Коцюбинський ліс можуть вирубати під офіси й житло, а приводом для цього є розмови столичної влади про міфічну українську «кремнієву долину»
Зичні назви — на кшталт «силіконова долина», «кремнієва долина» — бентежать голови українських чиновників і політиків, які розраховують, використовуючи їх у своїй риториці, «купити» українців. Так, кандидат у нардепи від ПР Валерій Борисов обіцяє Троєщині власну «силіконову долину». Однак він не один «кремнієвий» піонер у Києві й про створення тут «інтелектуального раю» уже давно розповідає столична влада. Так, нещодавно заступник голови КМДА Руслан Крамаренко заявив, що навіть компанія Google готова підписати контракт про співпрацю з інноваційним парком Bionic Hill (власне, цей парк і має стати київською «силіконовою долиною»), укотре наголосивши, що міфічна українська «кремнієва долина» обростає вірогідними інвесторами. Та з огляду на світову практику, є великі сумніви, що КМДА зможе реально реалізувати такий проект. А от землі в зеленій зоні під нього вже найближчим часом можуть освоювати.
Нагадаємо: на початку року столична влада визначила майданчик загальною площею 147 га у Святошинському районі на території Коцюбинського лісу під будівництво інноваційного комплексу для інтелектуальної праці й комфортного життя його мешканців. Там планується розмістити бізнес-інкубатори, університет, готелі, спорткомплекс, торгово-розважальний центр, житлові будинки, школи й дитячі садки, приміщення для українських і закордонних компаній, які працюють у сфері IT-технологій, венчурні фонди й відділення банків. Перші 15 тис. м2 офісних приміщень чиновники обіцяють здати вже 2014 року. Крім цього в КМДА пообіцяли побудувати під’їзну дорогу від кільцевої автодороги до території технопарку, підвести необхідні інженерні мережі, запустити спеціальні міські автобуси «Bionic Hill» від найближчих станцій метро «Академмістечко», «Берестейська» і з центру міста. Такий собі райський куточок для айтішників з усіх регіонів України й світу (а планується створення 35 тис. робочих місць), що буде основним донором столичного бюджету. А за прогнозом Руслана Крамаренка, після створення Bionic Hill «Київ має шанс стати місцем розташування офісів міжнародних IT-компаній і центром інновацій у Східній Європі».
На реалізацію проекту, за скромними підрахунками чиновників, необхідно не багато не мало — $1 млрд. Однак іноземні інвестори не поспішають вкладати в Bionic Hill, а всі заяви про готовність стати партнером проекту містять ключове слово «можливо» і не доходять далі підписання меморандумів. Як показує успішний досвід розвитку інноваційних комплексів у країнах Європи й США, усі великі технопарки розташовуються поблизу технічних вишів, випускники яких отримують можливість знайти роботу за кілька кроків від альма-матер, а компанії — висококваліфікованих фахівців. Так знаменита Кремнієва долина в Каліфорнії розташована на території Стенфордського університету, а перший шведський технопарк Ідеон у місті Лунде, що з XVII ст. є традиційним центром університетської освіти, тут функціонують 15 ВНЗ. І таких прикладів безліч, ось деякі: дослідницький парк університету Херіот-Уатт в Единбурзі, науковий парк Трініті-коледж у Кембриджі, Левен-Ла-Нев у Бельгії та ін.
Для найбільших технопарків характерна наявність пільгового оподатковування, підготовлених команд менеджерів, а також кількох «якірних» фірм, які взяли на себе довгострокові зобов’язання і забезпечують фінансову життєздатність структури.
У проекті ж Bionic Hill будівництво наукового центру тільки планується. Тому для реалізації проекту, його ініціаторам необхідно не тільки залучити інвесторів і орендарів, вони ще й мають подбати про забезпечення кадрового потенціалу в науковій сфері. Тобто спочатку розрахунок робиться на те, що земля, приміщення й інвестиції самі забезпечать успіх технопарку. Але як показує світовий досвід, такий розрахунок неправильний.
За словами керівника департаменту уніфікованих комунікацій системного інтегратора IT-Solutions Івана Зиміна, в Україні вже є досвід створення технопарків, однак їхня ефективність дуже низька. «Українське законодавство з 2005 року ніяк не стимулює сегмент інновацій, на відміну від європейських IT-інкубаторів, які мають пільгове оподатковування, і перші кілька років узагалі не сплачують податків. В Україні цей сценарій уже провальний», — переконаний Зимін, пишуть Коментарі. За його словами, якщо ж концепцію технопарку ретельно не продумають, є ймовірність, що Україна повторить сценарій Росії, де, за статистичними даними за 2011 рік, більшість московських технопарків перетворилися на бізнес-центри: із 27 технопарків, розташованих на території Москви й Московської області, тільки чотири відповідають цьому поняттю.
До того ж, IT-галузь в Україні вже давно працює за віддаленим принципом. Схема проста: компанія орендує невелике офісне приміщення під адміністрацію, а весь інший персонал — працівники інтелектуальної праці — трудяться удома, причому в будь-якому регіоні, незалежно від розташування головного офісу. Таким чином, за рахунок економії коштів на оренді приміщень керівництво компанії збільшує фонд заробітної плати своїх працівників.
Тоді для кого ж планується побудувати таку величезну кількість офісних приміщень, якщо запит на них сьогодні не так великий і навіщо компанія-інвестор вкладатиме кошти в заздалегідь приречений проект? Відповідь напрошується сама — поблизу Києва в зеленій зоні створюється мікрорайон із великою концентрацією офісних приміщень і розвинутою інфраструктурою. І хоча землю виділятимуть під вузькопрофільне будівництво, однак в українських реаліях зведені приміщення завжди можна легким рухом руки перепрофілювати. Тут же варто додати, що попри широко проанонсоване будівництво технопарку, представники столичної влади ні словом не згадали, як же вони збираються забудувати таку величезну територію, розташовану в лісовій зоні, не знищивши при цьому Коцюбинського лісу, який раніше Олександр Попов так завзято захищав від вирубки.
