Якщо раніше Україна поставляла на світовий ринок хоча б металургійну продукцію так званого першого переділу, тепер країна остаточно скочується до положення сировинного придатка, причому переважно азіатських країн, перетворюючись на таку собі Нігерію в центрі Європи!
За офіційними даними Держслужби статистики, в Україні в 2013 році відбувається падіння ВВП. У січні-березні він знизився на 1,1%, у квітні-червні внутрішній валовий продукт впав ще на 1,1%. Міністерство економічного розвитку і торгівлі (МЕРТ) настільки тривожні результати прокоментувало наступним чином: «Негативна динаміка ВВП в цілому пояснюється падінням зовнішнього попиту, а отже, експорту на 6,8%. Це об'єктивно пов'язано із збереженням на початку 2013 несприятливої цінової ситуації на зовнішніх ринках для основних товарів українського експорту в умовах триваючих прецесійних процесів в єврозоні, що відповідно вплинуло на розвиток як внешнеоріентірованних, так і суміжних секторів економіки ».
Криза боляче вдарила по головній експортній галузі країни - металургії. Тільки у І півріччі 2013 виплавка сталі скоротилася на 2%. У зв'язку з цим постачання залізорудної сировини (ЗРС) для потреб внутрішнього виробництва неухильно зменшуються. За даними держпідприємства «Укрпромзовнішекспертиза» (ДП УПВЕ), в 2012 році вони скоротилися до 44,6 млн т, що на 2,1 млн т менше, ніж у 2011 році. Поряд з цим поставки ЗРС на експорт торік досягли максимального за роки незалежності показника - 35,2 млн т.
За оцінками ДП УПВЕ, в 2013 році виробництво залізорудної сировини в Україні зросте на 1,9 млн т, досягнувши позначки в 81900000 т. Перш за все зростання виробництва подіктован стрімким збільшенням експорту сировини. Дані Міністерства доходів і зборів цей прогноз підтверджують: експорт ЗРС у І кварталі нинішнього року збільшився на 11,2%, а валютна виручка виросла на 10,7% - до $ 1,8 млрд. За другого кварталу цифр ще немає, але експорт сировини продовжує стійке зростання. Цінова кон'юнктура також складається для виробників ЗРС сприятливо: порівняно із середньорічною ціною 2012 року в І півріччі 2013-го ціни на залізну руду зросли на 6,4% і, по ряду прогнозів, ця тенденція збережеться.
Про те, що вітчизняна гірничо-металургійна галузь все більше набуває сировинну спрямованість (на тлі запевнень уряду про переорієнтацію індустріального комплексу на випуск високотехнологічної продукції), свідчать статистичні дані інвесткомпанії Concorde Capital. Належна Костянтину Жеваго Ferrexpo, яка займається виключно видобутком залізної руди і виробництвом окатишів, має рентабельність 28%. Компанія «Метінвест» Ріната Ахметова, яка поряд з металургійним виробництвом експортує ЗРС, працює з рентабельністю 16%. Нарешті, у компаній, які не мають своїх підрозділів з видобутку залізної руди і виробництва ЗРС, цей показник досягає в кращому випадку 10%.
Ніякої заслуги вітчизняних олігархів у зростанні експорту ЗРС немає, особливо в умовах кризи. Вся справа у вкрай сприятливій кон'юнктурі на зовнішніх ринках. При цьому споживання української сировини в Європі, зокрема в Угорщині, скорочується, але попит різко зростає в Китаї та Південно-Східної Азії.
Слід нагадати, що саме Китай довгий час був найбільшим споживачем українського чорного металу - чавуну, сталі, металопрокату. Але за відносно короткий час у Піднебесній був введений в дію цілий ряд металургійних підприємств. На них застосовуються сучасні енерго-і ресурсозберігаючі технології, тому український метал став неконкурентоспроможним на китайському ринку. Для забезпечення металургійних заводів Китаю не вистачає свого залізорудної сировини. До того ж останнім часом там все більш стурбовані екологічними наслідками бурхливого економічного зростання. А тому намагаються мінімізувати ймовірний збиток, який промисловість завдає довкіллю.
Підвищений попит світового ринку на ЗРС спровокувало також скорочення експорту сировини з Індії. Введення до ладу металургійних підприємств в цій країні призвело до браку ЗРС на її внутрішньому ринку, у зв'язку з чим уряд навіть запровадив обмеження на експорт. В результаті Індія з експортера в перспективі може перетворитися на нетто-імпортера сировини для своєї металургійної промисловості.
Нарешті, брак ЗРС намічається і в Росії. Експерти стверджують, що побудований в роки перших п'ятирічок Магнітогорський металургійний комбінат не покриває свою потребу в руді за рахунок власних ресурсів. Ряд інших російських виробників також відчувають сировинний голод.
Особливо радіти сприятливій кон'юнктурі на світовому ринку сировини не доводиться: Україна стає сировинним придатком, причому переважно азіатських країн.
До того ж подібна «лафа» для постачальників сировини може протривати недовго. За наявними даними, китайські компанії починають розробки залізорудних родовищ в Африці, а транснаціональна сировинна корпорація Rio Tinto - в басейні Амазонки. У підсумку після того як з України вичерпати задешево левову частку ресурсів, країна ризикує втратити і сировинні ринки.
Нігерія в центрі Європи: Україна стає сировинним придатком, причому переважно азіатських країн
