Один з провідних світових експертів газової галузі, засновник компанії East European Gas Analysis Михайло Корчемкін розповів «і» про спокуси, які провокують нинішнє керівництво «Газпрому» ігнорувати ринкову ситуацію, і чому холдинг може припинити своє існування в нинішньому вигляді.
- Глава Міненерговугілля України Едуард Ставицький заявив, що до кінця травня буде дозволений газова суперечка з Росією. Наскільки реальні ці очікування? Які є передумови для того, щоб «Нафтогаз» найближчим часом врегулював з «Газпромом» питання про ціну на газ і зниженні його закупівель?
- Київ уже три роки перебуває в стані очікування. Напевно, тліючий конфлікт влаштовує обидві сторони. Україна практично безболісно скорочує закупівлі дорогого російського газу, а керівництво «Газпрому» має аргумент для обгрунтування будівництва «Південного потоку».
- Раніше в «Газпромі» озвучували сумніви у правомірності реверсних поставок газу з ЄС на український ринок. Чи обгрунтовані вони? Може Україна уникнути подібних звинувачень?
- Газ перетинає кордон Євросоюзу і змінює власника. Заборона на реекспорт газу до ЄС скасований вже 10 років тому, тому новий власник вправі продавати свій газ в будь-яку країну, включаючи Україну. Рух газу через кордон фіксується незалежними європейськими операторами. У «Газпрому» немає жодних підстав для позовів.
- В Україні час від часу спливає інформація про те, що незважаючи на офіційну заборону реекспорту російського газу, деякі компанії його все-таки здійснюють завдяки наявності «особливих домовленостей» з Кремлем ...
- Останній відомий мені випадок - це реекспорт 11,3 млрд. кубометрів компанією «РосУкрЕнерго» через структури «Газпрому».
- Як Ви оцінюєте перспективи реалізації проекту «Південний потік», враховуючи нинішню ситуацію на європейському газовому ринку?
- У результаті реалізації проекту «Південний потік» підрядники та посередники «Газпрому» отримають близько € 20 млрд. чистого доходу. Спокуса надто велика, і проект буде реалізований, незалежно від ринкової ситуації. Що, власне, «Газпром» і стверджував офіційно.
- Чи зможе «Газпром» забезпечити підтримку польської сторони для будівництва газопроводу «Ямал - Європа-2», який задуманий як альтернативний маршрут для поставок російського газу до країн ЄС?
- На відміну від «Південного потоку», проект «Ямал-Європа-2» не вимагає капітальних вкладень на території Росії. Тому російська сторона не буде наполягати на його реалізації.
- Яка роль «Газпрому» в даний час на європейському газовому ринку?
- «Газпром» був, є і буде найбільшим гравцем на європейському газовому ринку. Правда, його частка буде менше, ніж у прогнозах російського керівництва.
- Які перспективи «Газпрому» утримати лідируючі позиції на світовому газовому ринку?
- При нинішньому керівництві у «Газпрому» немає шансів навіть на те, щоб зберегтися єдиною компанією. Про лідерство не може бути й мови. Частка «Газпрому» у світовій видобутку і торгівлі постійно знижується, і дії правління компанії лише прискорюють цей тренд.
- Якою Ви бачите оптимальну взаємовигідну схему співпраці «Газпрому» і «Нафтогазу»?
- Запитання вигоди не входять до числа пріоритетів керівництва «Газпрому». Компанія, наприклад, змінила схему поставок газу до Чехії, замінивши український транзит на маршрут через «Північний потік» і OPAL. У результаті витрати на транспортування газу зросли, як мінімум, удвічі. Так що взаємовигідне співробітництво з нинішнім керівництвом «Газпрому» навряд чи можливо.
- «Нафтогаз» продовжує нарощувати збитки. Які у компанії є ресурси і можливості для поліпшення свого фінансового стану? Чи доцільна реорганізація її холдингової структури та приватизація активів? Зокрема, газотранспортної системи? Чи є сенс у збереженні держвласності газотранспортної системи і підземних сховищ газу?
Української компанії необхідно приготуватися до існування без транзиту російського газу. Продаж або передача української ГТС «Газпрому» може призвести до зниження цін на дуже короткий час (напевно, достатню для проведення виборної кампанії) з неминучим подальшим поверненням до найвищим у Європі цінами.
ПСГ є дуже цінним активом. На кожен мільярд кубометрів «активного» газу ПСГ необхідно купити і закачати приблизно мільярд кубометрів «буферного» газу, який залишиться під землею назавжди. Перевага українських сховищ в тому, що в них вже є величезні обсяги цього «буферного» газу, тоді як для створення нових потужностей у Європі ці обсяги довелося б купувати за ринковими цінами.
Михайло Корчемкін - Фахівець в галузі техніко-економічного та фінансового аналізу проектів з видобутку і транспорту газу. У радянський час брав участь у розробці техніко-економічного обгрунтування низки великих трубопровідних проектів Мінгазпрому СРСР (правонаступником відомства стало ВАТ «Газпром»). У 1990-1995 рр.. працював у Пенсільванському університеті, США. Також працював у Гарвардському університеті, США, і Еразмском університеті в Роттердамі, Нідерланди. З 1995 р.-гендиректор компанії East European Gas Analysis, яка консультує уряди різних країн, нафтогазові корпорації і банки з питань будівництва газопроводів, витрат на видобуток і транспорт газу, розвитку газового бізнесу в Росії (зокрема: ABN-AMRO Bank, Amoco, BP, British Gas, Conoco, Ernst & Young, ExxonMobil, Gas Strategies, Gasunie, Neste Oy, Osaka Gas, Ruhrgas, Shell, Statoil, Swedegas, Total, Vattenfall, Світовий банк).
