В минулому році Будівельна палата України відзначила ювілей. Уже 10 років ця громадська організація представляє інтереси надійних компаній і працює на їхній розвиток зокрема та будівельної галузі в цілому. І ювілей – не привід відпочивати.
Навпаки, у такі непрості для нашої країни часи перед Будівельною палатою постають усе вагоміші завдання. Одне з них – сприяння реалізації державної житлової політики. Зокрема, у червні 2015 року Палата підписала Меморандум про співпрацю з «Державним фондом сприяння молодіжному житловому будівництву», а у вересні – Меморандум про співпрацю з Міністерством оборони України, метою якого є розробка інноваційних механізмів по забезпеченню житлом військовослужбовців та учасників АТО.
Практичним кроком до розв’язання проблеми доступного житла стали конкурс бюджетних проектів житлових будинків і їхня перша презентація на вересневому Міжнародному експофорумі «Будівництво, архітектура, нерухомість». Детальніше про впровадження житлових програм в інтерв’ю з Виконавчим директором Будівельної палати України Русланом Ковтуном.
Руслан Володимирович, Ви вже рік очолюєте виконавчий орган Будівельної палати України. Знаю - зроблено вже чимало, але розкажіть, будь ласка, які завдання стоять перед Будівельною палатою і на що спрямовуєте свої зусилля?
- Основне завдання, яке сьогодні поставив перед виконавчим органом палати Президент Будівельної палати, Герой України Шилюк Петро Степанович – сприяти розвиткові бізнесу як окремих будівельних компаній, так і галузі в цілому. Це взаємопов'язано: якщо галузь процвітає, значить кожен оператор ринку зміцнює позиції. Якщо у будівельника є замовлення на житло, то підтягуються організації, проектувальники , архітектори , виробники будматеріалів, а також представники сфери послуг.
Також для нас важливим є активний вплив на державну регуляторну політику в галузі будівництва. Переконаний, впливати на регуляторну політику повинні не міністерства та відомства, а такі професійні об'єднання, як Будівельна палата.
Уже давно потрібно ввести практику, за якої жодна компанія не має права проводити будівельні роботи, якщо вона не входить до професійного галузевого об’єднання. І якщо під час будівництва виникають проблеми, це об’єднання сприятиме їхньому розв’язанню, виступивши так званим поручителем , гарантом. Ми намагаємося донести цю думку до державних органів. Контроль, видача ліцензій, дозвільних актів повинні проводитися за згодою громадських організацій. Це допоможе уникнути корупції.
Чи складно стати членом Будівельної палати? Які критерії відбору компаній?
Компанії, які входять до Будівельної палати, ретельно нами перевіряються. У великого забудовника повинні бути усі дозвільні документи ,свої виробничі потужності, своя нерухомість – тобто те, що він може продемонструвати державним структурам або інвестору. Також будівельна компанія має гарантувати терміни і стовідсоткове завершення робіт.
Нині Палата нараховує близько 200 учасників. Деякі компанії закриваються у зв’язку з нестабільною ситуацією, тому ми проводимо аналіз тих, що залишилися, й готові працювати далі. У наших планах – створити реєстр надійних забудовників, в якому детально висвітлюватимется інформація про кожного забудовника який входить до Палати.
Ви кажете, основне завдання – розвиток будівельного бізнесу. А як же його розвивати в умовах низької платоспроможності населення?
- Так, будівельник залежить від економічної ситуації в країні. Якщо у населення є гроші – житло продається. В іншому разі, скільки б квартир не будували, люди не можуть їх собі дозволити. Хоча в теорії бажаючих придбати житло дуже багато.
Завдання Будівельної палати – створити доступне житло для всіх верств населення. Ми розробляємо механізми будівництва доступного житла. Вони передбачають впровадження у будівельну сферу новітніх інноваційних технологій, а не використання дешевих матеріалів.
Стосовно землі, комунікацій, електрики – ці питання має вирішувати держава. Будівельник повинен будувати, а не укладати договори з монополістами, які викручують йому руки. Підключення до комунікацій, підведення газу, води подвоюють ціну за квадратний метр. Останнім часом компанії приділяють цьому питанню особливу увагу і розпочато будівництво об’єктів з власними котельнями.
Будівельна палата уклала меморандум з Міністерством оборони про розробку інноваційних механізмів по забезпеченню житлом військовослужбовців та учасників АТО. У чому суть вашої співпраці?
- Міноборони оголосило конкурс на закупівлю близько 3,5 тис. квартир для військовослужбовців, було виділено 1 млрд 140 млн грн. Але в умовах цього конкурсу стояла закупівля житла на вторинному ринку, а воно аж ніяк не може бути дешевим. Ми вели переговори з Міноборони, аби переконати їх, що купувати потрібно в забудовників, і нам це вдалося.
Міноборони змінило умови конкурсу а саме, як придбання готового житла, так і придбання квартир на умовах пайової участі у всіх регіонах України.
В деяких новобудовах, як мені відомо, забудовниками які входять до складу Палати виділяються квартири для учасників АТО.
Також ми запропонували не купувати квартири ,а будувати житло для військовослужбовців. Один будинок – це в середньому 200 квартир, а потрібно розселити близько 40 тис. військовослужбовців, при цьому будинки повинні мати автономні системи опалення , та будуватися с урахуванням енергозберігаючих технологій.
На практиці доступне житло – не таке вже й доступне. Навіть 70 % вартості квартири (за програмою 70/30) – для людей це занадто великий тягар. Який вихід ви бачите з цієї ситуації?
- По-перше, потрібно зменшити процентну ставку кредиту. На Заході це від 3 до 5%. Візьмемо навіть приклад сусідньої Білорусі, де кредитна лінія надається молодій сім'ї на строк до 20 років. Ставка за кредитом становить 5 відсотків річних.
Також є варіант надання житла сім’ї в оренду. Але його потрібно спочатку побудувати. Для цього необхідні інвестиції – не забудовника, а держави, адже стоїть питання забезпечення житлом населення. Наприклад, тих самих переселенців.
Середня ціна за оренду однокімнатної квартири в Києві сьогодні становить 3,5 – 4,5 тис. грн. Зарплата – така сама, тобто в сім'ї мають працювати двоє, один на оренду , другий для забезпечення прожиткового мінімума. Тільки держава може регулювати ціну на орендне житло. Разом із комунальними витратами вона не повинна перевищувати 2–2,5 тис. грн.
Держава зобов’язана розробити програму соціального житла, а будівельники, у свою чергу, відповідати за якісне та своечастне будівництво. У кожному місті мають бути цілі мікрорайони соціального житла, прибуток від якого повинен знову пускатиметься в будівництво соціального житла. Тобто державі, по суті, потрібно вкластися тільки раз. Головне – почати.
Як квартири з доступними цінами вплинуть на ринок житла?
- Дуже добре вплинуть. Доступне житло повинно будуватися на околицях міста, у спальних районах. Кожен мікрорайон повинен мати свою розвинену інфраструктуру: метро, кінотеатри, супермаркети, офісні центри, ринки. Відповідно створюються робочі місця. Навіщо людині їздити на інший кінець міста, якщо вона може знайти роботу у своєму мікрорайоні й добиратися до неї не 1,5 години, а 10 хвилин. Проблему треба розв’язувати комплексно. Адже ми не просто будуємо окремі об’єкти, ми будуємо наше майбутнє , майбутнє будівельної галузі , майбутнє нашої країни. Головне, вірити у свою справу й підтримувати одне одного.
Джерело: Будпалата
