Усе частіше громадяни Києва скаржаться на засилля малих архітектурних форм у столиці. У районах ставлять невідомого походження кіоски, без урахувань архітектурних особливостей місцевості та ігноруючи всі можливі норми. За останні півроку, навіть попри цілодобове демонтування незаконних торгових точок, проблему не розв'язано. Як тоді їх було приблизно 10 000, так стільки ж їх нараховується й нині. Райони визнають, що контролювати розміщення МАФів не можуть. А в мерії переконані, що й не хочуть.
Вулиці МАФів з'явилися біля виходів зі станцій метро та транспортних розв'язок. Вирубка дерев, знищення зеленої зони, відсутність медичних книжок, централізованого водопостачання, холодильного обладнання у продавців, котрі працюють із продуктами харчування, й масові порушення правил торгівлі — для цих ділків є нормальною справою. З майже 10 000 розкиданих у районах МАФів, у більшості відсутні відповідні дозвільні документи. Не встигають демонтувати до десятка незаконних МАФів, як на їхньому місці з'являються інші.
Згідно з даними Головного управління контролю за благоустроєм Києва, у кожному з районів нараховується до 10 великих скупчень малих архітектурних форм, плюс велика кількість розкиданих поодиноких яток. Лідерами за кількістю МАФ-угруповань стали Дарницький та Голосіївський райони. Проте, варто зауважити, що вони є одними з найбільших за площею районів столиці. А рекордсменом можна вважати найменший за площею Шевченківський район, в якому "оселилася" рекордна кількість МАФів по відношенню до квадратного кілометра території.
"Хрещатик" спробував з'ясувати у прес-службі РДА, де найбільша кількість яток, як вони намагаються боротися із засиллям незаконних точок торгівлі та як пояснюють таку їх навалу. Однак, за словами представників районних адміністрації, хоч як би вони були незадоволеними ситуацією з МАФами в своїх районах, боротися з ними вони "не уповноважені". У мерії такі заяви вважають нещирими. Як розповів начальник Головного управління контролю за благоустроєм Києва Роман Гладуняк, насправді краще було б запитати не районну владу, а підприємців — скільки разів районні чиновники приходили і брали з них гроші за те, щоб їх не демонтували, скільки разів район писав листи до міського благоустрою на "нелюбих" або конкуруючих підприємців і їх позносили, а інших не чіпали.
.
