У столиці Полісся невідомий покалічив адвоката Романа Орєхова, який представляє інтереси обманутих інвесторів ТОВ «Олвіта-Буд».
«Це трапилося 16 січня. Все відбулося дуже швидко: серед білого дня йду по вулиці, говорю по мобільному телефону і раптом сонце згасло. Коли воно знову включилося, я лежав на тротуарі в калюжі крові, а схилилися наді мною люди намагалися зрозуміти, чи живий я чи мертвий. Били мене, швидше за все, якийсь залізякою - травми були серйозні. Намагалися зламати колінні суглоби, але трохи промахнулися. Я от думаю, хто це був: клієнти? Навряд чи. Опоненти? Цілком можливо. Я адже юрист-господарник і знаю досить багато. Часом навіть керівник підприємства не володіє тим обсягом інформації по справі, яким володіє його представник у суді. Тому, позбувшись від адвоката свого опонента, можна затягнути процес або ж взагалі заморозити його. Думаю, мене мали намір «відключити», та ще й залякати ...
Я представляв інтереси керівника будівельної фірми «Термобуд-Житомир», яку хотіли зробити козлом відпущення в справі будівельної компанії «Олвіта-Буд». Тієї самої, яка в якості генпідрядника будувала елітний житловий комплекс в Житомирі, та так і не побудувала. Тепер представляю інтереси обманутих інвесторів.
Є близько сімдесяти осіб, які інвестували в свої майбутні квартири цього забудовника. При цьому велика їх частина виплатила повну вартість житла. У сумі внески склали близько 24 мільйонів гривень. Всього ж актів виконаних робіт підписано з різними організаціями на 39 мільйонів. При цьому фактично виконано робіт не більше ніж на 12. І то з натяжкою. Зате ТОВ «Олвіта-Буд» із фонду фінансування будівництва, утримувачем якого є «Західінкомбанк» (його київський офіс), отримало на свій банківський рахунок 23,5 мільйона. Колосальна діра! І діра ця має документальні підтвердження.
«Термобуд» - це будівельна фірма, у неї техніка, робітники, інженери ... Вона стала субпідрядником у «Олвіта» в самий останній момент, перед зупинкою будівництва. Попередні субпідрядники, які гнали шлюб, пішли.
Схема була вибудувана таким чином: ТОВ «Олвіта-Буд» - це забудовник, замовник робіт. Під ним - АТЗТ «Олвіта», це генпідрядник. Там керівник і один із засновників «Олвіта-Буд» - нинішній глава КП «Житомиртеплокомуненерго» Дмитро Рогожин. А якийсь Олег Стецюк - засновник, якому належать 50% в статутному капіталі. У «Олвіте», навпаки, директор - Олег Стецюк. Він же разом з Рогожиним співзасновники цієї структури. І ось вони знайшли, вибачте, лоха у вигляді ТОВ «Термобуд-Житомир», яке повинно було продовжити будівництво і стати козлом відпущення.
Найважливіша ланка у схемі - фонд фінансування будівництва, утримувачем якого є київський офіс «Західінкомбанку». По ідеї, цей фонд повинен бути інструментом захисту інтересів інвесторів, зобов'язаний контролювати, скільки і чого будується, і відповідно до прийнятих забудовником актами виконаних робіт здійснити проплати. Гроші з фонду потрапляють на рахунок замовника-забудовника. Той залишає собі маленьку маржу, а решту перераховує генпідряднику, який знову-таки залишає собі свою маржу, а решту передає кінцевому виконавцю робіт - субпідряднику, який розраховується з постачальниками, платить зарплати робітникам і так далі.
Так повинно бути по схемі. На ділі ж до субпідрядника - ТОВ «Термобуд-Житомир» - гроші практично не доходили. Він отримав лише півмільйона гривень плюс 21 квартиру загальною вартістю близько 3 мільйонів гривень. Однак «Термобуд» потрібно придбавати будматеріали. Він розраховується з Житомирським силікатним заводом десятьма квартирами - грошей-то у нього немає! І ще залишився винен.
Крім грошей інвесторів, «Західінкомбанк» дав забудовнику ще й кредит у шість мільйонів гривень для дофінансування будівництва. Ці кошти також пройшли повз «Термобуд». За них керівництво обох «Олвіта» набуває у самих себе і для себе майбутні квартири! А коли «Олвіта» звалилися, їх власники Рогожин і Стецюк (як і всі купили житло) теж опинилися серед постраждалих інвесторів. Так-так, від самих себе постраждалих!
