З прадавніх часів улюбленим, а частенько і єдиним будівельним матеріалом на великій території Русі було дерево – найбільш доступний та легкий в обробці матеріал. Спочатку підлоги в житлах був розколотими по довжині колодами, укладеними плоскою стороною вгору прямо на землю. Але вже в Київській Русі виготовлялися підлоги з широких дерев'яних дощок, укладених уздовж приміщення на поперечні балки.
 |
При цьому довжина дощок могла досягати 2–2,5 метри, а товщина перевищувала 20–30 мм. Подібні дощаті підлоги виготовлялися переважно з м'яких хвойних порід. Історія паркету в Україні починається в XVI столітті, коли широко поширилася технологія настилу підлоги з дубових клепок, що укладаються малюнком, який і по цю пору носить назву «в ялиночку raquo;. Клепки, як правило, кріпили основу з м'якої деревини, переважно сосни.
Надійним покриттям підлоги вважалося також щільне укладання дерев'яних брусків у формі цегли, шви між якими заповнювалися сумішшю вапна і смоли. Основним способом обробки поверхні дерев'яних підлоги в давнину було просочення топленим салом, щелком або органічними фарбувальними сумішами, а способом догляду – миття та скреблення із застосуванням розчину лугу та піску. І аж до кінця XVI століття єдиним видгляом декорування підлоги залишався пристрій фризи вздовж стін по периметру приміщення, яке використовувалося не стільки для прикрашення, скільки для маскування стиків та кріплень дощок.
 |
Пальму першості в негласному змаганні в розкоші та красі вбрання монарших резиденцій та палаців виграла Франція – Версаль і Лувр, Сан-Суси та Фонтенбло. Кожен з ансамблів може похвалитися унікальним мозаїчним паркетом, недаремно навіть саме слово «паркет» пішло від французького «parquet».
 |
Художній паркет виготовляв окремими щитами, які укладали на грати з сухих міцних брусів. Ця технологія, що історично склалася, послужила основою сучасним способам виготовлення та укладання модульного паркету. Майже все XVIII століття в нашій архітектурі, живописі, скульптурі, дизайні інтер'єру панував стиль рококо. Характерними особливостями стилю стали різноманіття виразних форм, буйство фарб, складні сюжетні лінії.
 |
З приходом в інтер’єрне мистецтво класицизму (кінець XVIII – початок XIX ст.) внутрішнє оздоблення залів, віталень, приймалень та будуарів поповнилося колонами, пілястрами, нішами в стінах, багатим стінним та дверним декором. Малюнки орнаментів, використовуваних в оформленні підлоги, навпаки, стали простішими, навіть аскетичними, з переважанням орнаментальних мотивів за старогрецькими зразками. Від багатоколірних композицій з декількох десятків порід майстра перейшли до комбінацій двох-п’яти кольорів. Стиль ампір (початок XIX ст.) привніс до інтер'єрів елементи орнаменту, пов'язаного з тріумфальними почестями переможців в битвах, проте в паркеті цей стиль не отримав вираженого віддзеркалення. До середини ХIХ століття процес виробництва та укладання паркетних підлог припускав виключно ручні технології.
| |
