Нове керівництво Нацбанку не впоралося з цілями, про які заявляло, і створило серйозні проблеми для суспільства і нормального функціонування банківської системи. Так вважають аналітики Асоціації українських банків, проаналізувавши роботу регулятора за попередній рік. Зараз група АУБ готує аналітичну записку, в якій професійно аналізується ефективність діяльності Нацбанку за нового керівництва в проведенні монетарної та регуляторної політики держави.
Ми попросили президента АУБ Олександра Сугоняко прокоментувати одне з нововведень НБУ, що торкнулося не тільки економіку країни, але і створила проблеми багатьом людям - це «паспортизація» валютно-обмінних операцій.
- Олександр Анатолійович, ви неодноразово наголошували, що дії НБУ по «паспортизації» порушують права людини і громадянські свободи. Чому?
- Приймаючи рішення про «паспортизації» валютно-обмінних операцій, НБУ не міг не знати про вступ з 1 січня 2012 року Закону України «Про захист персональних даних », згідно з яким використання персональних даних можливе лише на підставі закону або згоди суб'єкта / Об 'єкта персональних даних, причому «Особисті немайнові права на персональні дані, які має кожна фізична особа, є невід'ємними і непорушними »(Стаття 8 Закону). Крім того, суб'єкт персональних даних має надавати згоду на обробку своїх даних у відповідних базах і знати, де знаходяться бази з його персональними даними.
Таким чином, на сьогодні банки, які збирають і зберігають бази персональних даних фізичних осіб, які здійснили операції з купівлі / продажу готівкової іноземної валюти, фактично порушують вимоги Закону та особисті немайнові права громадян, адже нормативні документи НБУ мають підзаконний характер. А Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», всупереч заявам глави НБУ, не містить прямої вимоги про надання фізичною особою паспортних даних при купівлі / продажу готівкової іноземної валюти та їх копіюванні. Крім того, статтею 32 Конституції України передбачено, що збір, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу можливо лише за його згодою або у випадках, визначених законом.
Товариство досить чутливо відреагував на порушення своїх прав і свобод. Соціологічне опитування, проведене компанією "Research & Branding Group", показав, що більшість українців (58%) негативно поставилося до «паспортизації», проведеної за розпорядженням НБУ. У перші дні після 23 Вересень 2011 валютно-обмінні операції не здійснювали 76% опитаних. На наш погляд, це відбувалося не через приналежність до «тіньового сектору», а передусім через внутрішній опір, побоювання за втрату особистої інформації та її незаконного використання, а також через загальну втрату довіри до фінансового сектору, в тому числі і в НБУ.
Відповідно до зазначеного вище опитуванням лише 12% українців вважали, що розпорядження НБУ про паспортизація валютно-обмінних операцій громадян є необхідним. При цьому 32% опитаних вважали, що «паспортизацію» необхідно скасувати повністю, а 28% опитаних - скасувати для операцій на суму, еквівалентну 1000-1500 доларів США. Майже 66% українців вважають, що їх паспортні дані, надані при обміні валюти, можуть бути незаконно використані, стільки ж опитаних розцінили вимога паспортних даних при валютно-обмінних операцій як грубе втручання в особисте життя громадян. Зазначені респонденти також спрогнозували, що «паспортизація» призведе до відродження тіньового валютного ринку.
- Як ви вважаєте, чи справді «паспортизація» спрямована проти великих тіньових угод з іноземною валютою і сприяє детінізації економіки?
- Детінізація економіки проголошена одним з пріоритетів державної політики. Але чи сприяє «паспортизація» цього процесу? Попередня редакція Інструкції НБУ обмежувала обсяг готівкових операцій з іноземною валютою однієї фізичної особи протягом операційного банківського дня на рівні не більше 80 000 гривень. Тобто, мова йшла про угоду на суму, еквівалентну приблизно 10 000 дол. США в день або 200 000 дол. США на місяць. Звичайно, тіньовий бізнес ніколи не задовольнявся б таким обсягом валютних операцій. Канали тіньового перетікання гривні в готівковий долар передбачають створення розгалуженої мережі конвертаційних центрів. І боротьба з такими центрами полягає лише в чіткому застосуванні вже чинних законодавчих норм. Тіньовий бізнес не стоїть у чергах в обмінних пунктах і знає як уникнути пред'явлення паспорта або проведення повної ідентифікації особи.
