Вітчизняні економісти впритул займаються дослідженням природи української інфляції. Тільки при встановленні справжніх причин її виникнення можна ефективно їй протидіяти. Проблема актуальна ще й тому, що економіка країни найближчим часом ризикує зіткнутися з не менш неприємним явищем, ім'я якому дефляція.
Лукаві цифри
7 травня Держстат опублікував черговий звіт про інфляційні процеси і динаміку поведінки споживчих цін. На перший погляд, є чому радіти: у квітні товари не дорожчали. А якщо зіставити квітня 2012-го з аналогічним періодом минулого року, то приводів для оптимізму ще більше: роздрібні ціни зросли лише на 0,6%. Насправді ситуація насторожує виробників: їхні витрати на виробництво промислових товарів, у порівнянні з березнем, збільшилися на 3,7%, і на 6,9% щодо квітня минулого року.
Мало хто спокійно поставиться до інформації Держстату Україні. Але, врешті-решт, проти тих, хто буде справедливо стверджувати, що дорожчали, наприклад, бензин і фільтри для води, знайдуться і ті, хто не менш справедливо вкаже на здешевлення картоплі та цибулі. Загалом, ми будемо спиратися на дані держоргану.
Є два основних пояснення настільки помітною диспропорції між цінами виробників і роздробу. Перше: платоспроможний попит населення залишається на досить низькому рівні. Виробники і раді були б перенести свої збільшилися витрати через зростання вартості палива, електроенергії, інших витратних матеріалів на плечі громадян, але розуміють, що ті елементарно не зможуть тоді купувати їхню продукцію. Друге: незважаючи на вищеописане обмеження, вітчизняні виробники через нестабільність економічної ситуації все одно закладають в ціну своєї продукції девальваційні ризики та інфляційні очікування. Поки від цього страждають торгово-посередницькі організації. Але довго Чи зберігатиметься такий стан? Навряд чи. Найближче наслідок подібного дисбалансу - дефляція, більш віддалена перспектива - Зростання споживчих цін.
Хрін редьки не солодший
За 21 рік незалежності країни ворогом номер один для її економіки вважалася інфляція. Населення обгрунтовано скаржилося на безперервне зростання вартості товарів і послуг та знецінення грошей. У свою чергу виробники підвищували ціни не тільки через жагу наживи, але й тому, що через інфляцію постійно збільшувалася собівартість випускається ними.
Складається зараз ситуація дозволяє припустити, що другий раз в історії Україна нас чекає дефляція (перший раз це явище зазначалося в червні-вересні 2002 року). Під дефляцією увазі падіння цін.
Здавалося б, кращого і придумати не можна: громадяни задоволені, влада потирає руки в надії на зростання рейтингу напередодні виборів. Але все набагато складніше. Якщо дефляція спостерігається впродовж одного-двох кварталів, то виробники починають скорочувати обсяги випуску товарів і, отже, штат співробітників. Чи добре це? Питання риторичне.
Перерахую ряд негативних наслідків дефляції. По-перше, зниження цін на товари і послуги неминуче призведе до зменшення прибутку підприємств, змусить їх скорочувати штат, заробітну плату. По-друге, може впасти банківський відсоток. Тоді НБУ позбудеться одного з найважливіших важелів управління економікою (хоча він і зараз не може похвалитися тим, що ставка рефінансування Нацбанку грає роль, скільки-небудь гідну свого високого імені). По-третє, промислові компанії і виробники аграрної продукції зазнають втрат на банківських позиках, оскільки їх умови були зафіксовані до падіння цін на промислову та сільськогосподарську продукцію. По-четверте, попит на товари, незважаючи на їх дешевизну, може і не піднятися: покупці просто стануть чекати ще більшого здешевлення певної продукції. До речі, нагадаю, що Велика депресія в США супроводжувалася не інфляцією, а саме дефляцією.
З вогню та в полум'я
Помилково стверджувати, що стримування зростання цін - це невірний шлях. У розвинених економіках уряду прагнуть контролювати рівень інфляції, але не придушувати її зовсім. Бо теорією і практикою доведено: помірна, на рівні 1,5-2,5% в рік, інфляція, з одного боку, не створює надмірних незручностей населенню, а з іншого, підтримує стабільне економічне зростання.
