Рівень водоспоживання води в Києві набагато перевищує середню величину споживання води в інших країнах Європи. В результаті міські системи водовідведення, що складаються з каналізації системи очищення стічних вод, не витримують надмірного навантаження.
Фактична витрата стічних вод, які регулярно надходять на очистку, в даний час складає близько 1 млн. кубометрів на добу. За словами почесного голови громадської організації "Екологічно чисте майбутнє" Ігоря Вільдмана, наразі середньостатистичний киянин використовує 430 л води на добу. "З них близько 80% йдуть на так звані побутові проблеми. Через це як використана, так і чиста вода (наприклад, що капає з крана або підтікає зі зливного бачка) знову опиняється в системі водовідведення", - уточнює експерт.
Тому зараз питання введення локальної очистки стічних вод перед їх скиданням у каналізацію для підприємств та відмови рядових споживачів від зайвої хімії, зокрема, пральних порошків, що містять фосфор, особливо актуальні.
"Київ, як і інші міста України, гостро потребує реформи і модернізації водного сектора житлово-комунального господарства", - зазначає Ігор Вільдман. Справа в тому, що свого часу очисні споруди в містах України будувалися з розрахунку, що в загальній масі стічних вод, які будуть надходити на очистку, 60% становитимуть господарсько-побутові, а 40% - стічні води промислового походження.
Вважалося, що вони мають різний генезис забруднення і тому можуть розбавляти один одного. Частка правди в цьому дійсно є, адже промисловість дає такі забруднення, як, наприклад, важкі метали, феноли, нафтопродукти, поліароматичні з'єднання тощо. Тоді як господарсько-побутові стічні води містять перш за все органічні забруднення, сполуки азоту та фосфору, синтетично активні поверхневі речовини тощо.
Однак розвиток міст, зокрема Києва, показало, що прогнози проектувальників не збуваються. "За останнє десятиліття в столиці та інших мегаполісах активно розвиваються підприємства харчової промисловості (кулінарні цехи, кафетерії, ресторани, піцерії, закусочні), які теж зливають використану воду в міську каналізацію. При цьому їх складові забруднення генетично схожі зі складом господарсько-побутових стічних вод. Саме тому вітчизняні водоканали останнім часом зіткнулися з гострою проблемою. Виявилося, що вони не в змозі забезпечити достатнє очищення стічних вод від сполук азоту та фосфору, а також по дотриманню параметрів очищення води від ряду органічних речовин", - говорить Ігор Вільдман.
Вік міської каналізації і водопровідних систем, що знаходяться під землею, в залежності від віку мікрорайону, складає 30-60 років. Залізобетонні труби, використовувані в колекторах, піддаються зовнішньому і внутрішньому впливу. В результаті - агресивне середовище роз'їдає бетон, приводячи до його морального і фізичного зносу. "Занадто дірява міська каналізація забруднює навколишні ґрунтові води. При цьому попадання стічних вод у водопровідні мережі - питання часу та обставин (наприклад, при відключенні подачі питної води). У ці моменти через утворення так званих порожнеч ґрунтові води, забруднені стічними водами, потрапляють у водопровідні системи, а з них - в крани киян", - констатує Ігор Вільдман.
Система водовідведення Києва поділена на 13 каналізаційних басейнів. А протяжність каналізаційних колекторів по всьому Києву становить близько 2,5 тис. км, повідомляє ТСН. За словами Ігоря Вільдмана, заміна фізично зношених колекторів, так само як і водопровідних систем, є одними з найбільш витратних пунктів капітального будівництва.
