Експерт: Те, що дефолт буде, - 100%. Питання тільки: коли?

- Олександр Анатолійович, в иступая на різних конференціях, ви часто згадуєте про можливий дефолт України. На чому грунтуються ваші висловлювання?

- Давайте порівняємо кілька відрізків часу. Найвищий темп зростання запозичень спостерігався з 2007-го по 2010 рік, коли державний  і гарантований державою борг збільшився з 14 млрд дол до 42 млрд. Якщо порівнювати з докризовим 2008 роком, то борг виріс з 24,6 млрд дол  до 69060000000 на 30 вересня 2013 року.

Тепер порівняємо: з 2008 року держборг збільшився майже в три рази, а ВВП впав на 5%. Питається, за рахунок чого його віддавати, якщо економіка  падає, отже, надходжень стає менше? Зрозуміло, що в такій ситуації інших джерел обслуговування боргу, крім запозичень,  немає. Якщо подивитися за більший відрізок часу, з 1995 року, то реальний ВВП зріс в 1,45 рази, а заробітна плата - в 3,45 рази. Ми бачимо, що зарплата підвищувалася стрімкіше, ніж ВВП. Фактично країна живе в борг. Якщо зараз людина і країна  живуть краще, ніж працюють, то прийде час, коли вони будуть жити гірше, ніж працюють. Причому, чим більше розрив спочатку, тим сильніше він виявиться  після обвалу.

Те, що дефолт буде, - 100%. Питання тільки: коли?

- Це означає, що дефолт буде відстрочений, а глибина падіння країни буде більшою.

- Оголосити дефолт до 2015 року - занадто великі політичні ризики для влади. Обслуговування боргу перед виборами - принциповий  питання. Але де брати гроші? Бюджет порожній. Якщо порушити зобов'язання зараз, ніхто капітали в Україну заводити не стане. Давати в борг теж  не будуть, з Міжнародним валютним фондом і так не в ладах. А виконувати всі вимоги МВФ - це втрачати обличчя перед виборцями.

- Однозначної відповіді у мене немає, дивлячись як використовувати ці гроші. Якщо завдяки кредитам можна поліпшити систему організації праці,  підвищити конкурентоспроможність нашої продукції на закордонних ринках, підвищити зайнятість населення, впровадити інфраструктурні проекти,  сприяють розвитку економіки, то це добре. Тоді з'являються процеси, які будуть генерувати прибуток (прямо чи опосередковано), і зрозумілий  джерело погашення взятих зобов'язань.

Але у нас відбуваються зовсім інші речі. Кредит в 2014 році хочуть взяти, щоб віддати старий борг. Де ж тут розвиток? Це лише відстрочка краху  боргової піраміди. Деякі експерти стверджують, що за показником відношення боргу до ВВП Україна знаходиться в нормальних межах - до  60%. Я скажу, що це дурниця. Приріст запозичень стався за кілька років настільки стрімко, що боргова зашморг вже дуже сильно  відчувається. Адже борги зросли майже в три рази, а доходи пропорційно не підвищувалися. Економіка падає, відновити рівень хоча б 2008  року не вдалося! Щоб поповнився бюджет, у главу кута економічної політики держави слід було поставити роботу щодо зростання зайнятості,  підйому виробництва, реалізації продукції: щодо підвищення її конкурентоспроможності на зарубіжних ринках і розвитку внутрішнього ринку споживання  вітчизняних товарів. Інакше за рахунок чого віддавати? Або набирати нові борги, або витрачати золотовалютні резерви. МВФ давно не кредитує,  уряд вимушено займало на внутрішньому ринку під різні інструменти, в гривні і валюті. Але боргове навантаження на бюджет гальмує  економіку, з якої вилучаються кошти і спрямовуються на обслуговування суверенного боргу.

На жаль, економічна політика в країні така, що економікою країни не займаються. Цілі плутають з коштами. Не можуть бути метою економічної  політики курс національної валюти та інфляція. Це не цілі, це інструменти економічної політики. А метою є розвиток економіки, підвищення  зайнятості населення, його доходів. І на базі цього - збільшення доходів бюджету.

- В абсолютних величинах приріст приблизно однаковий - 27-28 млрд дол, а у відносних темпи запозичень уряду Миколи  Азарова в два рази нижче. З 2007-го по 2010 рік був стрибок по цій статті в три рази. З 2010-го по осінь 2013 року - в 1,6 рази.

Днями в пресі обговорювався проект нового бюджету. У ньому уряд планує позичити у МВФ в 2014 році 15 млрд дол, щоб ними ж розрахуватися  за старими боргами. І ще 1,2 млрд дол - під держгарантії. Ймовірно, тільки ця сума піде на якісь проекти.

