Призначення міжповерхових сходів просте: допомагати нам підніматися й спускатися з поверху на поверх. Однак при всій тривіальності цього завдання кожні конкретні сходи не схожі на інші своєю формою, конструкцією, дизайном, матеріалом.
Маршові й гвинтові сходи
По розташуванню в просторі міжповерхові сходи діляться на маршові й гвинтові. Маршові являють собою один або кілька прольотів (маршів), між якими знаходяться проміжні площадки. Такі сходи бувають різними за формою (прямі, поворотні, S- або Z-подібні, вигнуті в трьох проекціях), але так чи інакше по них зручно «подорожувати», особливо якщо будинок багатолюдний.
Гвинтові складаються з вертикальної опори, до якої прикріплені щаблі. Звичайно такі сходи розташовуються по правильному радіусу, іноді - утворюють квадратний гвинт. Вони не такі комфортні для переміщення, але незамінні в тому випадку, якщо житловий простір обмежений. До того ж вони завжди є ізюминкою інтерєра.
Зручність користування — найважливіший критерій оцінки сходів, що залежить, зокрема, від кута спуску/підйому, ширини й висоти проходу, розмірів проступи (горизонтальної площини щабля) і підсхдинки (вертикальної площини між сусідніми сходами).
Як влаштовані сходи?
В них є основа, сходинки, огородження з поручнями. Розрізняють кілька варіантів основи - косоур, тятива, больци, опорна стійка.
Косоур — несуча балка, розташована під сходами (зазвчай у сходів буває один або два косоура).
Тятива — несуча балка, яка з торців «обжимає» сходинку, (у сходів може бути одна або дві тятиви). Косоуры й тятиви або опираються на балки, що підтримують сходові прольоти, або є самонесучими, тоді вони мають точки опори тільки у верхній і нижній частинах прольоту.
Больц — несуча форма у вигляді огородження. Сходи на больцах сходи одним торцем за допомогою стійок кріпляться до поручня, а іншим торцем - до стіни. Подібні сходи здаються дуже легкими і як би «висячими» у просторі, на перший погляд, збільшуючи площу приміщення.
Опорна стійка — центральний стовп гвинтових сходів, як правило, що приймає на себе основне навантаження.
Несуча конструкція буває залізобетонною, деревяною й металевою. Кожна може облицьовуватися й декоруватися іншими матеріалами: деревом, натуральним каменем, металом (нержавіючою сталлю, куванням, литтям), склом, керамічною або керамогранитною плиткою та ін. Нерідко матеріали сполучаються - метал/дерево, метал/натуральний камінь, метал/стекло.
Традиційний матеріал для зведення сходів - деревина. Найпоширеніші породи - дуб, бук, ясен, клен, сосна. Застосовується тільки висушена деревина (при вологісті 6-12%), притім косоур, тятива, опорний стовп, сходинка, підсходинка, поручень, балясина склеюються з декількох брусків, - все це для того, що виріб не розтріснувся при коливаннях температур. Крім того, щоб уникнути наступних деформацій геометрія всіх виробів повинна бути ідеальною.
Ще до встановлення сходів поверхня деревини звичайно покривається лаком (безбарвним, кольоровим), рідше маслом. Лак моментально висихає, робить сходи зносостійкими, однак ходити приходиться, власне кажучи, не по «живому» дереву, а по плівці. Крім того, відновити лакове покриття, що витирається згодом, без перешліфовки не вийде. Нарешті, таке покриття досить слизьке. Масло, навпроти, проникає на кілька міліметрів вглиб поверхні, проявляючи текстуру деревини. Правда, на щаблях, покритих лаком, відносно швидко зявляються подряпини. Проте, масло легко відновити, хоча варто мати на увазі, що воно й сохне довше, ніж лак, і наноситься в кілька шарів із проміжним висиханням. Зверніть увагу: деревяні сходи встановлюються після завершення всіх опоряджувальних робіт, а до цього переміщатися з поверху на поверх потрібно по тимчасовим сходам.
Монументальний і багатий зовнішній вигляд у сходів, облицьованих натуральним каменем (несуча конструкція, як правило, залізобетон). Широко розповсюджені наступні породи каменю - граніт і мармур. Обидва матеріали довговічні, але на екстерєрних сходах краще застосовувати граніт, у складі якого є кварц, що має твердість 7 по шкалі MOHS. Мармур менш стійкий до абразивного зношування (3 по шкалі MOHS). З огляду на те, що на підошвах взуття завжди є пісок (той же кварц), подряпати цей камінь досить легко. Однак для сходів усередині приміщення мармур цілком підходить.
Для зовнішніх сходів, крім іншого, важливий тип поверхні камяних сходинок, оскільки взимку переміщення по них повинно бути безпечним. Полірований камінь тут виключений. Шліфований — теж не найкраще вирішення питання, тому що нерівність (шорсткість) становить не більше 0,2 мм і не дає потрібного ефекту. Зате годиться бучардированний — з поверхнею, яка є шорсткою за рахунок механічної обробки бучардою. Правда, такий камінь швидко брудниться, тому його потрібно регулярно чистити. Нерідко бучардують тільки окрему протиковзку смугу (або кілька смуг) — по зовнішньому краю сходинки. Оптимальний варіант — термооброблена поверхня: верхній шар граніту піддається дії вогню, в результаті чого отримуємо злегка шорсткувату поверхню, що рятує від падіння зі сходів, а також не така «притягуюча» до себе бруд, як бурчдована.
У випадку металевих сходів основу й сходинки виготовляють, як правило, із профільованої нержавіючої сталі або литого чавуну. Каркас із «нержавійки» дуже легкий (звичайно пустотіла труба), тому підходить для гвинтових сходів, навантаження яких на перекриття звичайно найвище. Крім того, деякі фірми пропонують металлокаркаси, які встановлюються ще на етапі загальбудівельних робіт, вирішуючи тим самим питання переміщення робітників і будматеріалів. По закінченні цих робіт каркас облицьовується.
Варто відзначити й сталевий шарнірний косоур, завдяки якому легко виконати криволінійну основу. Для обробки пристрою огороджень використовується та ж «нержавійка», кольорові метали (латунь, мідь). Особливою виразністю відрізняються куті сходи, нерідко покриті патиною, що створює «ефект старовини».
