До 2035 року Україна зможе продавати газ власного видобутку Росії?

Photo

У травні поточного року українська компанія «Чорноморнафтогаз» завершила буксирування самопідйомної плавучої бурової установки «Петро Годованець »на Одеське газове родовище, розташоване в 150 км від кримського берега. Очікується, що до кінця поточного року з її допомогою буде пробурено п'ять нових свердловин. Крім Одеського газового родовища увагу української сторони прикута до Безіменному родовищу.

У Києві розраховують, що до 2015 року сумарний видобуток газу на цих родовищах складе близько 1 млрд. куб. м. Всього ж, згідно з прогнозними оцінками, компанія «Чорноморнафтогаз» планує збільшити видобуток газу з 1 млрд. куб. м, видобутого в 2011 році, до 2 млрд. куб. м до 2015 року і до 3 млрд. куб. м газу в 2017 році.

Україні вже не раз звертала свій погляд на підводні комори Чорного моря. До цього Київ підштовхували дані про потенційні запаси українського шельфу, які оцінюються в 1,5 трлн. куб. м газу. До останнього часу далі гучних заяв справа не йшла. Причини цього слід вбачати в непослідовною державній політиці, відсутності технологій та обладнання, що дозволяють бурити на шельфі Чорного моря. Крім того, для розробки чорноморських родовищ необхідні інвестиції, якими Україною не мала. Ще кілька років тому наводилися оцінки, згідно з якими на збільшення видобутку газу на нерозвіданих ділянках Чорноморського шельфу необхідно близько 20-25 млрд. дол Ці кошти були необхідні для проведення геологорозвідувальних робіт, буріння і створення інфраструктури.

Початок розробки нових родовищ і збільшення обсягів видобутку газу на Чорноморському шельфі на Україну розглядають через призму підвищення енергетичної безпеки і зниження залежності від поставок російського газу. В Києві роблять оптимістичні заяви, стверджуючи, що розробка родовищ на шельфі Чорного моря дозволить досягти енергетичної незалежності. Однак, якщо виходити з прогнозів видобутку газу на родовищах Чорного моря в найближчі роки, видно, що їх обсяги складуть незначну частину від загального споживання. До того ж оцінки запасів родовищ, на яких планується видобуток, говорять про їх вельми скромному потенціалі, який може виступати в якості додаткового джерела вуглеводневої сировини. У зв'язку з цим видобуток газу на Чорноморському шельфі може розглядатися як джерело ресурсів для розвитку південних територій Україні, але не як альтернатива російському газу.

Стратегія України щодо шельфу Чорного моря полягає в тому, що на невеликих глибинах шельф буде розроблятися державної компанією. Розробку родовищ на глибоководній частині передбачається здійснювати за рахунок залучення зарубіжних компаній, які мають новими технологіями і засобами. У цьому році уряд України дало згоду на участь російської компанії ЛУКОЙЛ у розвідці та видобутку нафти і газу на шельфі Чорного моря, які будуть проводитись спільно з компанією «Чорноморнафтогаз». У другій половині року компанія VancoPrykerchenska, відносини з якою не складалися з українським керівництвом протягом багатьох років, повинна приступити до розвідки Прикерченської нафтогазової площі. Компанія Shell проявила інтерес у розвідці Чорноморського шельфу України.

Наступним етапом в розробці шельфу Чорного моря можуть стати угоди про розподіл продукції на Скіфській і Фороському родовищах. Однак їх розробка може зайняти багато часу і зажадати значних коштів. При цьому видобуток газу, яка може бути досягнута на кожному з даних родовищ, не перевищує 3-4 млрд. куб. м газу.

Поряд зі збільшенням обсягів видобутку природного газу на шельфі Чорного моря України планує покривати свої потреби за рахунок видобутку сланцевого газу. В кінці травня на Україну пройшов круглий стіл, на якому була зроблена презентація дослідження «Природний газ і енергетичне майбутнє України ». Головний висновок представленого дослідження полягав в тому, що розробка сланцевих родовищ має значні перспективи.

Між тим розробка сланцевих родовищ також вимагає значних коштів, які необхідно вкладати у розвідку та видобуток цього вуглеводневої сировини. Тому Україна зацікавлена ​​в приході в цю сферу закордонних компаній. Так, в травні 2012 року міжвідомча комісія Україна визначила переможців у конкурсі на укладання угоди з розподілу продукції на Олеському і Юзівському родовищах. Британо-нідерландська концерн Shell виграв тендер на Юзівської площі в Донецькій області, американська компанія Chevron - на Олеської площі у Львівській області. Потім результати конкурсу були затверджені на засіданні українського уряду. За оцінками експертів української геологічної служби, запаси газу на Юзівської площі складають близько 2 трлн. куб. м, а Олеської площі - до 1,5 трлн. куб. м газу. Як заявив міністр екології Україні Едуард Ставицький, промислова розробка родовищ повинна початися в 2017 році і вийти на рівень 15 млрд. куб. м в рік.

Експерти Кембриджської асоціації енергетичних досліджень презентували прогноз видобутку газу в Україну до 2035 року. За їхніми оцінками, щорічні інвестиції у видобуток природного та нетрадиційного газу до 10 млрд. дол дозволять Україна до 2035 року довести обсяг власного видобутку до 60 млрд. куб. м. Головний висновок, зроблений закордонними експертами, чітко вписався в настрої українського керівництва, підтвердивши впевненість офіційного Києва, що через деякий час країна зможе повністю покрити свої потреби в природному газі.

Видобуток газу і нафти на родовищах Чорного моря, як і видобуток сланцевого газу, вимагає значних інвестицій, нових технологій і часу, яка необхідна для проведення геологорозвідки і організації видобутку вуглеводнів. Як показує досвід, від розвідки до організації видобутку газу може пройти 8-10 років. З урахуванням умов, існуючих на Чорному морі, цей термін може значно збільшитися, тим самим відсунувши на більш віддалену перспективу плани Києва щодо зниження залежності від поставок російського газу.