- Оголосити дефолт - це визнати свою банкрутство, порушити взяті зобов'язання, що те саме політичної смерті. Я вважаю, що нинішня  влада буде все робити для того, щоб платити зовнішнім кредиторам за будь-яких обставин. Домовлятиметься, перепозичати, щоб  віддати, але платити. Не в характері нинішніх людей у ​​владі визнати помилки обіцяних економічних реформ (як, втім, і попередніх. - Авт. ). Але існує проблема, коли борги з кожним роком накопичуються. І кожен наступний уряд теж змушене буде займати знову,  щоб розплачуватися за старими кредитами. Це фінансова піраміда, і складно передбачити, коли настане стан неплатоспроможності.  Хоча приклад в історії України вже був.

Давайте згадаємо 1998 год. Кабінет міністрів приймає постанову про конвертацію внутрішнього боргу. Оголошується, що зовнішні кредитори не  постраждають, всі виплати їм залишаються в силі. Зовнішніх кредиторів бояться. Внутрішнім інвесторам пропонується обміняти існуючі боргові  облігації на нові, випуску 1998 року, так звані конверсійні, з погашенням через п'ять років. Це означало, що перша п'ятірка українських  банків, крім Промінвестбанку, - ляжуть, в тому числі і державні банки, що мали великі портфелі держпаперів.

Тоді Асоціація українських банків була єдиною структурою, яка не погодилася з даною постановою. Пам'ятаю, у п'ятницю уряд  прийняв постанову, перший заступник голови НБУ Володимир Стельмах його завізував. Ми працювали в суботу, неділю і понеділок  в Національному банку. Увечері в понеділок у мене відбулася телефонна розмова з прем'єр-міністром В. Пустовойтенка, а наступного дня  у нас вже пройшла зустріч з керівництвом Кабміну. Нам вдалося їх переконати, щоб внесли зміни до постанови і вписали добровільність  конверсії.

- Від загального обсягу ОВДП на конверсію пішло не більше 5%. По них виплати здійснювалися до п'яти років. По іншим уряд розплатилася  в строк. Завдяки нашій позиції, в першу чергу.

- Тоді відбулася сильна девальвація національної валюти, курс після цих подій підскочив з 1,9 до 3,4 грн за долар. Банки втратили майже  половину капіталу в доларовому еквіваленті. Така була плата за виплати.

- Внутрішні інвестори постраждають в першу чергу. Про це свідчать приклади в Росії і Україні в 1998 році. До кризи на внутрішні  позики припадало близько 30% від загальної суми, зараз - майже половина. Така зміна структури пояснюється кількома причинами. Найбільший  кредитор - МВФ вже кілька років як припинив виділення коштів за програмою stand-by. Низький суверенний рейтинг не сприяє залученню  дешевих грошей, та й самі такі процедури недешеві. Залишається внутрішній ринок, з якого і залучалися як валютні, так і гривневі позики  під різні інструменти. До того ж тут простіше когось «нагнути», щоб купили, якщо дуже потрібно. Ми все це вже проходили в 1998 році,  від повторення не застраховані.

На сьогоднішній день в економіці склалася не найкраща ситуація.

За 2013 рік, за нашими підрахунками, ВВП знизиться не менше ніж на 0,4%. За останні півтора-два роки НБУ витратив близько 13 млрд дол з резервів. Це  рівносильно вилученню більше 100 млрд грн з економіки. Що в підсумку отримали: грошей немає, нульова інфляція, мінусовий ВВП. Гривня дорога, кредитні  ставки 20-30-35%.

Що тут говорити, якщо один з кращих банкірів заявляє, що якщо ми нічого не зробимо з депозитними ставками в бік їх зменшення, то наступний  рік він не переживе.

- Тому що вартість пасивів дуже висока, а кредитувати нікого.

- Так. Але в його портфелі 30% кредитів - погані, що не працюють. Це наслідки кризи. Адже останні роки, якщо проаналізувати, реального  кредитування майже немає. За статистикою АУБ, за дев'ять місяців 2013 половину приросту кредитного портфеля дав тільки один банк, який фінансує  певних клієнтів. І це не державний банк.

- Весь 2013 інфляція тримається на нулі. У бюджеті закладена планова цифра 4,8%. Напевно, можна було б качнути інфляцію (надрукувати грошей)  в цих рамках. Інша справа, що вона розраховувалася виходячи з планових темпів зростання ВВП в 3,5%. На жаль, ніякої підйом економіки не зафіксовано.  МВФ прогнозує 0% зростання ВВП України в 2013 році, Світовий банк - 0,1%, аудиторська компанія Ernst & Young - 0,1%. Роком раніше їх прогнози були  радужнєє. Не настільки оптимістичні, як у нашого уряду, але теж близько 3%.

Залишок коштів на єдиному рахунку Держказначейства на 1 листопада 2013 склав 410 млн грн, що в чотири рази менше, ніж на цю ж дату минулого  року. Грошей у бюджеті немає. Варто звернути увагу і на недавню заяву міжнародного рейтингового агентства Fitch, експерти якого прогнозують  можливість зниження золотовалютних резервів України з нинішніх 20,6 млрд дол до 17 млрд на кінець 2013 року і до 13 млрд дол - в 2014-му. Чому  так відбувається, ми вже обговорювали.