Проблема перша: бюджет і відкати
Це величезна спокуса - впасти на бюджетні гроші. Катастрофічна неефективність державного управління в цілому і сфери капітального будівництва зокрема призводить до того, що з бюджету на будівництво різного роду об'єктів виділяються значні суми, які мало погодяться з цілями будівництва, та й до бажаного кінцевого результату прив'язані досить і досить умовно. У результаті поняття "Ефективного освоєння" виділених на будівництво бюджетних коштів виявляється перекручено до повної своєї протилежності: в кошторис, крім витрат на проектування, закупівлю матеріалів, оренду будівельної техніки та оплату праці, заздалегідь вноситься сума, призначена для розпилювання і відкату.
Це добре позначається на фінансовому благополуччі чиновників і ласих на бюджетні гроші генпідрядників, але вкрай погано - на якості будівництва та ефективності витрачання бюджетних коштів. Мало того, це б'є прямою наводкою по базовому принципу здорової конкуренції на будівельному ринку.
Як будівельник може протистояти цій проблемі?
Дуже просто. Не гнатися за бюджетними грошима. Відмовитися від державних інвестицій і брати замовлення виключно у приватних девелоперів. Кажуть, що це неможливо чи невигідно, але такі промови ми сміливо порівняємо зі словами наркомана, який не хоче відмовлятися від чергової дози дурманного зілля. Насправді, залежність від бюджету цілком переборна, і тим легше, чим більше будівельних компаній відмовляться від державних замовлень і бюджетних інвестицій на користь приватних. Таким чином ми виховуємо, по-перше, держава, яка прийде до необхідності передавати ініціативу будівництва об'єктів у приватні руки, в других - себе та інших учасників будівельного ринку, які будуть змушені розвивати не здатність домагатися прихильності чиновників і давати відкати, а свою здатність давати оптимальне поєднання ціни та якості будівництва, щоб залучити приватні замовлення.
Прикладом компанії, яка ніколи не цікавилася державними замовленнями, може послужити ІБК "Центробуд". За 13 років свого існування ця будівельна компанія жодного разу не працювала з бюджетними грошима. Всі її партнери - це приватні девелопери і приватні ж інвестори. Цьому правилом компанія слідувала з самого дня заснування в 2000р. І працюючи в такому ключі, вона за 8 років існування виросла практично з нуля до 60 млн. доларів обороту в 2008р. Компанія будувала великі дорогі об'єкти в центрі міста - на Печерську, на Подолі. Одним з найпомітніших об'єктів став житловий комплекс "Diamond Hill" над дніпровськими кручами. І в кризу, коли приватні інвестиції в будівництво великих об'єктів скоротилися до мінімуму, компанія не стала шукати порятунку у державній протекції, а просто частина своїх потужностей перевела на обслуговування дрібних і середніх приватних замовлень. Таким чином, вдалося зберегти і компанію, і - що важливіше - команду, без якої будівельна техніка - лише купа металобрухту. Сьогодні у компанії 7 готових великих об'єктів у центрі Києва, та 8 - у процесі будівництва. І це не рахуючи дрібніших замовлень.
Проблема друга: якість робочої сили
Так склалося, що система професійно-технічної освіти в Україні сильно деградувала. Повною мірою це стосується і профтехосвіти у сфері будівництва. Кількість фахівців, яких готують будівельні професійно-технічні училища, за два десятиліття впало в рази. Фактичне безробіття в будівельному секторі ринку праці фактично відсутня. Формально в центрах зайнятості числиться безліч робітників будівельних спеціальностей, проте вони все, як правило, паралельно працюють "вчерную", без офіційного працевлаштування, що практикують багато підрядники, особливо на сильно розрослася "дачному" сегменті будівельного ринку. У цей сектор пішли багато професіоналів, оскільки він дозволяє швидко заробити реальні гроші. Ще одна "діра", в яку спливають будівельні кардри - це закордонне будівництво. Чи не секрет адже. що багато українців працюють на будівництвах в Європі. Сьогодні досить популярний напрям трудової міграції будівельників - Це Москва, Санкт-Петербург і Сочі, де оплата праці перевищує українську в кілька разів. А в решти в Україні є дві біди: низька кваліфікація молодих робітників і нерідка злодійкувато старих виконробів та інших управлінців середньої ланки, незацікавлених в результатах своєї праці через відносно невисокою оплати.
Як вирішити кадрову проблему в будівництві?
Єдиний адекватний шлях в такій ситуації - це формування стійкої професійної команди. Як приклад можна знову ж згадати ІБК "Центробуд", яка сформувала сучасний офіс з молодих, активних і цілеспрямованих людей. "Будівництво не для тих, хто працює абияк. Тут потрібно орати - що в офісі, що на будмайданчику. І ми оремо ", - говорить глава компанії Анатолій Литвинчук.
У команді працюють і старі, надійні, перевірені фахівці, але основна маса працівників і управлінців - це молодь. Робітників будівельних спеціальностей компанія, як правило, сама навчає, дає їм навички роботи з найсучаснішими технологіями і з новітньою технікою. Щоб людям працювалося краще, для них створюються комфортні умови праці - система заохочень, обіди на будмайданчику і т.д. І, зрозуміло, оплата праці - "Біла", у відповідності з трудовим законодавством.
Проблема третя: зниження попиту на якість
Особливо яскраво ця проблема проявилася під час і після кризи. Пониження обсягу інвестицій призвело до пошуку дешевих пропозицій на будівельному ринку. Замовники стали віддавати перевагу не якості, а низькою ціною. Економія на будматеріалах, на технологіях, на обладнанні і на кваліфікації персоналу призводять до того, що якість об'єктів при зовнішній привабливості виявляється нижче середнього. Це б'є по репутації і девелоперів, і будівельників, а новозбудована нерухомість реалізується з працею і вимагає подальшого зниження цін на квадратний метр. Будівельники ж стоять перед вибором: знижувати планку якості у своїй роботі заради відповідності цінами, які диктує замовник, або втрачати замовлення.
Як захистити своє право працювати якісно і отримувати за якість гідну оплату?
Насамперед, прописувати в договорі стандарти якості та відповідний кошторис. І надалі не піддаватися на спроби замовника небудь маневром знизити витрати на шкоду якості. ІБК "Центробуд" відома саме таким підходом. "Можливо, це виглядає дещо старомодно, але у нас такий підхід: чітке слідування договором. Що на папері прописано - то й зроблено. Я завжди готовий розмовляти з замовником і довести йому, що економія на якості неприпустима. Це ж наша репутація. Вона так чи інакше капіталізується і допомагає нам бути затребуваними. Зрештою, наші вимоги до якості співпадуть з віяннями ринку, і тоді ринок почне рости ", - говорить глава компанії Анатолій Литвинчук.
Звичайно, ринок - штука примхлива, але він складається із зусиль і успіхів його гравців. А це означає, що проблеми, які стоять перед гравцями ринку, можуть бути вирішені, і приклади рішення - поруч.