Що стосується «Термобуд», така організація дуже була потрібна керівництву «Олвіта» і «Олвіта-Буд», оскільки ні та, ні інша не могли будувати самостійно - ні фахівців, ні техніки, ні відповідного досвіду у них не було. Зате все це було у ТОВ «Термобуд-Житомир», яке було просто щасливо від того, що отримало дуже велике замовлення. Фірма завзято взялася за справу, але замовники тримали її на дуже короткому повідці: коштів виділяли рівно стільки, щоб компанія могла по мінімуму розрахуватися з постачальниками. Отже, процес йде, люди вкладають гроші ...
І тут з'ясувалося, що в проект закладені дуже великі квартири - по 200 квадратних метрів і більше. Такі практично не продаються. Звернув увагу на це саме «Термобуд». І з дозволу обох «Олвіта» почав перепланування. Квартири з невеликою площею починають купувати активніше. «Термобуд» будує, «Олвіта-Буд» приймає. Робота кипить. От тільки грошей фірма, як я вже говорив, практично не бачить. «Олвіта» годують її обіцянками, а потім відписують квартири, якими товариство з обмеженою відповідальністю розраховується з постачальниками.
І ось в один прекрасний день будівництво зупинилося, грошовий струмочок вичерпався. Змінилося керівництво «Західінкомбанку». Нова його адміністрація приїхала в Житомир подивитися на хід будівництва. Директор «Термобуд» Віктор Борисенко до неї з претензіями: «Ви чому гроші на будівництво не перераховуєте?! »А банкіри з подивом:« Ми фінансуємо! Вон 24 мільйони гривень перерахували! »
І Борисенко пред'явив свої претензії до «Олвіта»: мовляв, квартири квартирами, а робочим платити треба! Буквально через два-три дні після цього інциденту його з будмайданчика і викинули: сказали, що в його послугах більше не мають потреби. При цьому техніка та інше майно «Термобуд» залишилися на майданчику, а фірма опинилася біля розбитого корита: нічого, крім боргів та десятка ефемерних квартир у недобудованому будинку. А адже «Західінкомбанк» при колишньому керівництві примудрився перерахувати «Олвіта» практично весь фонд фінансування будівництва. У злощасному будинку, судячи з документів, повинні були вже вестися оздоблювальні роботи!
І ось захвилювалися інвестори: введення будинку в експлуатацію вже двічі відкладався, а тут будівництво і зовсім зупинилося. Що ж роблять Дмитро Рогожин з Олегом Стецюком? Вони звертаються до прокуратури з вимогою притягнути до відповідальності керівника ТОВ «Термобуд-Житомир» Віктора Борисенко. За те, що він нібито отримав на силікатному заводі одна кількість будматеріалів, а на будмайданчик завіз набагато менше. Однак всі силікатні блоки (і це в ході слідства стало ясно) виявилися на місці. Справа в тому, що по ходу будівництва була зроблена суттєва перепланування: з величезних 200-метрових квартир робили кілька маленьких. Зрозуміло, на це пішло більше будматеріалів. Тим не менше прокуратура кримінальну справу порушила, але лише через півтора року слідство розібралося, що зовсім не «Термобуд» стягнув гроші. Отримавши разом з квартирами та живими грошима менше чотирьох мільйонів, компанія побудувала на сім мільйонів (раніше інші субпідрядники виконали робіт ще на п'ять мільйонів). При цьому банк профінансував будівництво на 24 мільйони гривень. Питається: де ще 12?! »Відповідь на це питання все ще шукає слідство.
А що ж Дмитро Рогожин? Його таланти гідно оцінила міська влада - поставила керувати КП «Житомиртеплокомуненерго», щоб максимально ефективно освоїти 15 мільйонів євро кредитів, наданих Європейським банком реконструкції та розвитку під гарантії українського уряду для модернізації житомирських тепломереж. І це призначення цілком можна розглядати як відповідь мерії обдуреним інвесторам, які ходять з транспарантами і влаштовують пікети. Вражаюче, але житомирські влади демонстративно сіли в один човен з людиною, яку безпосередньо пов'язують з аферою «Олвіта»!
Мери міняються, а Рогожин непотоплюваний. Значить, він всіх влаштовує! Ну а ошукані житомиряни змушені викручуватися самостійно. Велика частина інвесторів будівництва злощасного будинку вирішила створити своє господарське товариство і таки добудувати будинок. Так з'явилося товариство з обмеженою відповідальністю «Ле Мізерабль», яке сьогодні претендує і на статус забудовника, і на землю під будмайданчиком. Може, щось і вийде, якщо, звичайно, до того часу, коли будуть пройдені всі судові інстанції, остов будинку не розвалиться і якщо герой нашого оповідання Роман Орєхов доживе до цього щасливого дня. Саме він, як неважко здогадатися, представляє інтереси інвесторів. Перший «Гонорар» у вигляді розбитої голови і зламаної ноги він вже отримав.
