— Дезінфікую погріб раз на два роки, — каже Олександр Литвин, 56 років, із Броварів. — Ідеальну температуру та вологість під землею забезпечити важко. Хоч як провітрюй, а гниль і пліснява все одно наростає.
Пластмасові ящики миє водою з содою та господарським милом, дерев'яні просушує. На стелажах міняє прогнилі дошки. Обмітає павутиння. Плісняву зішкрібає ножем і випалює паяльною лампою.
— Обкурюю погріб курилкою для бджіл. Треба, щоб не горіло, а диміло. Дим знищує плісняву й грибки, відлякує гризунів, бо ті не переносять запаху згарища.
Стіни білить вапном. Підлогу посипає сухим піском. Робити це краще в суху сонячну погоду. Інакше погріб натягне вологи ще більше.
— Полиці мию водою з хлоркою. На відро вкидаю столову ложку, — каже Марія Сташук, 72 роки, із Чернігова. — Як добре висохне, вибілюю всередині та знадвору вапном із мідним купоросом. Так дошки взимку лишаються сухі.
Жінка насипає в кілька коробок кам'яну сіль. Ставить попід стінами.
— Це вбиратиме зайву вологу і слугуватиме пасткою для слимаків.
Розтрушує по кутках відро попелу.
— А це від мишей. Як забіжить яка — одразу чкурне геть.
