правило, не перевищує 10-15%, то в Україні він склав у 2008-му 75%, в 2010-му - 74%, в 2011-му - 68%.
Це говорить про тиск на бізнес, про відсутність планування перевірок та їх хаотичності, тобто контролюють всіх підряд без розбору, незалежно від масштабів бізнесу та наявності порушень.
Інший показник, що характеризує поточну ситуацію в сфері контролю, - це сукупна тривалість перевірок протягом року. Як були 14 днів в 2008 році, так і залишилися! Навіть наші побратими по пострадянському простору досягли більш прийнятних показників по цьому індикатору: в Грузії він в три рази нижче, в Білорусії - в півтора рази.
Є малесенькі позитивні зрушення за частотою проведення перевірок, вона падає з року в рік, але темпи ці мляві і неприйнятні в нашій ситуації. Якщо в 2008 році кожне підприємство перевірялося 5,5 рази, то в 2010-му - 4,5 рази. Але потрібно мати на увазі, що якщо не змінилася середня тривалість усіх перевірок, то зниження їх частоти свідчить про те, що вони стали тривати довше.
- В Україні так і не навчилися планувати перевірки, виходячи зі ступеня ризику того чи іншого суб'єкта господарювання, - говорить Сергій Глущенко. - Як правило, одним з показників, що відображає значні ризики, є великий масштаб бізнесу. Було перевірено 90% представників великого бізнесу. Але що ми бачимо у відношенні малого і середнього бізнесу? Перевіркам піддавалися 88% малого і понад 90% підприємств середнього бізнесу. Тобто ставлення до малого і середнього бізнесу абсолютно ідентично відношенню до великого бізнесу, чого не повинно бути взагалі.
За старими стандартами
У Євросоюзі та інших країнах - членах СОТ освоєння інноваційних продуктів - головна причина придбання стандартів. В Україні ситуація дещо інша. 54% підприємств придбали стандарти лише для того, щоб виконати вимоги Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, при цьому витративши 2,2 млрд грн ($ 275 млн).
І все це - за документи переважно старого радянського зразка. Вимагати від промисловості країни відповідати зразкам 20-річної і більше давнини - це означає втрачати конкурентоспроможність не тільки на зовнішніх, але і на внутрішніх ринках, відзначають експерти.
Необхідні рекомендації щодо поліпшення інвестиційного клімату IFC представила уряду України. Серед них - переглянути перелік документів дозвільного характеру. Ця рекомендація не нова, вона владою приймається, але, на жаль, зміни відбуваються дуже повільно.
Дійсно, Мінекономіки оприлюднило документ, який передбачає скорочення декількох десятків дозвільних документів. Але, як відзначають експерти IFC, при порівнянні українського законодавства з європейським у нас виявляється ще маса безглуздих документів, які насправді не гарантують нічого. Найчастіше необхідний пакет паперів повторює ті, які вже є в розпорядженні інших органів. Нещодавно нарешті був прийнятий закон про адміністративні послуги, одним з ключових положень якого є заборона на вимогу документів, вже наявних у розпорядженні інших органів влади чи місцевого самоврядування.
Як повідомив Сергій Глущенко, уряд в курсі цих та інших рекомендацій. Багато хто з них відображені в плані дій з виконання програми Президента на 2012 рік, і є надія, що вони з'являться в регулюванні бізнесу вже найближчим часом.
