Німецькі експерти сумніваються в надійності «Газпрому»?
Дата публікації: 21 червня 2012
Аналіз відомого берлінського фонду «Наука і політика», присвячений проблемі недостатніх поставок російського газу в Європу взимку поточного року, становить інтерес, оскільки поряд з відомою позицією ЄС, що стосується сумнівів у надійності "Газпрому" як партнера, він розкриває наявність проблем в організації газопостачання європейських країн. Особливість ситуації полягала в тому, що на цей раз справа було не в позиції України.
Проект «Південний потік». |
Звичайно, скорочення поставок російського газу мало тяжкі наслідки для південно-західній частині Німеччини. На початку лютого 2012-го «Газпром» поставив на 10-35% менше газу, ніж було потрібно в зв'язку з наступними холодами. Стабільність газової мережі в південно-західній Німеччині була поставлена під питання, німецькі мережевики стали відключати споживачів, які уклали договори, що допускають перерви у газопостачанні. Хоча німецькі експерти вважають, що скорочення поставок російського газу могло б бути компенсовано відповідними ринковими заходами, наприклад, збільшенням ККД газосховищ.
В результаті щонайменше три електростанції, що працюють на газі, були відключені, що мало негативні наслідки для електропостачання регіону. У той же час «Газпром» збільшив поставки Туреччини, яка є з 20 млрд. куб. метрів третій за значенням газовий ринок Європи після Німеччини та України. Правда, відзначають експерти, німецькі споживачі спробували використовувати сформовану ситуацію у своїх інтересах. Зокрема, численні посередники, що утворилися внаслідок реалізації рішень Комісії ЄС, намагалися оптимізувати власне положення, що і призвело до кризових явищ.
Аналітики фонду спробували зрозуміти логіку газпромівського менеджменту і прийшли до висновку, що газовий бізнес має сьогодні дві сторони: надійність поставок і надійність покупця. Ситуація на газових ринках Європи була досить стабільною ще років десять тому. Бізнес грунтувався на довгострокових договорах, укладених на 20-30 років. Ці договори містили обов'язок споживача купувати до 75-85% договірних кількостей газу. Завдяки обміну акціями між російськими та німецькими фірмами в газовому секторі були створені вертикально інтегровані структури, що, на думку німецьких експертів, вело до утворення монопольних цін, які був змушений оплачувати споживач (до речі, те ж саме можна спостерігати в сучасній Росії). Положення почало змінюватися у зв'язку зі спробами німецьких і загальноєвропейських урядових структур змінити ситуацію на користь споживачів. Це призвело до сегментації газового ринку особливо в Німеччині, де з'явилася значна кількість посередницьких фірм, що займаються поставками газу. І коли в 2009 році утворився надлишок газу, пов'язаний з розвитком видобутку нетрадиційного газу, великі німецькі фірми, пов'язані довгостроковими договорами, почали нести фінансові втрати. У той період часу в США почався бум сланцевого газу і в результаті поставки скрапленого газу стали складати до чверті всього споживаного газу в ЄС 27 країн. Основним постачальником, правда, залишався «Газпром», на який припадало в 2010 році 33% всіх поставок. За ним ішла Норвегія з 28%, Голландія з 21% і внутрішнє виробництво, становило 11%. Але падіння цін на газ внаслідок зниженого попиту і збільшився пропозиції спонукало імпортерів переглядати договори з основними постачальниками. Справа дійшла навіть до судових процесів, які «Газпрому» довелося вести по всій Європі.
Маршрут «Північного потоку» .
Карти з офіційного сайту «Газпрому» |
Додаткову невизначеність створює політика Єврокомісії та уряду Німеччини, пов'язана зі ставкою на поновлювані джерела енергії. Якщо дійсно, як це прокламується в документах уряду ФРН, емісія «парникових» газів буде знижена до 2050 року на 80%, то газ стане грати в майбутньому тільки роль енергоносія для перехідного періоду. Сценарії, які програються на урядовому рівні, передбачають зниження споживання газу в межах 3-19%. Зрозуміло, роблять висновок німецькі експерти, що перед «Газпромом» стоїть трудноразрешимая завдання щодо обсягів інвестицій в освоєння нових родовищ. Швидше за все саме з цією проблемою пов'язане недавнє ускладнення відносин «Газпрому» і норвезької Statoil навколо Штокманівського родовища. «Газпром» вимагає від норвежців прийняття термінового рішення, погрожуючи в іншому випадку замінити їх іншими партнерами. Справа в тому, що в Росії зростає споживання газу, і цьому, зокрема, сприяла сувора зима 2011/12 року, а поставки газу з Туркменістану внаслідок зниження попиту в 2009 році були скорочені. У перспективі внутрішні ціни на газ можуть наблизитися до світових, і в цих умовах ступінь надійності зовнішніх споживачів буде грати вирішальну роль для «Газпрому» при їх виборі.
