— Шукали варіант спорудження недорогого житла. Обрали технологію екологічного будівництва. Не хотілося все життя заробляти на хату, що врешті буде нікому не потрібна. Готові відмовитися від зайвих квадратних метрів, які треба прибирати, опалювати й ремонтувати, — говорить 32-річний Василь Демків з Івано-Франківська. У селі Черніїв за 7 км від обласного центру зводить будинок.
— Помешкання на 40 "квадратів". Працюю з двома друзями. Один — дизайнер з організації простору. Другий знається на енергоефективності. Якщо наймати будівельників, треба викласти 100 тисяч гривень. Самотужки побудуватися дешевше.
В основі — дерев'яний каркас. Утеплюємо стіни тюками житньої соломи. Її на Тернопільщині мені віддали безкоштовно. Заплатили тільки за доставку та роботу трактора, який із соломи зробив тюки. Жито кисле, його не їдять гризуни. Вкрите природним воском, солому не потрібно обробляти. Щоб щільно спресувати її в дерев'яний каркас, змайстрували з друзями прес. На матеріали для нього витратили майже 20 тисяч гривень. Готова солом'яна панель коштує 2 тисячі гривень. Прес стискає солому так, що всередині не залишається повітря. Це гарантує пожежну безпеку, тепло. Стіни потім поштукатуримо глиною. Якщо в 20-градусний мороз такий будинок нагріти до плюс вісімнадцяти і вимкнути опалення, за добу він охолоне тільки на два градуси. У домі буде санвузол, кухня, вітальня, спальня для нас із дружиною, гостьова кімната і спальня-мансарда для дітей.
Робимо житло максимально незалежним від ресурсів. Вода — з криниці, електроенергія — від вітряка на подвір'ї. Також експериментуємо з сонячним колектором, аби мати гарячу воду. Кілька разів переплановували простір, щоб ефективніше використовувати енергію сонця.
Такі хати можуть простояти до 100 років. Але ми не зосереджуємося на довговічності. Технології швидко змінюються. Будинки стають тягарями. По селах багато прикладів — люди набудували хати на два-три поверхи, а самі мешкають у "врємянках". Або родина живе тільки на першому поверсі. Вважаю, що не варто будувати дім для всієї сім'ї. Включаючи онуків. Бо діти виростуть і не схочуть обслуговувати хороми в селі.
Ще не знаю, чи житимемо в цій хаті з родиною. Може, відкриємо там невелику пекарню або дитсадок.
