Купувати нерухомість рано - іпотеки немає і не передбачається як мінімум до першого кварталу. А нові правила оформлення угод залишають занадто багато лазівок для шахраїв.
Рекомендація по валютній структурі депозитів :
- Для тих, у кого сума заощаджень (не активний, а тільки готівки і грошей на рахунках) не перевищує еквівалент $ 10 тис. - 90-100% у гривні, залишок у доларі;
- для тих, у кого сума заощаджень від $ 10 до $ 100 тис. - 50-20% у гривні і залишок у доларі;
- Для тих, у кого сума заощаджень $ 100 - $ 1000 тис. - 10-20% у гривні і залишок у доларі;
- Для тих, у кого сума заощаджень більше $ 1 млн. - до 5-10% у гривні і залишок у доларі.
У разі досягнення домовленості з МВФ частку гривні можна буде збільшити, але тільки після самої угоди з фондом. На жаль, однією з вимог МВФ може стати відхід від фіксованого обмінного курсу, що спровокує нестабільність на валютному ринку і одноразову перестановку курсу на 2-3% вище поточних рівнів. На жаль, фахівці фонду виходять з помилкового припущення, що головна проблема України - це занижені курс гривні і тарифи на комунальні послуги та газ для населення Але ж для МВФ це традиційно - фахівці фонду як мінімум раз на півроку оголошують кілька помилкових тез щодо глобальної економіки і ще жодного разу не вибачилися за свої помилки. Хоча вибачення (і бажано фінансова компенсація) були б цілком доречні, оскільки МВФ підштовхує уряду до вчинення дій, що частенько тільки погіршує ситуацію. Підходи МВФ як правило механістичності і математично чисті, що далеко від реальної економіки. При цьому в своїх аналітичних розрахунках вони часто втрачають важливі деталі. Наприклад, для України цієї «маленької» деталлю є гроші гастарбайтерів - різниця між офіційної та неофіційної, але західної статистикою (якої достатньо довіри) становить близько $ 4-6 млрд. у рік на користь України. І це потрібно враховувати при розрахунку платіжного балансу країни.
Окреме питання - прораховували чи фахівці МВФ як вплине на економіку і платіжний баланс зростання або зниження курсу гривні? - Сумніваюся. Те що виросте інфляція через подорожчання імпортних товарів - це чудово і дозволить поповнити держскарбницю. Проте остання одночасно постраждає від зростання вартості обслуговування зовнішніх боргів, а також зниження надходжень від населення, фінансового сектора і реальної економіки, які також мають значні валютні зобов'язання. Що стосується торгового балансу, то очікувати від нього серйозного поліпшення можна буде тільки якщо обвалити курс гривні не на кілька відсотків, а на багато десятків відсотків. Якби це призвело до істотного зростання експортних надходжень, тоді ризик і можна було б виправдати. Але зростання експорту в більшій мірі залежить від ситуації у світовій економіці і внутрішніх системних перетворень. А системні перетворення і різка девальвація речі несумісні. Це лише гальмує процес економічних реформ, змушуючи гасити нові ситуативні «пожежі», відволікаючись від стратегії на тактику. Отже, експорт внаслідок девальвації не росте. А значить, основною причиною поліпшення торговельного балансу стає різке скорочення імпорту. Останнє, до речі, також негативно вдарить по держбюджету, тому що впадуть митні надходження. Населення звичайно ж стане менше купувати імпортних авто, побутової техніки, продуктів харчування і т.п. Підприємства також менше закуплять імпортного обладнання. А от попит на енергоносії не еластичний, тобто мало залежить від курсу гривні. До речі, через неадекватно завищених цін на російський газ («спасибі» Тимошенко за газовий контракт, але шкода що і в Харкові росіяни переграли ПР) Україна щорічно втрачає близько $ 5-6 млрд. А це хіба питання курсоутворення?
Отже, девальвація лише зробить Україну та українців біднішими. Дозволить частково і короткостроково поліпшити торговельний баланс. Бюджет позитиву НЕ побачить. А боргове навантаження зросте. Втім, схоже, саме цього і домагаються зовнішні кредитори України - від Росії до МВФ.
Однак це все лірика і, схоже, вже не українцям вирішувати питання макроекономічної політики. Множинні помилки і багаторічна відсутність системних перетворень економіки змушує поступатися вимогам зовнішніх кредиторів. Українські власті можуть торгуватися лише в деталях. Системно слабка держава не може мати сильну економіку, валюту і незалежну політику. Україна або стане багатшим і отже сильніше чи так і залишиться бідною служницею двох панів. Але зауважте, залежить це по більшій мірі від самої України. Російський шлях, до речі, для Україна можливий лише якщо ціни на зернові злетять раз на десять, а на нафту не виростуть або навіть впадуть. Та й «філософії Кремля» на Банковій поки не спостерігається. Тому, коли я говорю про системно сильної України - це питання ефективних правил гри, рівноправних для всіх суб'єктів економічних відносин, за дотримання яких і відповідає влада. Сама при цьому є економічним суб'єктом лише там, де це дійсно неминуче необхідно. І тільки тоді вийде активно відстоювати і просувати національні інтереси.
До речі, на цьому шляху Україна не самотня - з подібними проблемами стикаються практично всі нерозвинені країни. Та ж Росія може дозволити собі ігнорувати системні перетворення лише завдяки найвищим цінами на нафту (щось подібне спостерігалося в кінці 1970-х років в СРСР - Розквіт епохи брежнєвського застою).
Окремо українцям потрібно враховувати потужну підкилимну боротьбу російських гравців за збільшення економічних проблем України. Наприклад, ходять чутки, що ниточки рішення англійського суду з блокування грошей НАК «Нафтогаз України», призначених для виплати відсотків за його єврооблігаціями, що мало не спровокувало технічний дефолт НАКу ведуть до Кремля. Протистояти такій силі можна тільки за підтримки ЄС і МВФ (США). А значить, чиїсь вимоги доведеться приймати - чи росіян або мвфовцев. І Китай тут навряд чи допоможе, а внутрішніх резервів до президентських виборів залишається все менше.
Е. Найман