Неухильне виконання норм попередньої редакції Інструкції НБУ «Про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території Україна »та інших нормативних актів зробило б проведення таких операцій. Для боротьби з тіньовим сектором необхідно чітке дотримання чинної законодавчої бази, а також невідворотне покарання порушників. Прийняття нових адміністративних вимог нічого не змінить, якщо вже прийняті законодавчі норми не будуть чітко виконуватися.
І головне - обсяги обміну валют суттєво не змінилися, а отже тіньова економіка живе як раніше.
- На вашу думку, чи вплинули зміни на поліпшення платіжного балансу країни і зменшення попиту на валюту?
- В оцінці стану платіжного балансу в листопаді 2011 року, здійсненої фахівцями НБУ, йдеться: «Обсяги приросту готівкової валюти поза банківською системою збереглися на рівні попереднього місяця - 1.5 млрд. дол. США. В цілому за 11 місяців цей приріст склав 10.8 млрд. дол. США (у порівнянні з 4.3 млрд. дол. США за 11 місяців 2010 року ».
Можливо, відтік валюти за банки став головною причиною погіршення стану платіжного балансу і це спонукало НБУ до рішучих дій? Але аналітична служба НБУ в звіті за III квартал 2011 року чітко зазначила: «Основним чинником зростання дефіциту поточного рахунку (до 2.7 млрд. дол. США) був високий інвестиційний попит (значною мірою з боку уряду, що істотно збільшило свої капітальні витрати через необхідність підготовки до "Євро-2012"). Разом з тим зростання експорту обмежувався уповільненням зовнішнього попиту і дією експортної мита на зернові ».
Крім цього, у звіті НБУ вказувалося, що: «Збільшення дефіциту торгівлі товарами було обумовлено збереженням значних обсягів імпорту, річні темпи зростання якого залишалися вище, ніж експорту (32.2 і 29.7% відповідно) ». На думку фахівців НБУ, це пов'язано, зокрема: «..... з посиленням девальваційних очікувань ».
Саме девальваційними очікуваннями і втратою довіри населення до політики НБУ і пояснюється сплеск активності населення та малого бізнесу на ринку готівкової валюти восени 2011 року. Згідно з результатами дослідження ділових очікувань підприємств за четвертий квартал 2011 року, проведеного НБУ 14-30 листопада серед 1251 підприємства України, було зафіксовано посилення девальваційних очікувань українського бізнесу: 68% респондентів в 2012 році очікується девальвації гривні щодо долара США, причому в третьому кварталі 2011 таких респондентів було 55%, у другому кварталі 2011 року - 49%, у першому кварталі 2011 року - 45%. Тобто, в кінці 2011 року було зафіксовано поступову втрату довіри бізнесу до політики НБУ, матеріалізованої в курсі національної валюти, хоча ще на початку 2011 року бізнес сподівався на певну курсову стабільність.
Після короткочасного адміністративного «шоку», наприкінці вересня 2011 року, який супроводжувався певним ослаблення тиску на гривню, що дало підстави для оптимістичних заяв глави НБУ, девальвація гривні поступово триває по зростаючому тренду. І хоча загрозливого падіння курсу національної валюти поки немає, але тенденція складається цілком очевидна. Ще гостріше тенденція девальвації курсу гривні вимальовується на готівковому ринку, на якому в січні 2012 року було зафіксовано падіння курсу гривні до долара США до 8,06 - 8,08.
- Які наслідки, на вашу думку, матимуть дії НБУ?
