— Замінили стіл для свого 12-річного сина. Старий був лакований, трохи занизький. Горбився над ним. Новий вибрали з розсувними ніжками — щоб стільниця підіймалася, як виросте, — розповідає 38-річний Валентин Рябчук із Харкова.
— Стільниця має бути глибиною не менше 60–80 сантиметрів, ширина — не менше метра, — каже харківський педіатр Людмила Шевченко, 48 років. — Щоб перевірити, слід посадити за стіл дитину. Якщо може вільно розкласти лікті, а ноги зігнуті під прямим кутом і торкаються підлоги, стіл підібрано вірно.
Варто звертати увагу на якість деревини, з якої стіл виготовлений. Найкраще — щоб там було мало фарб, лаків і клею.
— Не підходять для дитячих меблів полімерні матеріали, лакове покриття. Це передовсім — робоче місце. Дитина буде там розливати фарби, ліпити з пластиліну, дерти циркулем, — розповідає менеджер меблевого магазину Артур Мальцев, 37 років, із Харкова. — Навіть найакуратніший школяр матиме чимало нагод пошкодити покриття. Стіл має бути таким, щоб учень не боявся за нього та відчував, що за пошкодження ніхто не каратиме.
Найкращі матеріали для стільниці — пресовані з натуральними клеями та з якісної деревини.
— Найпоширеніший матеріал для корпусних меблів — деревинно-стружкова плита. Вона міцна, не шкідлива. Ламінована — дешевша, але й небезпечніша для здоров'я. Для неї має бути сертифікат відповідності безпеці. МДФ (деревоволокниста плита середньої щільності) — дорожче. Але за безпечністю не поступається натуральному дереву.
