— Робочий день у нас починається з шостої ранку. Добре, якщо до дев'ятої хоч пару клієнтів знайду. Основний потік людей — зранку та ввечері. Вдень мало хто хоче зняти житло. На вокзалі свій порядок — є черга серед таких, як я. Стараємося, аби кожен заробив, — каже 47-річна Олена Сергіївна. Прізвища просить не вказувати. Стоїть біля Центрального залізничного вокзалу в Києві. Пропонує орендувати житло подобово.
Займається цим понад 10 років. До столиці приїхала з Одеси. Спочатку здавала житло там, але посварилася з колегами.
— В Одесі здавачів квартир кришують менти. Щодня платили їм відкати. Я почала занижувати ціну, щоб більше житла здати. От мене й незлюбили інші. Кілька разів погрожували, що вивезуть за місто і прикопають. Втекла у Київ. Тут працюю вже другий рік.
Вільні квартири шукаю через знайомих, обходжу будинки поблизу залізничного вокзалу. У місцевих розпитую, хто не проти здати житло, — продовжує. — Є люди, що самі живуть у квартирі. Як мені треба вільне помешкання, ідуть ночувати до сусідів. А я заселяю квартирантів. Про ціну наперед домовляємося. Зважаю на стан квартири. Зараз житло біля вокзалу коштує 250–300 гривень на добу. Я зверху накидаю 50–100 за послуги. За день можу здати п'ять-сім квартир. У святкові чи дні концертів, футбольних матчів — 10–12. За місяць заробляю до 10 тисяч гривень.
Коли тільки приїхала з Одеси, перші місяці, аби напрацювати базу квартир, доводилося чимало походити. Зараз маю більше 200 адрес. Хороших помешкань мало. Клієнти хочуть, щоб була пральна машинка, інтернет, телевізор, сучасні меблі. А більшість здають старі без ремонту й інтернету. Такі знімають лише заробітчани великими компаніями або іноземці, які приводять дівчат на ніч. Із власниками заключаємо договір. Битий посуд, ремонт техніки — за мій рахунок.
На вокзал часом підходять місцеві, просять здати їхнє житло подобово. Багато студентів, які знімають квартиру. Намагаються у такий спосіб заробити. Кілька разів мала справу з міліцією. Показали підроблені документи на житло. Я заселила компанію, вони пили й гуляли. Сусіди подзвонили справжнім власникам. Тому стараюся не працювати з молодими парами і студентами або ретельно перевіряю документи. Якщо відчуваю, що щось не так — відмовляю. Якось запропонували здати дуже гарну квартиру з ремонтом. Власники хотіли всього 350 гривень. Потім виявилося, що то були злодії. Вони зламали замок у помешканні.
Ще одна проблема — виселити клієнта. Буває, знімають помешкання на добу, а живуть — тиждень. Я домовилася із двома чоловіками з охорони. Коли виникають проблеми, дзвоню їм. Допомагають виселити квартирантів.
Подобово здаю не тільки квартири, а й кімнати. Але їх запитують менше. Є постійні клієнти. Це чоловіки, які привозять коханок. У готелі не хочуть світитися, бо там треба документи показувати. Можуть і серед ночі подзвонити, аби допомогла. Послуги для них коштують дешевше, ніж для інших.
18 жінок здають квартири подобово біля центрального залізничного вокзалу в Києві. За помешкання просять від 250 до 500 грн. Подібні послуги пропонують на вокзалах Одеси, Харкова, Вінниці, Дніпропетровська.
3 рази на місяць узимку переписують картонні таблички з написом "Квартира", бо ті розмокають. Роблять їх із ящиків з-під печива. Беруть безкоштовно в найближчих магазинах. Кілька років тому таблички виготовляли з пластику. Коштували по 100 грн. Згодом відмовилися від таких. Коли табличка падала на землю, тріскалася.