- Можна зробити висновок, що посилення адміністративного тиску цілком закономірно призвело до подальшого зменшення довіри суспільства до политке НБУ, а отже і до національної валюти - гривні. Це в черговий раз підтвердило істину, що за відсутності ефективної фінансової політики адміністративні важелі впливу можуть дати певний ефект лише в короткостроковому періоді, а в довгостроковій перспективі такі механізми повинні мати або нейтральне, або негативне (як у випадку з «паспортизацією») вплив.
Офіційна статистика Нацбанку спростовує досягнення проголошених керівництвом НБУ при введенні паспортизації валютно-обмінних операцій цілей. Зокрема, невтішно виглядають дані про міжнародних резервів НБУ, про які так дбав регулятор, вводячи «паспортизацію»: за IV квартал 2008 р. і весь 2009 р. в розпал світової фінансової кризи вони скоротилися на 11 млрд. $ (за цей же період НБУ отримав від МВФ 6 млрд. $), В 2010 р. виросли на 8,1 млрд. $ (без кредитів МВФ), а за вересень-жовтень 2011 року в умовах зростання національної економіки їхнє падіння склало більше 7 млрд.
- І все ж, з якою метою НБУ здійснив заходи щодо «паспортизації» готівкових валютообмінних операцій? Чи досяг він поставлених цілей?
- Давайте подивимося, які цілі перед собою ставило керівництво НБУ. Вони їх прописали таким чином:
1. «У зв'язку з необгрунтованим збільшенням окремими банками обсягів продажу готівкової іноземної валюти Національним банком України та його територіальними управліннями посилений контроль за дотриманням порядку організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території Україна ».
Але якщо причина в «збільшенні окремими банками обсягів продажу готівкової валюти» то потрібно було б НБУ і займатися тими «окремими» банками, а не нав'язувати проблеми всьому суспільству.
2. Інше їх пояснення: «З метою удосконалення діючого механізму ідентифікації особи, яка здійснює операцію з готівковою іноземною валютою, і встановлення дієвого контролю за великими обсягами готівкових операцій в іноземній валюті, Правлінням Національного банку України прийнято Постанову від № 278 ».
Щодо «удосконалення» адміністрування валютно-обмінних готівкових операцій тут «успіхи» є, а по «дієвого контролю »є питання. В Україну закрилися так звані «конвертаційні центри»? Ні. Не відновився чи тіньової обмін готівкових? Відновився. Тоді про яке встановлення контролю йде мова?
3. Нацбанк стверджував, що переслідує дві мети: По-перше, спростити і зробити максимально зручними для населення угоди купівлі-продажу валют. По-друге, посилити контроль за роботою валютного ринку та виключити порушення вимог чинного законодавства, перш за все, Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
Перша мета «досягнута» з точністю до навпаки і сприймається як абсурд і знущання. Про другу мету: посилений контроль НБУ (?) Над тіньовим валютним ринком?
4. Наступну мету ставив регулятор - посилення боротьби з відмиванням брудних грошей.
Однак відмивання брудних коштів відбувається в процесі трансформації готівкових коштів у безготівкові. Тому його не може бути при обміні однієї валюти на іншу.
5. Глава НБУ відзначав, що він «чекає скорочення в чотири рази (перевищення купівлі готівкової валюти над її продажем») попиту на валюту. Очевидно, що попит на валюту не є функцією адміністративних вправ НБУ.
6. І остання мета - нібито для боротьби з тіньовою економікою. Але як показано вище, обсяги обміну валют в країні істотно не змінилися, що відображає збереження та обсягів тіньової економіки. Отже - боротьби немає.
Таким чином, публічно проголошені цілі НБУ в процесі згаданої «паспортизації» не досягнуті. Були інші, приховані від суспільства, справжні цілі? НБУ не здатний досягати поставлених цілей? При будь-яких відповідях на ці питання, довіра до НБУ падає, що не може не турбувати.
