Зовнішньополітичний експерт СДПН Карстен Фогт заявив в інтерв'ю DW, що Євросоюзу слід залишити в силі пропозицію про підписання угоди про асоціацію між Україною та ЄС.
Зовнішньополітичний експерт Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН) Карстен Фогт (Karsten Voigt) довгий час був координатором німецько-американських відносин у відомстві федерального канцлера. В останні роки він - член групи видних польських і німецьких аналітиків, що супроводжують процес вироблення Європейським Союзом нової стратегії стосовно країн колишнього СРСР, які беруть участь у програмі ЄС "Східне партнерство".
В інтерв'ю DW Карстен Фогт виклав свій погляд на причини зриву підписання угоди про асоціацію між Києвом і Брюсселем і заявив, що не бачить для України іншої перспективи, крім зближення з Євросоюзом.
DW : Пане Фогт, чи не було помилкою європейської дипломатії висувати неодмінною умовою підписання угоди про асоціацію між ЄС і Україна вирішення проблеми Юлії Тимошенко?
Карстен Фогт: Що стосується цієї проблеми, то я завжди займав іншу позицію, ніж більшість урядів країн ЄС. Але не слід піддаватися омані: рішення президента Януковича було прийнято в першу чергу з урахуванням натиску з боку Росії і продиктовано іншими дуже вузькими інтересами і уявленнями, а зовсім не через Тимошенко. Угода про асоціацію зірвалося не тільки і не в першу чергу через цієї справи.
- Але якби ЄС не був настільки впертим в цьому питанні, президенту Януковичу було б набагато важче зробити такий поворот. Хіба не так?
- Цілком очевидно, що, врешті-решт, він зробив вибір на користь свого пріоритету. Янукович віддав перевагу піти на кооперацію з Росією і поступитися її натиску замість того, щоб брати на себе клопоти асоціацію з ЄС, яка передбачає необхідність проводити численні реформи.
Так що зараз не слід робити вигляд, що все зірвалося тільки через Тимошенко. Це помилковий висновок. Рішення президента Януковича - це стратегічний вибір напрямку. Але проте двері перед Україною не слід закривати, пропозиція ЄС має залишатися в силі.
- А наскільки привабливим залишається ЄС для України? Може бути, боргова криза знизила його притягальну силу, і в Києві подумали, мовляв, невідомо, що там буде з Європою далі, а Росія - наш давній надійний партнер, в тому числі й економічний ...
- Тісні зв'язки з ЄС, які передбачає угода про асоціацію, зміцнили б незалежність України. І більшість українців виступають за такі тісні відносини з ЄС. Так що президент Янукович прийняв непопулярне для більшості населення республіки рішення. Те, що економічний і фінансова криза негативно позначилася на європейському престижі, очевидно. Але я був цього року не раз на Україні і можу сказати, що більшість українців були б раді жити в таких "критичних" умовах, як у країнах ЄС.
Тобто, з точки зору більшості українців, те, що відбувається в ЄС (і особливо в останні роки в Польщі), відповідає їх уявленням про прямо-таки ідеальному майбутньому. Наступного року Україна опиниться перед обличчям серйозних фінансових та економічних проблем, їй знадобиться міжнародна допомога, так що Києву доведеться знову вести переговори з ЄС і з міжнародними фінансовими інститутами.
- Німеччина і Польща особливо активно ратували за зближення України з ЄС. Переживають Чи тепер у Берліні та Варшаві "похмілля"? Що зробили німці і поляки неправильно?
- Я не думаю, що ЄС допустив багато помилок. Я вважаю, що місія Кокса і Кваснєвського була видатним прикладом правильної діяльності. Я можу тільки сподіватися, що зусилля Німеччини та Польщі в цьому напрямку будуть продовжені. Адже тема модернізації України не знята з порядку денного.
Провести ж модернізацію України може, тільки Спираючись тісні зв'язки з ЄС, а не з Росією. Москва сама відчуває дефіцит реформ. Так що, хоча умови, перспективи та терміни зближення України з Євросоюзом і змінилися, мета як така залишається.
- Що ж слід робити далі? Які кроки має вживати ЄС? Або на доступне для огляду майбутнє про Україну можна забути?
- Я вважаю, що пропозиція підписати угоду про асоціацію треба залишити в силі - в ході, зрозуміло, інтенсивних консультацій в рамках ЄС і особливо між Німеччиною та Польщею. Якщо український уряд вважатиме за доцільне проводити деякі з тих реформ, що передбачені цим нехай і не підписаної угоди, то ми повинні йому в цьому допомогти.
Якщо Київ буде відчувати тиск з боку Росії, то нам слід подбати про те, щоб знизити російський потенціал натиску. Наприклад, за допомогою заходів в сфері будівництва нових трубопроводів, які почасти вже приймаються. Крім того, необхідні зрушення у візовому питанні. Більшість українців хочуть їздити в країни ЄС, і відмова в лібералізації жорсткого візового режиму - це фактично покарання тих людей, які виступають за зближення з Євросоюзом.
