Як показав досвід низки країн, опора на власні ресурсні та промислові можливості в значній мірі допомагає економіці проходити кризові часи без великих катастроф. Однак не у всіх держав виходить скористатися цим рецептом
Циклічність економічних криз давно вивчена, і настання важких часів в економіці в багатьох випадках вдається передбачити. Наприклад, криза на фінансових ринках США і світу 2008 р. прогнозувався експертами, у тому числі лауреатом Нобелівської премії з економіки Джозеф Стігліц ще за два роки до його початку. Одночасно, що почалася з нинішньої зими фаза світової економічної кризи, пов'язана з бюджетними труднощами країн ЄС, зокрема, Греції та Іспанії, також була передбачена економістами задовго до початку проблем.
Сьогодні ситуація на фінансових ринках в ЄС продовжує стрімко погіршуватися - курс євро досяг чергових рекордів падіння. І вже ні у кого не викликає сумнівів, що літо буде дуже важким як для європейської, так і для світової економіки.
Зокрема, тема кризи в ЄС стане головною темою обговорення на майбутньому саміті «Великої вісімки» в американському Кемп-Девіді.
У той же час, прогнозуючи наслідки описаних подій для України, звичайно говорять про загрозу скорочення експорту і припливу іноземних інвестицій в країну і набагато рідше про те, до яких результатів для нашої країни може призвести нестабільність в країнах - зовнішніх постачальників тієї чи іншої продукції.
По суті, аналіз загроз зовнішнім закупівель в Україні прийнято виконувати тільки в паливно-енергетичній сфері. І ця робота вже призвела до створення програм, націлених на автономність країни на предмет її енергобезпеки.
Між тим в умовах світової глобалізації останніх 10-15 років економіка Україна стала вельми залежною не тільки від газу, а й від багатьох інших зовнішніх товарних поставок. Приміром, в останні п'ять років симпатії вітчизняних металургів завоювали китайські вогнетривкі матеріали, що закономірно веде до запустіння відповідної ніші у вітчизняній економіці.
Тим часом зрив зарубіжних поставок цієї сировини ставить під загрозу роботу металургії - основного експортера нашої країни. У зв'язку з цим виникає питання: на якому мінімально допустимому рівні слід підтримувати роботу вітчизняних вогнетривників, щоб перебої в поставках не нашкодили сталеварам.
Аналогічна вогнетривами ситуація складається і в області поставок феросплавів. Різке збільшення частки імпорту цієї сировини в останні роки вже призвело до низки конфліктів і без допомоги світової кризи. У першому кварталі цього року внутрішнє виробництво феросплавів в Україну скоротилося на 26,7%.
Настільки істотне падіння завантаження підприємств кольорової металургії відбувалося на тлі загального зниження в січні-березні обсягів експорту вітчизняними метпідприємствами, які є основними постачальниками валюти в країну, на 11,3%. При цьому імпорт сталевої продукції в країну зростає - за перший квартал він виріс на 62,7% в річному численні.
Наведені цифри говорять самі за себе і досить чітко характеризують картину того «зачепила», з яким Україна входить в чергову хвилю світової кризи.
Відповідь на питання, що робити в ситуації, що складається, дає світова практика. Наприклад, Японія довгі роки дуже жорстко обмежує поставки сільгосппродукції в країну, роблячи ставку на розвиток внутрішнього сільського господарства. І хоча ціна імпортного рису значно нижче, ніхто не збирається віддавати імпортерам ринок - все добре пам'ятають про потенційну можливість блокади морських шляхів поставок на острови.
Схожим чином надходять і США, обмежуючи видобуток вуглеводнів на своїй території з метою збереження внутрішнього паливно-енергетичного резерву, або ЄС, надає субсидію власних сільгоспвиробників у розмірі третини бюджетних витрат.
Таким чином, перед обличчям наступаючого кризи є всі підстави зробити ставку на внутрішню промисловість і власні джерела сировини. Так, як, наприклад, це вже зроблено в енергетиці - навіть при перебоях з поставками газу вугільники і атомники не дадуть енергосистемі зупинитися. Крім того, не можна забувати і силу законодавчих ініціатив. Як відомо, вийти з кризи 1998 р. вітчизняним металургам допоміг закон про спеціальний економічний експеримент у галузі.
Як тільки сталеварам знизили податки - через два роки вся країна стала на шлях впевненого зростання. Не виключено, що Україна перед загрозою насувається економічного колапсу доцільно повернутися до використання в базових галузях промисловості позитивного досвіду минулих років.