В Україні очікується дефляція. Але небезпечні не тільки її вищеописані негативні наслідки. Не менш страшним може бути те, що приблизно через півроку в країні стагнація або зниження цін може різко змінитися їх ростом. Що робить компанія, коли відчуває грошовий голод через зменшення обсягів продажів, коли відчуває фінансову нестійкість, наприклад, внаслідок того, що кредит вже взято, перекредитуватися непросто, а ринок розширюється не так, як хотілося б, а то й зовсім звужується? В цьому випадку питання про можливість підвищити ціни завжди буде стояти на порядку денному. І навіть без зростаючих витрат на електроенергію і газ. Тому що наявність ліквідних активів (насамперед грошей) - перша умова існування компанії. До цього варто додати і міркування про прямі витрати, які несе фірма в разі кредитування. У першу чергу в умовах зниження обсягів продажів вкрай складно виплачувати відсотки по позиці.
А якщо з урахуванням вищевикладеного до осені на ринок виплеснеться серйозну кількість грошових коштів, отриманих населенням у вигляді «соціальних ініціатив »глави держави для передвиборного задобрювання? У міру надходження обіцяних 16-18 млрд грн на споживчий ринок виробники і торгують в роздробі компанії (ті, запас міцності яких дозволить встояти під час очікуваної річної дефляції) з успіхом відіграють все раніше понесені втрати. Віділлються кішці Мишкін сльози. Що, до речі, вже визнав міністр праці та соціальної політики, який заявив про майбутній зростанні цін саме внаслідок реалізації масштабних передвиборних виплат. Таким чином, досить реальним виглядає сценарій черговий розбалансування в ціновій політиці, яку громадяни відчують на своєму гаманці.
Додатковим потенційним чинником інфляційної тривоги також є ситуація у монетарній сфері. Збільшення припливу іноземного капіталу (на проведення передвиборної кампанії в країну прийде чимало грошей з-за кордону) в цьому році, крім позитивного впливу на можливість утримання курсу гривні, принесе і нові проблеми в монетарній сфері: НБУ не має механізмів компенсації інфляційних ефектів припливу коштів по рахунку руху капіталу платіжного балансу. Таким чином, незважаючи на в цілому сприятливі дані по інфляції з початку року, можна говорити про майбутній загостренні цінової напруженості, очікуване до кінця року. Підвищення світових цін на сировину та енергоносії, приплив «гарячого» іноземного капіталу за відсутності достатніх коштів монетарної політики, а також загроза наростання інфляційних очікувань - всі ці фактори негативно вплинуть на динаміку інфляції в нашій країні.
Не ділом, а словом
Насправді ситуація, коли зростання грошової маси призводить до зниження темпів зростання цін, можлива. За умови, що економічні суб'єкти готові до інвестицій.
Головне питання полягає не в кількості грошей в економіці, а в каналах їх обігу. Керівникам фінансових та економічних відомств країни слід задуматися про те, що створення умов для направлення перебувають в економіці Україні грошей на реалізацію інвестиційних проектів - Прямий шлях до зниження інфляції. У тому числі і за допомогою зменшення товарного дефіциту. Збільшення виробництва продукції буде пов'язувати так звані гарячі гроші. Адже однією з причин інфляції є перевищення в економіці обсягу грошей над обсягом товарної маси в існуючих цінах. Можна це питання вирішувати шляхом лібералізації імпортної політики. Але набагато далекоглядніші проводити політику створення привабливого інвестиційного клімату.
Система стимулювання повинна бути орієнтована на збільшення власних інвестицій підприємств і фірм, на підвищення завантаження наявного виробничого потенціалу, нормалізацію співвідношення цін внутрішнього і зовнішнього ринків, на зменшення податків на прибуток тих підприємств і фірм, які забезпечують реальне зростання ВВП за рахунок власних інвестицій. Розмови про це ведуться чи не з моменту набуття Україною незалежності. Перейдемо чи до справ?
До осені Україну очікує стрімке подорожчання всіх товарів?
