2013 стане одним з вирішальних для України. Чи то переможе здоровий глузд і ми почнемо видобувати сланцевий газ, чи переможе «Газпром» зі всіма витікаючими звідси наслідками
Польща і такі ж вкрай залежні від імпорту енергоносіїв Україна та Швеція до кінця цього року стануть першими європейськими державами, які підведуть перші підсумки буріння запасів нетрадиційного природного газу.
Росія, сподіваються зберегти свої неосвоєні території Арктики і Заполяр'я за рахунок іноземних інвестицій саме в традиційні запаси газу, відноситься до «сланцевої революції» з величезною недовірою. Ця країна до цих пір офіційно не визнала злочинність розробки традиційного газу за допомогою підземних атомних вибухів на своїй території. Але чомусь саме російські компанії, наукові та інші фонди не на жарт стурбувалися безпекою розробки нетрадиційного газу на території прилеглих до РФ держав.
За порівняно короткий час, що минув з часу втрати Росією статусу світового лідера видобутку газу, рахунок публікацій російської преси з критикою нових технологій видобутку в інших країнах вже пішов на сотні. Більшість цих статей роблять з технологій гідророзриву лякало, яке лякає регіони нової видобутку перспективою обміління річок, забруднення їх буровими розчинами, засиханням колодязів, скороченням народжуваності і навіть зміщенням земної кори. Але подібна кампанійщина поки чомусь анітрохи не зачепила Францію, яка формально вирішила призупинити розробку родовищ для додаткової експертизи нових технологій, а не формально зовсім з іншої причини - у французьких корпорацій більш ніж достатньо джерел видобутку газу і нафти за межами країни, завдяки чому у цієї держави найнижча серед великих країн ЄС частка російського газу в його загальному імпорті, не перевищує 22%.
Як і у Франції, переважно економічні, а не екологічні міркування почали панувати в Болгарії - ще однієї з двох країн ЄС, яка вирішила призупинити розробку сухопутних родовищ нетрадиційного газу. Болгарія, як і Франція, ретельно опікує свою атомну енергетику. До того ж болгарський уряд вважає, що для потреб економіки країни вже через кілька років буде достатньо традиційного газу з вже розвіданих родовищ Чорного моря , розробка яких була успішно розпочата в 2011-2012 роках.
Узята Парижем і Софією пауза в розвідці та освоєнні родовищ сланцевого газу з цілого ряду причин неможлива в Польщі, Україні та Швеції. Державні і приватні компанії цих країн з цілком об'єктивних історико-політичних причин не досягли особливих успіхів у нарощуванні зарубіжних газових промислів. І, по суті, у Києва та Стокгольма дуже мало інструментів підвищення енергетичної незалежності від імпорту енергоносіїв, крім подальшого розширення і без того достатньо розвиненою атомної енергетики, що задовольняє 50-60% попиту на електроенергію. Частка в ньому російських державних монополій або офшорних компаній з російським капіталом в обох країнах досягає критичної позначки, після якої починається або непрогнозовані перегони цін, або газові блокади. Ще небезпечніше становище Польщі, яка поки взагалі не має атомної енергетики.
Все вищесказане може змусити оптимістів припускати, що Європейський парламент, який 21 листопада з упевненим перевагою голосів провалив спробу «вотуму недовіри» технологіям видобутку сланцевого газу, зіграв на руку першопрохідникам нового сегмента газодобувного ринку. Але насправді європейські законодавці навряд чи керувалися інтересами входять в ЄС Швеції і Польщі або інтересами не входить до ЄС України. Швидше за все, все навпаки - це рішення показало прагнення Брюсселя об'єднати різні державні точки зору на нові газовидобувні технології, щоб вже в самому найближчому майбутньому як можна більш гармонійно розподілити активно зростаючий ринок видобутку нетрадиційного газу між тими, хто встиг, і тими, хто роздумував.
Більше за всіх на цьому новому ринку поки встигла Польща, яка до осені 2012 року за допомогою корпорацій США зуміла перевести в категорію промислових запасів більш ніж 768 млрд. м3 газу з усіх своїх 11200000000000. м3 прогнозних запасів нетрадиційного газу. Україна до польського рекорду наблизилась майже впритул, зумівши залучити компанії ЄС і США до початку розвідки родовищ Дніпро-Донецької западини і Західної України, загальний прогноз запасів нетрадиційного газу в Україні досягає 7 трлн. м3. Перша свердловина в розвідці цих запасів початку разбуріваемого на східно-українському Юзівському родовищі на початку минулої осені, на ще двох роботи повинні початися в 2013 році. При повному підтвердженні запасів і успішному розгортанні видобутку на цьому промислі запасів тільки цього родовища Україна може вистачити на кілька десятиліть. Українська видобуток традиційного газу складає 22-23 млрд. м3 на рік при споживанні в обсязі 50 млрд. м3, а дефіцит сягає 28 млрд. м3. Мінімальний прогноз освоєння тільки двох провідних на сьогодні родовищ нетрадиційного газу, Юзовського і Олеського, через кілька років обіцяє збільшити щорічний видобуток до 10-15 млрд. м3.
Все це достатньо тривалий час в країну буде йти потік іноземних інвестицій, мінімальна оцінка яких становить в сумі $ 40млрд., Але ніяк не можна сказати, що цей час буде спокійним. Адже, по-перше, будуть перешкоди, тому що після втрати статусу головного виробника газу у світі РФ явно перенацілити головний вектор свого газового натиску з ЄС саме на Україну. І, по-друге, як зазначалося вище, європейський ринок нової видобутку навряд довго буде розділений на тих, хто встиг, і тих, хто довго думав. Вже через кілька років сланцевий бум може загнати до небес нині твердо намітився ріст цін на бурове устаткування нетрадиційної видобутку. Залучення іноземних інвесторів у такому випадку стане дуже складною справою.
Саме тому в наступному році ми зможемо спостерігати бум створення неурядових громадських і псевдонаукових організацій, експерти яких будуть віщати про шкоду видобутку сланцевого газу. На цьому бумі, судячи з усього, знатно запрацює не одне піар-агентство - правда, все це щастя обійдеться росіянам всього в $ 5-6 млн. (не рахуючи підкупу чиновників і політиків).
Як вже писали «Коментарі» , «Газпром» дуже хотів би взяти на фінансування пару впливових політичних партій , Які будуть будувати свою політику на розповідях про жахи сланцевого газу (і тут ціни не виглядають такими вже захмарними - на думку опитаних «Коментарями» експертів, одна партія не буде коштувати дорожче $ 15 млн. ). Чи розуміють це у владних структурах? Очевидно, немає. Так далеко у нас не прийнято заглядати, тим більше що Інститут стратегічних досліджень, який мав би попередити про можливе відповідному ударі «Газпрому», вперто про це мовчить.
