Відомий російський економіст в інтерв'ю DW розповів про наслідки української кризи для економіки Росії і про дієвість санкцій у фінансовому секторі.
Анексія Криму та підтримка Москвою збройних сепаратистів у Донецькій і Луганській областях України стали причиною найсерйозніших за останні роки розбіжностей між Росією і країнами Заходу. ЄС, США, Канада і Австралія внесли в "чорні списки" ряд російських чиновників і бізнесменів, ввели санкції проти належних їм фірм.
Про те, наскільки далеко може зайти протистояння Росії і Заходу, як воно позначиться на російській економіці, в інтерв'ю DW розповів заступник директора Інституту світової економіки і міжнародних відносин, доктор економічних наук Євген Гонтмахер.
DW: Переговори між Києвом, Москвою і Брюсселем про постачання російського газу Україні не принесли успіху. "Газпром " припинив постачати газ Україні, перевівши її на передоплату. Чи є визначення ціни на російський газ для Києва елементом політичного тиску Кремля на українське керівництво?
Євген Гонтмахер : Безумовно! Я думаю, все, що пов'язано з Україною, починаючи з проблеми Луганської та Донецької областей, включаючи конфлікт з приводу цін на газ, можливо, вже за участю Європи, - це все "в одному флаконі", як у нас кажуть. І повинно це вирішуватися в комплексі.
Принаймні, з нашого боку має бути вирішено, до якого моменту ми можемо відступити у підтримці "добровольців", що воюють на південному сході Україна? До якого моменту ми готові відступити в ціноутворенні на газ?
Я думаю, що Стокгольмський арбітраж, напевно, прийме сторону України в нинішній політичній ситуації. І тоді в один прекрасний день ми побачимо, як на світ Божий раптом з'явиться комплексна угода по всіх українських проблем, включаючи кримське питання, тому що це - головний камінь спотикання у відносинах між Росією, Україною і Заходом.
- Чи можна вважати, що український фактор відіграє одну з головних ролей у визначенні економічної ситуації всередині Росії? Адже раз у раз з'являються дані, що анексія Криму обійдеться російському бюджету в астрономічні цифри.
- Я думаю, що поки витрати на Крим не критичні для федерального бюджету. Але пов'язана з Кримом ситуація впливає на нашу економіку через вже введені санкції. Взяти, скажімо, будівництво газопроводу "Південний потік". Я думаю, що цей проект в будь-якому випадку викликав би конфлікти між Росією і Євросоюзом, але вони, так чи інакше, зважилися б, якби не українська ситуація.
А нинішнє загострення на Україну, невиконання угод, які були підписані в Женеві, в тому числі, за участю Росії, підштовхнули Єврокомісію до того, щоб натиснути на Болгарію. І, принаймні, зараз Болгарія зупинила роботи по "Південному потоку". В даному випадку я згоден з думкою російського посла в ЄС Володимира Чижова, який сказав, що згортання такого інвестиційного проекту, як "Південний потік", можна вважати санкцією щодо Росії, хоча і не оголошеної.
- А що ви можете сказати про те утраті, який буде завдано економіці Росії в разі введення Заходом "секторальних санкцій". Про них знову заговорили в середині червня.
- Ми поки що не дуже розуміємо, яких секторів ці санкції можуть торкнутися. Наприклад, відмовитися від закупівлі російської нафти і газу Європа навряд чи зможе. Удар по фінансовому сектору більш очевидний: якщо західні банки виставлятимуть неприйнятні умови для кредитування російського бізнесу, або будуть перекриті кореспондентські рахунки російських банків у великих американських банках.
Але я сподіваюся, що до цього все-таки справа не дійде. Про те, наскільки такі заходи чутливі, видно на прикладі з Visa і Masterсard, коли російські влади змушені були різко взяти назад. Адже Путін підписав абсолютно зубодробильний закон, (ускладнюючий умови роботи цих компаній в Росії - Ред. ), А через кілька днів на Петербурзькому економічному форумі провів переговори з представниками Visa. Мабуть, вони розповіли, що для буденної життя Росії означає, коли картки цієї платіжної системи не будуть працювати. Були терміново внесені поправки, які цей закон дезавуювали.
На цьому прикладі ясно, що найбільшу загрозу для нашої економіки представляють санкції у фінансовому секторі. Мабуть, у нас це розуміють, і, я думаю, влада навряд чи допустять, щоб до цього дійшло. І це - поле для знаходження компромісу із Заходом у всьому, що стосується України. Поки ж Росія показує себе непередбачуваним гравцем, і це хвилює Захід найбільше.
Тому важливо вийти на новий рівень стабільності. Зрозуміло, що найближчим часом ми навряд чи вийдемо на партнерські відносини з НАТО і з європейськими структурами. Але досягти якихось договірних відносин хоча б на кілька років вперед, які будуть дотримуватися, - це, мені здається, зараз є завданням номер один.
